2. Загальнопедагогічні ідеї Коменського

Класична праця Коменського "Велика дидактика"(1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання. Праця складається з 33 розділів. Перші 12 розділів становлять собою загальнопедагогічну частину "Великої дидактики". Розділи 13-14 характеризують основи для створення нових шкіл. Наступні 15-19 розділи розкривають основи загальної дидактики, 20-25 присвячені частковій дидактиці окремих видів освіти, 26 - "Про шкільну дисципліну", 27-32 дають характеристику організації чотириступінчатого влаштування шкіл. 33 розділ підсумковий, присвячений викладанню загальних умов, необхідних для практичного здійснення ідей Коменського.

За Коменським, для кожної педагогічної системи першочерговим є питання про те, що становить собою дитина і які завдання виховання. Коменський у своїх працях багато уваги приділяє розкриттю природи дитини та її здібностей. Розглядяючи питання про те, якими можливостями наділена дитина для того, щоб стати людиною, Коменський завжди виходить з любові до дитини і віри в її сили. "Золото і срібло - речі ненадійні і такі, що швидко проходять, а діти безсмертна - спадщина". Розглядаючи природу дитини, Коменський визнає, що в людині від народження є природні дані у вигляді таланту і різних здібностей, які вдосконалюються і розвиваються шляхом виховання. Коменський, під впливом Аристотеля, вважав, що людина є носієм рослинного, тваринного та інтелектуального чи духовного життя.

Від народження в людині існують чотири задатки: розум, з судженням і пам’яттю, воля, здатність рухатись і мова. Для цих задатків є відповідні органи: мозок, серце, рука і мова. Не пройшов Коменський і повз того, що діти не однакові за своєю природою і за темпами свого розвитку.

Коменський поділяє дітей за їх здібностями і характером на 6 груп:

1. діти з гострим розумом, допитливі і податливі. Такі діти найбільш придатні до наукових знань; до них потрібний тільки педагогічний підхід, щоб вони не надто поспішали і не переобтяжували себе заняттями;

2. діти з гострим розумом, але повільні, хоч і слухняні. Вони потребують тільки пришпорювання;

3. діти з гострим розумом і допитливі, але дикі і вперті. "Таких в школах ненавидять і вважають безнадійними; однак з них нерідко виходять великі люди". Тут потрібен умілий підхід до дитини, інакше "багато талантів гине з вини вихователів";

4. діти слухняні та допитливі, але повільні і мляві. Їх треба підбадьорювати, щоб вони не занепадали духом. Ніколи до них не слід ставити надто строгі вимоги, ставитись до них доброзичливо і терпеливо. "Нехай вони пізніше прийдуть до мети, зате вони будуть міцніші, як буває з пізніми плодами... І якщо вони раз щось засвоїли, вони не так легко забувають";

5. діти тупі і, крім того, байдужі і мляві. Щоб їх виправити, потрібні розсудливість і терпіння;

6. тупі діти із зіпсованою і злобливою натурою. "В більшості ці учні безнадійні".

Коменський в своїх педагогічних працях завжди підкреслює провідну роль виховання у формування людини, хоч не виключає і ролі спадковості і великого значення середовища.

Коменський вважає, що здібності і таланти дитини самі собою нічого не важать, якщо їх не розвивати. Коменський впевнений, що вихованням можна подолати погані нахили, закладені від народження. Вдосконалення ж "природного дару" швидше за все відбувається у школі.

При визначенні мети і завдання виховання Коменський виходить з того, що вони повинні випливати з призначення людини. Він наводить слова Цицерона про те, що "основою всієї держави є правильне виховання молоді", і вказує: "Юнацтво до такої міри має потребу в хорошому вихованні, що, позбавившись його, повинно було б загинути".

Коменський вважає, що основна мета школи - стати майстернею для вироблення з дітей справжніх людей. Це буде в тому випадку, якщо всі будуть:

1. мудрими розумом;

2. володіти плавною приємною мовою;

3. здібними в роботі;

4. вихованими морально;

5. благочестиві серцем.

Знати, діяти, говорити - в цьому ціль.

Коменський вперше в історії педагогіки обґрунтовує принцип природовідповідності, який в його педагогічній системі відіграє роль методологічної основи процесу навчання і виховання, а також побудови шкільної системи. Правильне виховання в усьому повинно бути у відповідності з природою в цілому і з віковими особливостями дітей, зокрема.

Коменський вказує, що точний порядок школи слід запозичити від природи, що необхідно виходити зі спостережень над тими процесами, які скрізь проявляє природа в своїх діях. Принцип природовідповідності у Коменського означає побудову навчально-виховного процесу, всієї роботи школи у відповідності з тими ж закономірностями, що мають місце в природі. Принцип природовідповідності спрямований на те, щоб зробити процес навчання більш життєвим і природним, легким і ефективним.

Природовідповідність означає: всі здібності людини повинні враховуватись при вихованні, так як всі задатки утворюють людську природу, то ця вимога може бути сформульована і по-іншому: через виховання і освіту людина повинна стати людиною.

