2. Проблеми індивідуального навчання
у спадщині відомого педагога
Соціально-політичні, філософсько-етичні та релігійні погляди Д.Локка лягли в основу його педагогічної теорії, найповніше представленої в його праці «Думки про виховання». В нових історичних умовах Локк ставить завдання підготувати нову породу людей, які здатні індустріалізувати суспільство, повинні зміцнити буржуазний лад. На відміну від середньовіччя, коли мета виховання визначалась підготовкою людини до загробного життя, Локк визначав її справами чисто земними, а не небесними.
Мета виховання — підготовка джентльмена, який уміє розумно і прибуткове вести свої справи, не заважаючи іншим, має здоровий дух в здоровому тілі і вміє поводитись в товаристві. Джентльмен — це і є, на думку Локка, особлива порода людей буржуа, людей доброчесних, мудрих, вмілих в справах, з прищепленою «світськістю», фізично сильних і загартованих.
Свої педагогічні рекомендації Локк адресує тій частині сучасного йому дворянства, яка тісно пов'язала свою долю з буржуазією, верхами самої буржуазії. Він, як і ціле тодішнє покоління, не цікавився справами виховання бідніших дітей; запевняв, що спеціальної турботи вимагає навчання і виховання вищих верств, а коли їх члени будуть добре виховані, все інше добре владнається. Викладаючи свою теорію виховання, Д.Локк робить ремарку, що головна мета його міркувань полягала у виясненні належних методів виховання молодого джентльмена. Однак, заявляє він, ці методи не можуть у всьому підходити до виховання всіх дітей, особливо дівчат.
Говорячи про широку освіту народних мас, Джон Локк у своїй «Записці про робітничі школи» пропонує організовувати «робітничі школи», куди обов'язково направляти тих дітей від З до 14 років, батьки яких звертаються за фінансовою допомогою до парафіяльного священика. Він пропонував утримувати ці школи частково за рахунок дитячої праці: діти повинні у школах прясти, в'язати і т.п., оплатити вартість щоденно спожитої їжі, яку вони одержують; майстри можуть за певну плату брати дітей зі школи до себе в майстерні для виконання різних робіт.
Перед вихованням Локк ставить три завдання: виховання тіла, характеру і розуму, які він розв'язує, спираючись, відповідно, на загартування, честь і практичну доцільність.
Найважливішим Локк вважав формування характеру, моральне дисциплінування, розвиток волі дитини.
Моральне виховання, на думку Д.Локка, як і фізичне, є процес загартування, підпорядкування бажань контролю розуму, утворення звичок шляхом постійного заперечення природних бажань.
Необхідним у моральному вихованні особистості Локк вважав привчання дітей до щедрості, до того, щоб вони легко і охоче ділились із своїми друзями тим, що у них є. Але при цьому він намагається навіяти вихованцям думку про те, що найщедріша людина завжди виявляється і найбагатшою і ще користується визнанням і схваленням. Так виховується у дітей корисливе ставлення до щедрості.
Наступна риса, яку радить виховувати в дитині Локк, це хоробрість і мужність. Мужність допомагає їй боротися з небезпекою і лихом. Справжня мужність людини полягає в спокійному володінні собою і виконанні свого обов'язку.
Важливою рисою особистості Локк вважає благовихованість, яку він розуміє як внутрішню делікатність, чемність душі, як загальну доброзичливість і увагу до всіх людей. Грубість, зневажливість, глузування, церемонність — все це несумісне з звичок. «Якщо ви бажаєте, — писав він в «Думках про виховання» - щоб діти виконали будь-яку дію чи зробили це інакше, коли вони забувають чи роблять це невдало, примушуйте їх багато разів переробляти, доки вони не досягнуть досконалості.
Одним з ефективних методів морального виховання Д.Локк вважав приклад. Якщо фіксувати увагу дітей на позитивних прикладах із вчинків знайомих їм людей і супроводжувати це коментарями про достоїнство чи непристойність даного вчинку, це буде сильніше штовхати чи стримувати їх від наслідування, ніж будь-які абстрактні міркування. Ніякі слова не можуть зробити настільки зрозумілі для них доброчесності і вади, як вчинки інших людей, якщо вихователі при цьому керують їх спостереженням і фіксують їх увагу на тій чи іншій рисі в поведінці цих людей. «Прийміть за безумовну істину, — писав Локк, — що які б настанови не давали дитині і якими б мудрими уроками благовихованості не напихали її щоденно, найбільший вплив на її поведінку буде чинити все-таки товариство, в якому вона перебуває, і спосіб дій тих, хто ходить за нею.
Наступним виховним методом є розмірковування з дітьми. Діти рано починають розуміти міркування, значно раніше, ніж думають дорослі. Звичайно, говорячи про розмірковування з дітьми, слід уникати довгих промов і філософських дискусій. Треба користуватися відчутними доказами і аргументами, очевидними, доступними рівню їх мислення.
Тілесні покарання принижують дитину, збуджують в дитині скритність, впертість, фальшивість і брехливість. Биті діти стають тупими і дурними. «Такий рід рабської дисципліни створює рабський характер. Дитина підкоряється і прикидається слухняною, доки над нею висить страх різки, але як тільки цей страх відпав і дитина, без нагляду, може розраховувати на безкарність, вона дає ще більший простір своєму природному нахилові, який, таким чином, ніскільки не змінюється, а, навпаки, лише стає в ній значно сильнішим і, як правило, після такого насильного стримування проривається ще з більшою силою». Використання тілесних покарань породжує в дитині огиду до того, що вихователь повинен примусити її полюбити.
