- •2. Основні принципи побудови історії дошкільної педагогіки як науки
- •3.Періодизація світового історико-педагогічного процесу
- •2. Основні принципи побудови історії дошкільної педагогіки як науки
- •3.Періодизація світового історико-педагогічного процесу
- •2. Загальнопедагогічні ідеї Коменського
- •3. Дидактика Яна-Амоса Коменського
- •1. Життєвий шлях, світогляд та філософські ідеї Дж.Локк.
- •2. Проблеми індивідуального навчання
- •3. Віхи життєвого шляху Жан-Жака Руссо
- •Від оточуючих речей:
- •Від природи:
- •Від людей:
- •4. Життя і педагогічні досліди й.Г.Песталоцці
- •1.Педагогічні ідеї р.Оуена
- •2.Вклад у розвиток дитячого садка ф.Фребеля
- •3.Метод наукової педагогіки м.Монтессорі
- •1. Поліна Кергомар про дошкільне виховання і дитячі садки у франції.
- •2. Школа і виховання о.Декролі.
- •3.Нова французька школа с.Френе
- •4.Методика навчання Рудольфа Штейнера.
- •5.Елізабет Грюнеліус. Вальфдорський дитячий садок. Виховання дітей молодшого віку.
- •1. Короткий нарис з історії української дошкільної педагогіки.
- •2.Повчання Володимира Мономаха дітям.
- •3.Ідеї народності та природовідповідності Григорія Сковороди.
- •4.Творчість для дітей Тараса Шевченка
- •Не 2.3. Народність у вихованні к.Д.Ушинського,м.І.Пирогова та о.В.Духновича
- •1.Методи виховання та навчання Костянтина Дмитровича Ушинського.
- •2.Микола Іванович Пирогов – видатний громадський діяч.
- •1.Про народні школи на Україні. М.П.Драгоманов (1841-1895)
- •2.Твори для дітей Лесі Українки та Івана Франка.
- •1.Українська граматика б.Грінченка
- •2. С.Ф.Русова про дитячий садок.
- •3.Лубенець н.Д. «Фребель і Монтессорі», Зеньківський в.В. Про психологію дитинства.
- •9. Дисципліна у свободі. Сім'я. Мати
- •10. Виховання почуттів
- •11. Ігри
- •2.Досвід про педагогічні спроби в.Ф.Одоєвського.
- •3.Казки для дітей в.Г Бєлінського.
- •4.Добролюбов м.О. Про значення авторитету у вихованні
3. Дидактика Яна-Амоса Коменського
Коменський протягом всього життя постійно займався розробкою питань дидактики. Він систематизував досвід, нагромаджений в галузі навчання та освіти, розробив та висвітлив на високому для того часу науковому рівні дидактичні проблеми і на основі матеріалістичного емпіризму та ідеї природовідповідності вперше в історії педагогічної думки створив струнке вчення про сутність, принципи і загальні методи навчання, класно-урочну систему. Коменський - загальновизнаний батько дидактики. Мабуть, у К. вперше дидактика стає на шлях детермінізму. Завдяки опорі на філософію і психологію, Коменський в основу своєї дидактики кладе відому концепцію про співвідношення між навчанням і розвитком, між теорією пізнання і теорією навчання.
Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіші принципи:
- виховуючий характер навчання;
- зв’язок навчання з життям;
- відповідність навчання віку учнів.
В дидактичному вченні К. одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Він не тільки вказав на необхідність керуватися ними в навчанні, але і розкрив сутність таких принципів навчання, як наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок.
а) Принцип наочності, який безпосередньо випливає з його сенсуалістських поглядів (до речі, наочність застосовувалась і до нього - Т.Мор, Т.Кампанелла - але це було емпіричне застосування наочності, без її теоретичного обґрунтування). Він розумів наочність широко, не лише як зорову, але як і залучення всіх органів чуття для кращого і ясного сприймання речей і явищ. Ним проголошено "золоте правило" дидактики:
б) Принцип свідомості і активності навчання. Коменський вважав основною умовою успішного навчання розуміння сутності предметів і явищ:
"Нічого не слід примушувати виучувати напам’ять, крім того що добре зрозуміле розумом"...
Разом з тим К. вважає основною властивістю свідомого знання не лише розуміння, але й використання його на практиці. Він говорить, що вчити розуміти речі, але не вчити разом з тим діяти є вид фарисейства. При вивченні явищ слід підводити учнів до усвідомлення причин цього явища.
в) Принцип послідовності і систематичності. Послідовність і систематичність в першу чергу торкаються таких питань: яким чином розподіляти матеріал, щоб не порушити логіку науки; з чого починати навчання і в якій послідовності будувати його; як встановити зв’язок між новим і вже вивченим матеріалом тощо. Тут, як у скрізь, Коменський виходить з ідеї природовідповідності і пише: "Розум в пізнанні речей йде поступово". Виходячи з цього, К. призводить до висновку, що навчання повинно вестись послідовно.
г) Принцип вправ і міцності засвоєння знань. Показником повноцінності знань і навичок є не лише ступінь їх усвідомлення, але й те, наскільки глибоко, ґрунтовно і міцно засвоїли їх учні. Цьому важливому завданню навчання і виховання спеціально служать вправи і повторення, що проводяться систематично.
НЕ 1.3. Розвиток школи і педагогічної думки у Франції та Англії. Філософська педагогіка Дж. Локка.
Жан-Жак Руссо-видатний просвітитель, філософ, педагог. Спадщина Й.Г.Песталоцці.
План
1. Життєвий шлях, світогляд та філософські ідеї Дж.Локка.
2. Проблеми індивідуального навчання
у спадщині відомого педагога
3. Віхи життєвого шляху Жан-Жака Руссо
4. Життя і педагогічні досліди Й.Г.Песталоцці