Тема 11. "Школа для життя через життя" ж.-о. Декролі.

• Історія виникнення технології

• Концептуальні положення

• Мета й завдання технології

• Зміст технології

Література

1. Ліхачов Б. Педагогічні технології. / Б.Ліхачов – К., 1998. – С.148-157.

2. Москаленко П. Педагогічні технології. / П.Москаленко – К., 2001. – С.115-117.

3. Артемова Л. Педагогічні технології. / Л. Артемова – К., 2000. – С.197-200.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. / І.М. Дичківська – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

5. Г.К. Селевко Современные образовательные технологии. / Г.К. Селевко – М., 1998).

Історія виникнення технології

Засновником технології є бельгійський лікар, педагог і психолог Жан-Овід Декролі (1871 —1932) – представник медико-антропологічної течії реформаторської педагогіки, у якій утілилася в конкретній педагогічній технології ідея гуманізації навчання і виховання, що методологічно зблизило педагогіку з медициною, сформувало засади медичної педагогіки та рефлексології, обґрунтувало феномен психолого-педагогічної діагностики, розробило ефективний методичний і психотехнічний інструментарій.

1901 року Ж.-О. Декролі відкрив поблизу Брюсселя (Бельгія) інститут для дітей із проблемами розвитку, де на основі власних досліджень запровадив нові методи навчання й виховання. Зокрема, Ж.-О. Декролі розробив власний оригінальний метод навчання читання, тести для дослідження уявлень дітей, опитувальник для батьків із метою психологічного спостереження дітей тощо.

Невдовзі Ж.-О. Декролі зацікавився проблемами виховання здорових дітей, заснувавши 1907 року навчально-виховний заклад "Школа для життя, через життя". Цією назвою репрезентувалася формула, кредо педагогічної діяльності. Заклад отримав визнання, однак у роки Першої світової війни значна кількість заможних сімей разом із дітьми виїхала з Бельгії, а тому школу закрили. 1917 року з допомогою батьківського комітету йому вдалося відновити діяльність школи.

Розробляючи свою технологію, Ж.-О. Декролі спирався на досягнення природничих наук останніх десятиліть XIX ст., філософію віталізму (лат. життєвий), якою визнавалася наявність в організмах нематеріальної надприродної сили, що впливає на життєві явища. Він уважав, що педагогічна діяльність має сприяти усвідомленню дитиною самої себе, пізнанню середовища існування, де їй належить реалізувати свої ідеали, цілі.

Результати педагогічної діяльності Ж.-О. Декролі оформились у цілісну новаторську педагогічну технологію, що привернула до себе неабиякий науковий, професійний інтерес педагогічної громадськості.

Концептуальні положення

Основою педагогічної технології Ж.-О. Декролі є принцип антропоцентризму, який наприкінці XIX – початку XX ст. сприяв новому осмисленню поняття "виховання". Відповідно до нього виховання розглядалося як процес розвитку дитини, якого враховуються її індивідуальні потреби, можливості, мотиви та інтереси. Ж.-О. Декролі проголосив дитину центром своєї системи навчання й виховання.

Ж.-О. Декролі ліквідував дроблення й відірваність окремих галузей знань, запровадивши принцип концентрації освітньої програми навколо центрів інтересів, згідно з якими вся педагогічна робота концентрувалася навколо дитини та її потреб. Основними потребами він уважав потребу в їжі, самозбереженні, самозахисті, спілкуванні, спільній діяльності, відпочинку, самовдосконаленні. Кожна з них, із його погляду, є генератором уваги й думок дитини, своєрідним "центром інтересу". Дитину цікавить, які засоби самозахисту є в неї, у тварин, рослин; які небезпеки можуть бути від води, вогню, землетрусів, отруйних газів; яку допомогу можна надати (отримати) у разі небезпеки тощо.

Аналогічно формується комплекс інтересів на основі кожної потреби. Отже, центрами інтересів передбачається комплексна робота на основі врахування основних фізичних і духовних потреб дитини. У цьому процесі вибудовується цілісна система, яку Ж.-О. Декролі назвав програмою асоційованих ідей. Вона утворена з двох великих розділів:

1. Дитина та її потреби.

2. Дитина й середовище (дитина та природне середовище, дитина та соціальне середовище).

