1. Поліна Кергомар про дошкільне виховання і дитячі садки у франції.

(1838-1925)

Поліна Керroмар - прогресивна діячка у галузі дошкільного виховання,організатор народної освіти у Франції кінця ХІХ - початку ХХ ст. Великого значення надавала створенню материн­ських шкіл, розробленню програми виховання в них, пропагувала ідеї суспільного дошкільного виховання.

У праці «Дошкільне виховання і дитячі садки у Франції. Материнські школи»(1838), уривки з якої наводяться нижче, П. Кергомар висвітлює питання організації, змісту і методів роботи в материнських школах, а також найважливіші теоретичні положення щодо ролі початкового виховання, форми його здійснення, побудови педагогічного процесу.

Дошкільне виховання і дитячі садки у Франції. Материнські школи

Виховне значення материнської школи

Материнська школа є виховним закладом. Проте до цього часу материнська школа дбала переважно лише про зовнішню дис­ципліну, тобто лише про один найменш важливий бік виховання. За­вдяки зовнішній дисципліні усуваються штовханина й шум, досяга­ється тиша, без якої неможливе навчання. Це, звичайно, успіх, але тут доречно буде сказати, що бувають перемоги, рівнозначні пораз­кам. Торжество дисципліни було поразкою виховання.

2. Школа і виховання о.Декролі.

Овід Декролі (1871-1932)- бельгійський педагог, лікар і психолог кінця ХІХ - початку ХХ ст. виходячи з ідеалістичної теорії інтересів і потре6, розро6ив програму розвитку дітей, яку побудовано на комплексах, так званих центрах інтересів; створив систему дидактичних ігор,спрямованих на сенсорне виховання в дошкільному віці. Система О. Декролl вплинула на побудову педагогічного процесу в школах та дошкільних закладах різних країн. У пропонованих уривках з творів О. Декролі простежуються мета програма і методи виховання дітей, основою яких є діяльність.

Загальна мета школи

Школа має відповідати своїй загальноосвітній меті, співпрацю­вати з батьками в підготовці дитини до суспільного життя, найближ­чого майбутнього. Ця підготовка здійснюється в найкращих умовах у процесі озна­йомлення дітей з життям у самому житті, яке, зрозуміло, охоплює і суспільне життя.

Це ознайомлення припускає щодо програми вибір тем, вправ у двох основних галузях знань:

а) пізнання дитиною своєї власної індивідуальності; сприяння формуванню ії особистості таким чином, щоб допомогти їй усвідомити своє Я, а отже, зрозуміти свої потреби, свої прагнення, свою мету і, врешті-решт, свій ідеал, спираючись водночас на свої творчі сили для досягнення цього ідеалу;

6) пізнання умов, які створює людство, і природного середовища, в якому дитина живе, від якого вона залежить і на яке вона має вплива­ти для того, щоб ці потреби, прагнення та ідеали стали доступними і щоб потім вони здійснювалися за умовн широкого врахування потреб, прагнень, мети й ідеалів людей, умов пристосування до них і можли­вості сприяти їм, тобто бути свідомо й активно солідарним.

Виходячи з цього, ми можемо спробувати визначити принципи, програму, методи й організацію школи, які підходять для дитини у віці орієнтування, у виборі професії й початку середньої освіти.

Дитина має знати, як вона живе, чому вона їсть, п'є, дихає, яким чином вона може рухатись, що відбувається в її грудях, ногах, руках, голові тощо; деякою мірою - яке призначення мають шкіра, волосся, зуби, слина, сльози тощо. Як вона виробляє теплоту, рух, силу, як вона відчуває холод, голод, втому та ін. Зрозуміло, часткова відповідь на цю загадку викликає бажання розібратися й в інших загадках, які стосуються житrя навколишніх предметів, батьків, людей інших краін і часів, тварин і рослин, при­роди і всього світу. Цей інтерес є лише продовженням, розширенням того інтересу. який спонукав дитину з наймолодшого віку пізнавати всіма можливими засобами саму себе спочатку з фізичного, а потім ­з розумового та морального боку.