10. Ідея самоаналізу

Одним із найскладніших моментів навчального процесу є оцінювання результатів навчальної діяльності учня. Річ у тім, що це – один із небагатьох видів діяльності людини, яких вона не може оцінити об’єктивно або зробити це легко й упевнено. Зазвичай, оцінюванням результатів навчальної діяльності займається виключно вчитель, керуючись певними критеріями. У свою чергу, учні також можуть оцінити себе, але в більшості випадків така оцінка ґрунтуватиметься переважно на власних очікуваннях, побажаннях, обсягах докладених зусиль чи витраченого часу.

Представники педагогіки співпраці на основі аналізу власного педагогічного досвіду дійшли висновків, що вважати людину самостійною, незалежною можна лише в тому випадку, якщо в неї розвинень здібності давати чітку й точну оцінку результатів власної діяльності. При цьому в арсеналі вчителя є достатньо засобів для формування адекватної самооцінки й умінь об’єктивно оцінювати результати своєї навчальної діяльності, не завищуючи й не занижуючи їх.

Є. Ільїн привчає учнів до колективного та індивідуального самоаналізу. В. Шаталов здійснює колективний аналіз відповідей, взаєморецензування. Ш. Амонашвілі привчає учнів перевіряти та оцінювати роботу товаришів (рецензування без права виставляти оцінки).

Із погляду педагогів-новаторів, привчання дітей до індивідуального чи колективного самоаналізу має значний розвивальний та виховний вплив. Кожен прагне отримати позитивну оцінку своїх досягнень, результатів навчальної діяльності. Таку оцінку забезпечує або загальне колективне обговорення, або це може бути рефлексія самим учнем, але ґрунтуватиметься вона на тих самих об’єктивних критеріях, якими послуговується вчитель під час перевірки результатів навчальної діяльності учнів. Це сприяє утворенню атмосфери співпраці в учнівському колективі, підносить взаємини учителя з учнями на рівень партнерських, що й визначається головною метою педагогіки співпраці.

11. Інтелектуальний фон класу

Не менш важливою ідеєю реалізації педагогіки співпраці є створення й підтримка в учнівському колективі загального бажання навчатись, досягати високих результатів, постійно підвищувати рівень своїх знань. Така загальна інтелектуальна атмосфера налаштування на продуктивну навчальну діяльність стає потужним стимулом для усіх без винятку учнів класу. Ми часто називаємо це явище суспільною думкою. Справді, зазвичай людина прислуховується до думок певної спільноти, бажає у своїх діях керуватись певними загальновизнаними вимогами, критеріями. Для учнівського колективу формування позитивного інтелектуального фону стає запорукою інтенсивного просування вперед кожного окремого його представника.

Шляхів досягнення високого інтелектуального фону в класі є багато. Їх вибір залежить від особистості вчителя, його власних спрямувань, інтересів, уміння зацікавити учнів, індивідуального стилю педагогічного спілкування тощо. Досвід учителів-новаторів містить низку прикладів, коли такими ефективними шляхами формування інтелектуального фону ставали тематичні екскурсії, організація міні-конференцій, створення предметних гуртків. шляхів багато, але мета одна – створити умови для розвитку в учнів бажання підвищувати результати своєї навчальної діяльності.

Співпраця вчителів

У педагогічній літературі питання співпраці вчителів розглядається постійно, й основні напрямки розвитку такого співпраці добре відомі. Приклад педагогіки співпраці показує, як на практиці такого роду взаємодія в педагогічному колективі може якісно впливати на результати навчального процесу.

Основними напрямами такої взаємодії залишаються питання висування педагогічних вимог до певного лаконічного комплексу, що дотримується всіма без винятку вчителями під час вивчення будь-якого навчального предмета. Також важливим аспектом такої взаємодії є правильне дозування навчального навантаження, адже нормативно затверджені обсяги виконаної роботи в школі та вдома на практиці перевищуються саме внаслідок неузгоджених дій різних учителів.

Окремо слід звернути увагу на створенні умов для реалізації на практиці принципу оптимістичного прогнозування, за якого вчителі прагнуть створити умови для розкриття учнем свого особистісного потенціалу, досягнення високих результатів у навчанні. Представники педагогіки співпраці роками не ділили класу на слабких й сильних учнів, прагнули донести цю ідею до самих учнів, їхніх батьків. Як результат, випускники В. Шаталова не мали в атестатах жодної "трійки".

Співпраця з батьками.

Педагогікою співпраці передбачається, що діти відкрито, із довірою ставляться до дорослих у школі й удома. Щоб забезпечити це на практиці, педагогікою співпраці пропонується насамперед звернути увагу на можливості створення умов для позитивного, теплого й затишного спілкування в сім’ях. Традиційно питання співпраці сім’ї та школи розглядається в контексті об’єднання вимог, приведення їх до загального, корекції способів виховного впливу на дитину. Із точки зору представників педагогіки співпраці неприпустимим є вчинення будь-який дій, що мають наслідком напружені стосунки між батьками та дитиною, стають причиною сварок, образ тощо.

Досвідом доведено, що ключовим моментом у педагогічній взаємодії вчителя з батьками є усунення в процесі таких стосунків критичних зауважень на адресу учнів під час проведення батьківських зібрань. Тривалий час порядок денний батьківських зібрань залишався незмінним: огляд успішності з негативними коментарями, такі самі висловлювання про поведінку окремих учнів і класу в цілому, збирання коштів на потреби класу чи школи. Зрозуміло, що вислуховування батьками негативних висловлювань на адресу власної дитини не сприяє формуванню в них позитивної настанови на спілкування з учителями та власними дітьми.

Досвідчені вчителі наполягають на необхідності використовувати час на проведення батьківських зібрань із максимальною користю для вчителів, батьків, учнів. Із цією метою замість скарг у різній формі вони пропонують об’єднувати зусилля щодо пошуку обдаровань, інтересів, уподобань дитини. Батькам цікаво й корисно дізнатись, які саме навчальні дисципліни подобаються їхнім дітям, як вони навчаються з цих дисциплін. Це дасть можливість правильно зорієнтуватись у виборі майбутньої професії.

Іноді батьків необхідно навчити любити своїх дітей. Тривалий час педагогічні прийоми ефективної взаємодії дорослої людини та дитини залишались інформацією для обмеженого кола осіб, які мають вищу педагогічну освіту. Решта населення запроваджує прийомами так званої "народної педагогіки", що на практиці представляє собою містечкові традиції вибору заохочень і покарань в окремо взятій сім’ї. Зрозуміло, що не всі з таких прийомів відповідають логіці наукової організації навчання та виховання дитини. Правильно скоригована взаємодія вчителів та батьків може стати потужним стимулом для розвитку особистісного потенціалу учня, забезпечить його сталий розвиток.

Запитання для самоконтролю

1. Чи можна вважати вчителя й учня співпрацівниками, адже вони мають різний рівень інтелектуального розвитку, знань, досвіду?

2. У який спосіб різні представники педагогіки співпраці послуговуються оцінкою як засобом стимулювання пізнавальної діяльності учня?

3. Як створити опорний сигнал?

4. У який спосіб представники педагогіки співпраці реалізують ідею вільного вибору?