5.Елізабет Грюнеліус. Вальфдорський дитячий садок. Виховання дітей молодшого віку.

У доповіді 1908 р. про виховання дітей Р. Штейнер зробив такий висновок: «Безумовно, справедливо те, про що пише Жан Поль, ав­тор чудової педагогічної книги «Ьеуапа, або Вчення про виховання»: «Людина, яка мандрує світом, навчається у свої перші роки в году­вальниці більше, ніж за всі роки всіх мандрів, разом узятих, — а по­тім він додає — але дитина вчиться не стільки шляхом настанов, скільки шляхом наслідування». Це висловлювання зацікавило мене. Відкривався погляд, який, усупереч звичайним поглядам на вихован­ня, висвітлював усе по-новому.

... Я сказала собі: якщо дитина справді вчиться через наслідуван­ня, то найперше, що треба зробити дорослому в оточенні дітей, — це поводитися природно й очікувати, як на це зреагує кожна дитина ок­ремо, а не починати з якоїсь методики або правил. Слід з внутріш­ньою увагою стежити за поведінкою та діями дитини, намагатись від­чути натуру дитини, надаючи при цьому дітям повну свободу у сприйнятті та осмисленні життя.

Таким чином, я взяла собі за правило надавати дітям свободу дій, навіть якщо це не одразу приводило до належного результату, і втру­чатися лише тоді, коли це необхідно і коли досвід дорослого є пере­думовою правильних дій у певній ситуації. Так дітям надавалась можливість виявити те нове в індивідуальному процесі розвитку, пе­ред чим ми самі стаємо учнями, які відчувають благоговіння перед

природою людини.

Більш ніж тридцятирічний досвід підтвердив судження Р. Штей-нера. За такого виховання дитина в перші сім років життя може шля­хом вільного наслідування засвоїти все, що їй необхідно для орієнта­ції в навколишньому середовищі, якщо в неї є відповідні приклади для наслідування. Тоді можна відчути, як розквітає і розвивається природна сутність людини.

Заснована на цьому праця вихователя не обмежується певною сис­темою, навпаки, йому надають необмежені можливості в свободі дій, і тут в повному обсязі треба закликати на допомогу індивідуальну іні­ціативу і безпосередню особисту активність вихователя, який діє з любов'ю до своєї роботи і дітей.

Основні принципи виховання дітей дошкільного віку

Часто діти молодшого шкільного віку, як це не дивно, реагують не так, як ми того очікували; ще більш правильним є це твердження щодо дошкільників. Що менша дитина, то більша відстань між станом ії та нашою свідомістю. Те, як дитина взаємодіє зі своїм оточенням, прямо протилежне тому, як це відбувається у дорослого. Дитина робить кроки у такій послідовності:

1) співпереживання вчннку, в чому безпосередньо бере участь воля;

2) відтворення вчинку у грі, в результаті чого дитина емоційно пов' язує себе із вчинком;

З) пробудження інтересу до вчинку, виникнення питань, що стосу­ються цього вчинку, перенесення спостережень у свідомість сприяють врешті-решт формуванню уявлень і понять .

...Виховання через наслідування висуває до дорослого-виховате-ля більш суворі вимоги, ніж виховання за допомогою авторитету. Дитина шукає авторитету, але зазвичай не раніше семирічного віку. До цього вона прагне в усьому переконатися на своєму власному досвіді; цю можливість дає виховання через наслідування. Якщо занадто рано перейти до авторитарного виховання, то дитина поз­бавлена можливості прожити все сама. Результатом може стати пев­ний автоматизм. Більше того, протягом усього свого життя людина діятиме за готовими, встановленими іншими людьми принципами.

...Виховання у вальдорфському дитячому садку відбувається так, щоб уникнути втручання у вільний природний розвиток дитини і не порушити рівноваги його ще оповитої мрією свідомості. З іншого бо­ку, вальдорфське виховання не полишає дитину сам на сам, а бере на себе керівництво, так, турботливе керівництво, але з придатними для цього засобами прикладу і наслідування...

...Виховання у вальдорфському дитячому садку ніколи не буде розраховане на ранні плоди навчання, яке б заохочення в суспільстві це не зустрічало. У вальдорфському дитячому садку суворо уникають будь-якого навантаження на пам'ять. А також усього, що йде від шко­ли, особливо навчання читання й письма ще до першого класу. Тим самим сили дитинства і «дитячості» в їх своєрідному значенні зберіга­ються для подальшого життя.

ЗМ 2 НЕ 2.1.Історія української дошкільної педагогіки

План

1.Короткий нарис з історії української дошкільної педагогіки.

2.Повчання Володимира Мономаха дітям. 3.Ідеї народності та природовідповідності Григорія Сковороди. 4.Творчість для дітей Тараса Шевченка.