Особливо значущим у цій програмі є соціальний аспект, спільна праця як логічний результат елементарних потреб (потреба в їжі, боротьба з негараздами, захист від небезпеки та ворогів). Це розкриває широкі можливості для морального виховання, зокрема для розвитку суспільних прагнень. Найкращими уроками моралі є ті, що "приводять учителя й учня до формування як законів висновків із явищ, спостереження упродовж попередньої роботи". Потреби дитини задовольняються за рахунок навколишнього середовища (природного й соціального), яке діє на неї, і на яке вона постійно впливає власною діяльністю. Крім вивчення природного й соціального середовища, із яким дитина постійно взаємодіє, матеріалом для визначення змісту "програми асоційованих ідей" є самовивчення дитини. Із приводу цього Ж.-О. Декролі зазначав: "Дитині найважливіше знати саму себе: яка в неї будова, як працюють її органи, як вона їсть, спить, дихає, працює; чому вона боїться або гнівається, які в неї вади й чесноти... ".

Центральною педагогічною проблемою Ж.-О. Декролі вважав проблему інтересів особистості. Центрами інтересів є спостереження, асоціація, вираження. Кожний із них має "домішку" іншого (наприклад, процес вираження неможливий без спостереження й асоціації). Окрім того, кожним елементом ставиться свої педагогічні завдання. Так, спостереження має привчити дитину свідомо сприймати явища, виявляти їх причини, констатувати наслідки, доходити висновків; асоціацією мається на меті підвести дитину до асоціювання знань, здобутих у процесі спостережень, зі знаннями з інших джерел; вираження має репрезентувати думки дитини у зрозумілих для інших формах.

Для того, щоб організувати спостереження, педагог насамперед повинен з'ясувати, якими реальними уявленнями володіє дитина, аналізуючи її відповіді на різноманітні запитання, а також під час вільної бесіди з дітьми. Спостереженням є не лише зорове сприймання, а залучення всіх органів чуття в процесі пізнання навколишнього світу. Уточнення й поглиблення знань від спостережень досягається експериментом, який передбачає: установлення причинності (детермінізму) явища, що спостерігається; технологію; вимірювання; мовленнєве вираження.

Ж.-О. Декролі рекомендував супроводжувати спостереження ручними роботами дітей із метою формування в них уявлень про предметний світ. Завдяки цьому вони встановлюють причинність подій і явищ, отримують перші уявлення про міру й лічбу. Результати спостереження фіксують мовними засобами, тому спостереження пов'язане з комплексом роботи, де воно є лише переважною діяльністю. Цей принцип поширюється також і на інші елементи технології – асоціацію та вираження.

Передумовою виникнення асоціації є міждисциплінарна інтеграція, що охоплює актуальну ситуацію в мікросередовищі, ситуацію інших країн і народів, ситуацію минулого аж до витоків людської історії. Цей краєзнавчо-географічний та історико-етнологічний аспект у поєднанні з дитячим досвідом таїть у собі неабиякі можливості для соціального виховання. Асоціація є продуктом мислення дитини, у розвитку якого Ж.-О. Декролі важливу роль відводив методу порівняння за подібністю й відмінністю. Особливо важливим для розумової діяльності дитини він уважав порівняння за відмінністю. У розвитку асоціативного мислення дитини високої ефективності досягли створенню Ж.-О. Декролі оригінальною методикою класифікування та колекціонування. До того ж вона є досить простою й доступною в запровадженні. Наприклад, діти приносять у дитячий садок усе, що знаходять на вулиці, під час екскурсії і розкладають за видами (тварини, мінерали, рослини). Якщо дитина вагається щодо класифікації якогось предмета, то кладе його в один із ящиків для колекціонування. Для ілюстрацій і картинок передбачені спеціальні конверти, у кожному з яких укладається матеріал за однією з тем "центру інтересу" (їжа, житло, одяг, засоби спілкування тощо).

Вираженням як елементом навчальної діяльності дитини є все те, що представляє думку в зрозумілій для інших формі. Форма вираження може бути конкретною (малювання, ліплення, плетіння, вирізування) й абстрактною (читання, письмо, бесіда, конспектування та аналіз літератури). У школі Ж.-О. Декролі для таких дитячих робіт заводили "зошити-зразки". Стосовно навчального матеріалу вираження може бути програмним (стосується систематичного програмного матеріалу) та епізодичним (пов'язане зі спонтанними, актуальними питаннями).