Принципом природовідповідності обґрунтовується демократизм в педагогіці Коменського. Всі, хто народжений людиною, мають одну і ту ж природу. Виходячи з цього уявлення про однаковість людській природи, Коменський вимагає, щоб всі стали освіченими людьми. Таким чином, з рівності людської природи Коменський виводить природовідповідну вимогу того, щоб всі отримували освіту в одній школі (спільній).

Помилковість же розуміння Коменським принципу природовідповідності полягає в тому, що:

1. він не бачив і не міг за станом науки того часу бачити особливих законів соціального життя, за якими розвивається і виховується людина, механічно ототожнював закони біологічного та соціального життя;

2. він тлумаив природу пантеїстично, як прояв Бога в будь-якому явищі природи.

Аналіз вчення Коменського показує, що його система виховання і освіти повністю відповідає потребам народу, тобто проникнута ідеєю народності. Це випливає з таких вимог Коменського до виховання:

1. виховання, освіта і навчання повинні формувати таку гармонійно розвинену, високоморальну людину, яка вище за все ставить благополуччя своєї батьківщини;

2. освіта повинна бути загальною і обов’язковою;

3. Навчання рідною мовою повинно лежати в основі освіти;

4. все навчання і освіта повинні бути спрямовані на виховання людяності, гуманності.

Висунута Коменським ідея народності виховання проникнута духом патріотизму і є вкладом великого педагога в розвиток дійсно демократичного вчення про виховання.

Одним із центральних завдань школи Коменський розглядає підготовку людини до життя. На його думку, людина повинна знати все існуюче для того, щоб бути в змозі панувати над ним і все підпорядковувати своїм цілям.

Піддавши критиці середньовічну школу, Коменський розглядає теорію справжньої освіти. Він вперше в історії педагогіцірозробив принципи побудови системи шкільної освіти:

- загальне навчання(“Освіту повинно отримати все юнацтво, за винятком хіба тих, кому Бог відмовив у розумі”);

- рівні права і можливості жінки з чоловіком в навчання і освіті(“На можна уявити будь-яких підстав, щоб і слабу стать цілком усунути від наукових занять. Жінки – теж образ божий, однаково вони обдаровані (часом більше нашої статі) швидким і сприятливим мудрість розумом”);

- викладання і навчання рідною мовою(в той час як вся Європа вчилась латиною:“Нерозумно вчити когось іноземної мови, перш ніж він оволодіє рідною мовою”);

- зв’язок школи з життям(необхідно вивчати життя, речі, явища; формувати працелюбство і готувати до практичного життя);

- єдність і наступність системи шкіл(кожна наступна ланка пов’язана з попередньою). Коменський виступав проти обходу якоїсь ланки. Коменський є першим педагогом, що теоретично висловився за єдину систему шкіл, починаючи з ніжчої і закінчуючи вищою, незалежно від соціального походження дітей;

- державний характер.В останньому розділі “Великої дидактики” Коменський звертається до державних діячів із закликом не жалкувати затрат на створення системи шкіл і розповсюдження загального навчання:

Виходячи з основних принципів побудови шкільної системи освіти, а також стосовно запропонованої ним вікової періодизації, Коменський пропонує таку чотириступінчату систему шкіл:

Вік, період	Тип шкіл	Де створюється	Хто навчається	Зміст освіти і виховання
До 6 років Дитинство	Материнська школа	В кожній сім’ї	Все юнацтво обох статей	Розвиток органів чуттів. Первісне уявлення про природу і сутність життя. Привчання до господарства і праці. Фізичне і моральне виховання.
6-12 років Отроцтво	Школа рідної мови	В кожній общині, місті	Все юнацтво обох статей	Навчання рідною мовою. Читання, письмо, лічба, співи, історія, релігія. Ремесло. Основи космографії. Вчення про моральність.
12-18 років Юність	Латинська школа (гімназія)	В кожному місті, повіті	Юнаки, що найбільш успішно закінчили школу рідної мови	Сім вільних мистецтв. Фізика, географія, історія, мораль, хронологія, етика. Рідна, латинська, грецька і староєвропейська мови. Класи: граматичний, фізичний, математичний, етичний, діалектичний, риторичний.
18-24 роки Змужні-лість	Академія (університет)	У великих містах	Майбутні вчені	Факультети: юридичний, медичний, богословський.
				Кругосвітня подорож і написання трактату.

Таким чином, система шкільної освіти в Коменського характеризується чіткістю, завершеністю, розрахована на те, щоб навчити дітей і молодь коритися мудрим вказівкам не з “ослячою готовністю”, а з любові до народу і мала на меті перетворити школу в місце наполегливої праці, яка дає щастя і радість.

В своїх “Законах добре організованої школи” Коменський чітко формулює обов’язки не лише учнів, але і батьків, опікунів, учителів, керівників шкіл. Він розглядає школу, як державу, що має сенат, свої колегії, курії.