Хімічні властивості

Для ортофосфорної кислоти характерні всі властивості кислот – неокисників. При нагріванні вона перетворюється на пірофосфорну кислоту 2H3PO4 –t ̊ H4P2O7 + H2O

 Якісна реакція на аніони PO43- 3Ag+ + PO43-  Ag3PO4(яскраво-жовтий осад)

§10.6. IV а група.

ПІДГРУПА КАРБОНУ

До підгрупи вуглецю належать елементи: карбон, кремній, гер­маній, олово і свинець. Атоми цих елементів на зовнішньому енергетичному рівні містять по 4 електрони у стані s²p², чим пояснюється подібність їх хімічних властивостей.

	Заряд ядра	Елемент	Електронна конфігурація	Ступені окиснення	Атомний радіус	Електро-негативність	Окисні (неметалічні) властивості
неметали	6	Карбон (вуглець) С	[He] 2s22p2	-4, +2, +4	зростає ————	зменшується ————	зменшуються ————
	14	Сіліцій (кремній) Si	[Ne] 3s23p2	-4, (+2),+4
метали	32	Германій Ge	[Ar] 3d104s24p2	(-4, +2),+4
	50	Станум (олово) Sn	[Kr] 4d105s25p2	(-4), +2,+4
	82	Плюмбум (свинець) Pb	[Xe] 4f145d106s26p2	(-4), +2,+4

У елементів цієї групи, які займають проміжне положення між металами і неметалами, спостерігається зміна властивостей від неметалічних (відновних) до металічних (окисних) із зростанням заряду ядра. Так, карбон і кремній є типовими неметалами, германій має металічні і неметалічні (амфотерні) властивості, а олово і свинець – метали. С та Si – малоактивні, реагують при високих температурах. Оксиди С і Si в ступені окиснення +4 є кислотними, а оксиди Ge, Sn та Pb – амфотерними.

• КАРБОН (С)

 Електронна будова атома

Розміщення електронів по рівням і підрівням+

1s22s22p2 6С		+2	CO
Збуджений стан –hν С*		-4,	CH4, +4 CO2

Алотропія в природі вуглець існує у вигляді кількох алотропних модифікацій:

• Алмаз (діамант) – найтвердіша у світі кристалічна речовина, прозора, сильно заломлює проміння світла, не проводить електричний струм, погано проводить тепло.

• Графіт – кристалічна речовина, шарувата, непрозора, темно-сі­ра, володіє металевим блиском, м'яка, проводить електричний струм.

• Карбін – чорний порошок; =С=С=С=С=

Однією з найважливіших властивостей вуглецю є адсорбція.

Адсорбція – це поглинання газоподібних або розчинених речовин поверхнею твердої речовини. Зворотний процес – виділення цих поглинених речовин – десорбція.

Застосування адсорбції: очищення від домішок (у виробництві цукру і ін.), для захисту органів дихання (протигази), в медицині (таблетки «Карболен») і ін.

Хімічні властивості

ВІДНОВНИК (С0  С+2, С0  С+4)
1) з киснем: C0 + O2 –t C+4O2 2C0 + O2 –t 2C+2O
2) з водяною парою	C0 + H2O –1200 С+2O + H2
3) з оксидами металів	C0 + 2CuO –t  2Cu + C+4O2
4) з кислотами – окисниками	C0 + 2H2SO4(конц.)  С+4O2 + 2SO2 + 2H2O С0 + 4HNO3(конц.)  С+4O2 + 4NO2 + 2H2O

ОКИСНИК (С0  С-4)
1) з металами	Ca + 2C0  CaC2-4 4Al + 3C0  Al4C3
2) з воднем	C0 + 2H2  CH4

Біологічна роль. Карбон – найважливіший біогенний елемент, що складає основу життя на Землі , оскільки є складовою усіх органічних сполук. Сполуки вуглецю є основою всіх рослинних і тваринних організмів. Значна частина необхідної організмам енергії утвориться в клітинах за рахунок окислення карбону.

Застосування :

• як адсорбент у вигляді активованого вугілля ;

• як паливо у вигляді кам’яного вугілля та нафтопродуктів.