Отже, вивчення матеріалу охоплює послідовні етапи: спостереження за явищами життя з метою встановлення причинно-наслідкових зв'язків; асоціація за місцем і часом; вираження засвоєного через розвиток мовлення.

Завдяки унаочненню та особистому досвіду в дітей формуються поняття, що різноманітними вправами закріплюються в пам'яті й засвоюються в єдності з виробленням навичками й уміннями.

Під час комплексного вивчення теми дитина розвивається завдяки безпосередньому набуттю соціального досвіду. Організація навчання й виховання дітей дошкільного й молодшого шкільного віку має чітко виражену краєзнавчу і трудову спрямованість (вивчення природи, історії й економіки рідного краю, створення майстерень).

Мета й завдання технології

Метою технології є підготовка всебічно розвинених ініціативних людей, які відчувають готовність до активної діяльності в різних сферах життя. Запропонована на початку ХХ століття технологія "Школа для життя через життя" у своєму первісному призначенні була спрямована на навчання й виховання дітей еліти. Фінансово незалежні батьки прагнули дати якомога кращу освіту своїм дітям і воднораз сформувати в них самостійне незалежне мислення, готовність приймати свідомі рішення.

Відповідно до такого розуміння призначення "Школи для життя через життя" завданнями технології є:

• розвиток логічного мислення дитини;

• створення умов для розвиток здібностей учнів до самостійної навчально-пізнавальної діяльності;

• формування досвіду прийняття рішень;

• вироблення вмінь висловлювати свою точку зору, своє ставлення до явищ, процесів;

• розвиток особистісного потенціалу, створення сприятливих умов для усвідомлення дитиною своєї унікальності й неповторності.

Зазначені завдання Ж.-О. Декролі успішно втілював у практику своєї школи, орієнтуючись на розвиток особистості учня як на свою пряму та безпосередню мету. При цьому технологію "Школа для життя через життя" слід віднести до особистісно орієнтованих технологій вільного виховання, що також посилює її цінність і рівень наукової думки автора, оскільки в цьому випадку йдеться не про педагогічну утопію, а про приклад ефективної реалізації на практиці ідей вільного виховання.

Зміст технології

В основу організації навчального процесу в школі Ж.-О. Декролі було покладено принцип самонавчання, згідно з яким кожна дитина має можливість працювати у своєму темпі, привчаючись самостійно мислити й діяти. Із точки зору реалізації особистісного потенціалу, саме такий підхід є найбільш правильним і виваженим. Оскільки самонавчання потребує різноманітних дидактичних матеріалів, що утворюють цілісну систему, у педагогічній технології Ж.-О. Декролі такий матеріал – це освітні ігри й системи карткових завдань. Зупинимось докладніше на цих двох важливих складових реалізації технології "Школа для життя через життя".

Освітні ігри в педагогічній системі Ж.-О. Декролі відіграють одну з важливих ролей, оскільки гра розглядалась як творча діяльність дитини, засіб збудження її рухової активності та духовного розвитку. У дидактичних іграх пропонувалося використовувати предмети навколишнього світу, що дало можливість розглядати їх одним зі способів класифікації, повторення й закріплення вражень, здобутих знань, вироблених умінь, наблизити їх до життєвого досвіду дітей.

Відповіді до смислового наповнення й навчального ефекту ігор, виокремлювались такі їх види:

• сенсорні ігри, що спрямовані на розвиток сприйняття кольору, форми, напрямку, уваги, рухових здібностей;

• математичні ігри, що зорієнтовані на формування елементарних арифметичних дій, геометричних уявлень, орієнтування в часі;

• ігри з грамоти, що спрямовані на підготовку дитини до читання й письма;

• граматичні ігри, призначенням яких є розвиток граматичної правильності мовлення;

• географічні ігри.

