3.Нова французька школа с.Френе

Селестен Френе(1896-1966)

Педагог-гуманіст Селестен Френе створив у Франції в першій половині ХХ ст. так звану нову школу, в якій впроваджував ідеї гуманістичної та демократичної педагогіки. Його педагогічні ідеї, спрямовані переважно на організаuію навчально-виховної роботи в школі, мають безпосереднє значення і для побудови педагогічного процесу в сучасних дошкільних начальних закладах.

У визначенні загальної мети ниховання С. Френе наголошує на максимальному розвиткові особистості дитини в «розумно організованому суспільстві, яке служитиме йому та якому він слу­житиме сам». С. Френе сформулював актуальні для сучасної освітньої системи "принципи педагогічної діяльності: «Дитина сама будує свою осо6истість, а ми їй у цьому допомагаємо», «Школа майбутнього - школа праці», «Світла голова та вмілі руки краще, ніж розум, переван­тажений непотрібними знаннями» та ін. У його працях окреслено систему методів та прийомів роботи з дітьми в різних вікових груп, спрямованих на досягнення виховної мети та втілення запропонованих принципів.

Він також виокремив етапи виховання дитини: виховання в сім'ї (від народження приблизно до двох років) - дитячий заповідник.

(від 2-х до чотирьох років) - дитячий садок;

(від 4-х до семи років) та початкова школа.

Нова французька школа

Практичне керівництво з матеріальної, технічної і педагогічної ор­ганізації народної нової школи.

Дитячі садки для дітей віком від 4-х років.

Це проміжна стадія між вихованнян в сім'ї, яке доповнюється в разі необхідності вихованням в «дитячому заповіднику», та школою.

На попередньону етапі дитина починає пізнавати навколишнє се­редовище, а потім, спираючись на набутий раніше досвід, - створю­вати свою осо6истість. У чотири роки вона вже намагається прмусити середовище служити со6і.

На цьому етапі виховання, так само як і на попередньому, ми за­перечуємо доцільність уроків, в якій би захоплюючій формі вони не давались. Потрібні лише умови, найбільш зручніші для роботи-гри; ма­теріали, знаряддя і технічні засоби для забезпечення гри-роботи та роботи-гри; організація всієї виховної діяльності відповідно до фор­мування особистості дитини у процесі праці.

Слід визнати, що в цій галузі чимало вже зроблено і що деякі практичні кроки як у Франції, так і за кордоном надзвичайно близькі до наших настанов. Було б несправедливим не згадати тут, що всі пе­дагоги в боргу перед Декролі, Монтессорі, а також перед усіма відда­ними своїй справі виховательками, чиї імена заслужено користуються доброю славою у французьких дитячих садках.

4.Методика навчання Рудольфа Штейнера.

Рудольф Штейнер (1861-1925)

Один із засновників антропософії, австро-угор­ський учений, автор «Філософії сво6оди» (1894).

Р. Штейнер побудував свою педагогічну теорію і практику на засадах учення про єдність люд­ського тіла, душі і духу. В 1919 р. У м. Штутгарті (Німеччина) він заснував вільну вальдорфську школу, в основу роботи якої покладено "положення про процес розуміння та пізнання людини». Він широко пропагував ідеї вальдорфської педа­гопки в різних країнах Європи, виступав з лекці­ями перед педагогами, лікарями, батьками. В кни­зі «Методика навчання і передумови виховання» (Москва, 1994) подано 5 лекцій ученого, прочита­них ним у рамках великої педагогічної конференції, що відбулася у квітні 1924 р. у м. Штутгарті. У цих лекціях висвітлено питання розвитку на­вчання і виховання дітей на різних вікових ета­пах, зокрема в дошкільному віці, який Р. Штей­нер вважав віком виховання самостійності та формування індивідуальності людини.

Послідовниця Р. Штейнера Е. Грюнеліус створила перший дитячий садок за його системою, поклавши в основу положення про організацію виховання дітей до 7 років за допомогою прикладу та наслідування. В книзі «Вальдорф­ський дитячий садок» (1964) вона описала положення вальдорфської педагогіки щодо дошкільного виховання на прикладі роботи свого закладу.