Актуальною для педагогіки є й думка Локка про те, що у малокультурної людини навіть позитивні якості можуть перейти у свою протилежність: сміливість набирає вигляду грубості, вченість стає педантизмом .дотепність —блазнюванням, простота — незграбністю, добродушність — підлесливістю. Треба розвивати в дітях терплячість до болю, стійкість. Відносно почуття страху у дітей Локк зазначає, що взагалі кажучи, це почуття відіграє корисну роль, є застереженням проти загрожуючої небезпеки. Нерозсудливість, невміння зважити небезпеку негідні розумної істоти. Але погано, коли почуття страху набирає хворобливої форми. Треба виховувати в дітях уміння зважувати небезпеку і одночасно спокійне самовладання перед небезпекою, речами, яких вони надто бояться.
Цікавими є думки Д.Локка з приводу використання у вихованні дитячих іграшок:
1. Іграшки повинні зберігатися у вихователя.
2. Дитина повинна отримувати лише одну іграшку, і тільки коли вона її поверне, отримає іншу. Надмірність різноманітних іграшок, які діти отримують одночасно, робить їх легковажними і безпечними, марнотратами.
3. Жодної іграшки не слід купувати: хай вони самі їх роблять, або використовують в якості іграшок предмети і матеріали, які їм потрапляють до рук.
4. Коли діти почнуть щось винаходити, вихователь повинен надавати їм посильну допомогу.
5. Якщо ж діти чекають, що іграшки зваляться їм з неба, то хай вони краще залишаться без них. Це привчить їх досягати того, що їм потрібно, власними силами і своєю працею, а цим самим вони будуть привчатися до скромності в бажаннях, до працелюбності, ретельності, кмітливості тощо.
Великого значення надавав Джон Локк фізичному вихованню. Він одним з перших дав докладну глибоко розроблену теорію фізичного виховання, якій присвятив перших тридцять параграфів своєї праці «Думки про виховання». Локк виходив зі стародавнього положення: «здоровий дух у здоровому тілі». Він вимагав, щоб усе тіло людини було загартоване, як обличчя, що переносить і спеку, і холод. Система загартування повинна починатися рано. Не варто одягати дитину надто тепло ні взимку, ні влітку. Взуття дитини має бути настільки тонке, щоб могло промокати і пропускати воду. Одяг не повинен бути тісним, їжа проста і не витончена: м'ясо, прянощі і цукор слід виключити з раціону дитини. Ліжко дитини має бути твердим, матрац кращий від перини. В усьому слід дотримуватися помірності; єдине, в чому не варто відмовляти дітям і давати цілковиту свободу, — це сон. При цьому Локк звертає увагу й на те, що слід уникати прищеплення дітям зайвих звичок, наприклад, до певних годин харчування, до певного ліжка тощо — щоб звичка не зробила дитину рабом звичного бажання.
Інтелектуальне виховання, формування розуму, на що зверталась основна увага в усіх педагогічних системах минулого, у Локка відходить на другий план. «Навчати хлопчика потрібно, - пише він, — але це повинно бути на другому плані, тільки як допоміжний засіб для розвитку більш важливих якостей».
У Вестмінстерському коледжі, в якому він вчився, Джон Лок пройнявся огидою до шкільного вербалізму в навчанні і де переважання в шкільній програмі класичних мов, формалізму і їх викладанні. Цю антипатію до традиційної школи він яскраво висловив у своїх працях. Саме через це освіту джентльмена Локк протиставляє традиційному шкільному навчанню. Навчання, на його думку, повинно бути індивідуальним, під опікою гувернера. До науки треба заохочувати через збудження інтересу, а цього масове навчання дати не може. В цих поглядах Д.Локка відбито характерні риси поміщицької культури і салонного виховання разом з тим увага до особи, характерна для зростаючої міцніючої буржуазії.
Мета навчання, на думку Локка, повинна полягати в тому щоб підготувати з юнака ділову людину — розвинути й відповідне спрямувати його розум, зробити здатним сприймати всяк знання, коли він сам того захоче, сформувати людину, яка добре мислить і орієнтується в оточенні, може завжди знайти вихід з скрутного становища.
Вимоги Локка про зміст освіти випливають з поставлено ним перед вихованням мети — підготовки буржуазного ділка. В своїй програмі навчання він передбачав у першу чергу читання і письмо рідною мовою, малювання, а потім вивчення ново (французької) і, нарешті, латинської мови. Локк вважає, ще кращий метод навчання іноземних мов — постійне спілкування з вихованцем цими мовами. Він виступає за більш раннє навчання мов, щоб «гнучкі органи мови могли привчитися де правильного утворення її звуків і хлопчик засвоїв би добру вимову; чим далі відкладати навчання, тим воно стає важчим».
Особливу увагу Локк приділяє навчанню джентльмена ремесла. Він вважає, що фізична праця на свіжому повітрі зміцнить здоров'я джентльмена, буде служити для нього відпочинком від розумової роботи і засобом виховання любові до діяльного способу життя. Локк радить молодій людині займатись садівництвом, сільським господарством. Серед ремесел, якими міг би оволодіти джентльмен, Локк називає столярне, токарне, теслярське, а також такі «витончені ремесла», як виготовлення парфум, гравірування, уміння вирізати, шліфувати і оправляти коштовне каміння тощо. Для навчання джентльмена одного-двох з цих ремесел Локк пропонує запросити до нього додому майстра.