Сенсорні ігри, до яких належать зорові, моторно-зорові, моторні, моторно-слухові ігри, здебільшого призначені для роботи з дітьми дошкільного віку, оскільки вони відіграють важливу роль у розвитку сенсорних сприймань, уваги й рухових здібностей. У кожній новій серії ігор відбувається їх поступове ускладнення. Унікальністю цієї технології є запровадження під час створення системи ігор принципу "парності" або принципу гри в лото. Наприклад, під час гри на розрізнення кольору та форми використовують дві картонні картки, поділені на 19 клітинок, на яких намальовані кольорові глечики. В одних клітинках вони мають прямі стінки, в інших – опуклі. Дитина повинна накрити картками з такими самими малюнками відповідні клітинки. Завдяки цьому вона вчиться розрізняти кольори та форму, розвиває увагу, кмітливість.

Призначенням моторно-слухових ігор є сприяння розвитку чуттєвих сприймань, уваги й моторної обдарованості. Наприклад, дитина з зав'язаними очима віднаходить у мішечку, наповненому іграшками й предметами побуту, необхідний предмет, а потім перевіряє себе, розплющили очі.

Ж.-О. Декролі розробив ігри на розподіл предметів, на складання картинок із кольорових кубиків, на складання картинок за допомогою окремих фігурок. Вирішено цілісного комплексу завдань слугують математичні ігри, що спрямовані на розвиток асоціації між словом і предметом або ідеєю предмета. Дитина навчається бачити, порівнювати, розрізняти, аналізувати, що досягається насамперед зоровими й моторними вправами попередніх ігор. Ж.-О. Декролі вважав, що перш ніж ознайомитися з числами, дитина має зрозуміти є чи немає предметів, бути здатною помітити різницю, лічити знайомі їй предмети.

Ігри з грамоти також розроблені на основі принципу "парності" і спрямовані на підготовку дитини до читання та письма. Наприклад, "Лото слів і картинок" містить дві однакові серії таблиць, на яких намальовано по шість добре знайомих дітям предметів. Таблиці є парними, на одній із них під малюнками написані назви предметів, а на другій таких написів немає. До таблиць додаються картки, що містять назви зображених предметів. Суть гри полягає в пошуку картки з назвою предмета (її необхідно покласти на картинку (малюнок). Спочатку дитині дають таблиці першої серії (із назвами предметів), потім – другої серії (без назв).

Граматичні ігри спрямовані на формування в дітей умінь звукового аналізу слова, узгодження частин мови, синтаксичного розбору речення. Такою є, наприклад, гра на узгодження дієприкметників із іншими частинами мови. У запропонованих дітям реченнях дієприкметники пропущені. Вони записані на окремих картках, які учасники гри мають розмістити на місці пропусків у реченнях.

Географічні ігри містять "німі карти", на яких нанесено головні регіони країни, що вивчаються, ріки, канали, гірські масиви тощо. У коробці розкладені картки з позначеними головними регіонами, назвами великих промислових міст, важливих галузей промисловості тощо. Суть гри полягає в тому, щоб правильно розкласти ці картки на німій географічній карті.

Аналіз змісту технології "Школа для життя через життя" дає підстави свідчити про важливу роль іншого її елемента – системи карткових завдань. У педагогічній технології Ж.-О. Декролі виконання карткових завдань спонукає дітей до самостійного спостереження за змінами в природі, стимулює їхню дослідну роботу, сприяє повторенню вивченого матеріалу, закріпленню різноманітних навичок ручної праці (моделювання, садівництво, приготування їжі тощо). Карткові завдання є посильними для дітей, а також структурованими на основні логічні етапи (операції), що полегшує їх виконання.

Слід також відзначити особливий вид самостійних колективних занять у школі Ж.-О. Декролі – щотижневі конференції, під час яких діти виступали з доповідями на вільно обрані теми (здебільшого – за центром інтересів). Готуючись до конференції, вони самостійно добирали ілюстрації, виготовляли таблиці, схеми тощо. Після виступів традиційно розгорталася дискусія.

Питання для самоконтролю.

1. Опишіть місце освітніх ігор в теорії та практиці Ж.-О. Декролі.

2. Розкрийте суть програми асоційованих дій Ж.-О. Декролі.

3. Дайте пояснення спостереженням й вираженню як компонентам педагогічної технології "Школа для життя, через життя".

4. Проаналізуйте умови розвитку творчості учнів у педагогічній теорії Ж.-О. Декролі.