1. Життєвий шлях, світогляд та філософські ідеї Дж.Локк.

Джон Локк народився 29 серпня 1632 р. в м. Рінгтон у сім'ї провінційного адвоката, виховувався в пуританській сім'ї, що була в опозиції як до пануючої в країні церкви, так до сваволі абсолютної монархії. У 1646 р. він був зарахований у Вестмінстерську школу, а в 1652р., як кращий з учнів школи, був прийнятий у Оксфордський університет. Отримав ступінь бакалавра медицини (1656), а потім магістра (1658), значну Увагу приділяв науковій діяльності, був залишений в університеті викладачем грецької мови і риторики, етики. З 1667р., поселившись у Лондоні, Д.Локк зайняв місце домашнього лікаря і вихователя в сім'ї графа Шефтсбері, одного з лідерів опозиції, активно прилучився до політичної діяльності. Починаючи з 1675р. Д.Локк разом із своїм патроном перебуває у Франції, а з 1683 року емігрує до Нідерландів. Для Локка це були роки напруженої наукової праці, глибокого вивчення ідей Р.Декарта, Т.Гобса, Ф.Бекона, ідей Реформації. Після революції 1688р., в підготовці якої Локк брав активну участь, він повертається на батьківщину. І знову поряд з урядовою службою він проводить широку наукову і літературну діяльність. Одна за іншою виходять його праці:

«Лист про віротерпимість» (1689),

«Дослідження про людський розум» (1690),

«Два трактати про державне правління» (1690),

«Думки про виховання» (1693),

«Розумність християнства» (1695).

Помер Д.Локк у 1704р.

Світогляд Локка склався під впливом буржуазної сім'ї, боротьби буржуазії проти феодальної королівської влади в 40-х роках XVII ст., під впливом близькості до англійського ліберального дворянства. З філософів на нього дуже вплинули Бекон і Декарт. Досліджуючи питання теорії пізнання, Локк продовжує розвиток англійського матеріалізму, початок якому поклав Бекон. З'ясовуючи питання про походження уявлень, Локк в своїй книзі «Дослідження про людський розум», заявляє, що вони приходять із зовнішнього світу і поступово наповнюють свідомість. Джерелом наших уявлень є відчуття.

За своїми соціальними поглядами Локк є прихильником договірної теорії походження держави і теорії природного права. На думку Локка, люди спочатку жили в природному стані свободи. Свобода — невід'ємне природне право. Таким самим природним правом є власність. Якщо в природному стані люди вільні і рівні, міркує Локк, то виникнення держави з її примусовою силою і владою пояснюється добровільною згодою людей. Вони нібито добровільно передали частину своїх природних прав правителям для того, щоб правителі захищали їх життя, свободу, майно. Ця теорія в той період відігравала прогресивну роль: з неї випливало, що монарх або його предки дістали свою владу від народу, і, отже, носієм верховної влади є народ, який навіть може забрати владу назад, якщо монарх не виконує обов'язків.

В «Листах про віротерпимість» він твердить, що держава не повинна втручатися в релігійні переконання своїх громадян, вимагаючи від них лише виконання громадянських обов'язків.

При розв'язуванні питань моралі Локк заперечував вроджену ідею про Бога і в той же час визнавав вічне існування «законодавця». «Немає законів без законодавця», — говорив Локк. Богу він відводив приблизно таку ж роль, як англійському королю в політичному житті: король царствує, але не управляє. Він відстоює ідею відокремлення церкви від держави і релігійну віротерпимість.

В основній філософській праці «Дослідження про людський розум» Локк намагався довести, що в свідомості немає «вроджених ідей» і уявлень, душа дитини нагадує «чисту дошку» (табула раса) чи аркуш білого паперу. Пояснюючи сутність і походження знань, відчуттів з досвіду, Локк виступив проти вроджених моральних принципів. Людина, на його думку, не народжується ні моральною, ні аморальною. Заперечуючи вроджені моральні принципи, Локк. по суті, заперечував релігійну мораль і в цьому полягає його велика заслуга. Він наніс серйозний удар теологічним основам моралі. В той же час він не зумів показати залежність моралі від умов суспільного життя людини.