79. Віруси-збудники кишкових інфекцій. Ротавіруси

Віріони сферичної форми, мають 3 капсиди ікосаєдрального типу симетрії.На зовн.капсиді розташовані шипи і пори, які пенетрують від поверхні віріону у внутр.капсид, що є необхідним для транспорту метаболітів при реплікації.Капсиди скл.з 6 білків.VP4 і VP7 є поверхневими білками віріону, а VP6-основний білок внутрішнього капсиду.VP6 і VP7-основні антигени рота вірусів.Геном скл.з 11 сегментів двохниткової – РНК.10 сегментів мають 1 рамку зчитування, а 1-2 рамки.

Антигенна структура.За груповими антигенами рота віруси розділяються на 6 серогруп(A, B, C, D, E, F).Ратавіруси людини входять до груп А, В, С.Група А розділена на 2 підгрупи-А1 і А2 на підставі розбіжності білка VP6.Глікопротеїн VP7-основний нейтралізуючий протеїн зовнішнього капсиду, складає 20% маси вірусу і індикує серотипоспецифічні нейтралізуючі антитіла.VP4 складає 2% вірусної маси і є вірусним гемаглютинінам, важливою детермінантою вірулентної маси і є вірусним гемаглютинінам, важливою детермінантою вірулентності.Серологічна класифікація рота вірусів була прийнята на підставі VP7-VP4 специфічного імунітету.По цій класифікації серотип VP7 називають G, а VP4-P.У групі А було виділено 14 серотипів G, 10 з яких були ізольовані від людей.Було виділено 18 Р-типів рота вірусів у людини.70-80% ізолятів вірусів від людини складають G1P8 і G2P4.Кількість серотипів за Р типом збільшується зі зростанням кількості ізолятів.

Резистентність.Віруси дуже стабільні на предметах навколишнього середовища протягом тривалого часу.

Культивування.Ротавіруси людини погано культивуються в клітинних культурах.Використовуються первинні перещеплювані культури клітин нирок зелених мавп.ЦПД характеризується округленням і ущільненням клітин з утвор.конгломератів, сполучених між собою тяжами.

Епідеміологія.Джерело інфекції-хвора людина або вірусоносій;рідше-хворі тварини.Механізм передачі:фекально-оральний, реалізований водним, харчовим і контактно-побутовим шляхами.

Патогенез.Ротавіруси уражають епітелій кишечника, у якому розмножуються.Репродукція викликає некроз епітелію, особливо дванадцятипалої кишки, що супроводжується розвитком діарейного синдрому.Інкубаційний період складає 24-72 години.

Клініка.Захворювання характер.гострим початком, лихоманкою, нудотою, блювотою, болями в череві, поносом, наявністю крові у фекаліях.

Лікування.симптоматичне і патогенетичне.

Профілактика.Використовуються живі атенуйовані вакцини проти ротавірусної інфекції.

80. Віруси- збудники респіраторних інфекцій. Коронавіруси

Особливості вірусів. Віріони діаметром 100 нм (мал. 2). Суперкапсид

МІСТИТЬ ВЄЛИКІ ГЛІКОПрОТеЇНОВІ ШИПИ ЧОТИРЬОХ типів: 1) 8-шипи (взаємодіють із сіа- ловою кислотою клітин); 2) М-шипи; 3) Е- шипи (необхідні для “роздягання” вірусів); 4) НЕ-шипи (необхідні для адгезії і проникнення). Геномна РНК має довжину 30* 10 нуклеотидів.

Резистентність. Коронавіруси чутливі до ультрафіолетового опромінення, органічних розчинників і детергентів, нагрівання до температури вище 56°С, до низьких і високих значень рН (оптимум рН - 7,0-7,5). Зберігають інфекційність до 8-10 годин у повітрі, до 9 діб - у питній воді, до 4-11 діб

• при температурі 0-18°С.

Культивування. Коронавіруси розмножуються в клітинних культурах трахеї плоду людини. У середовище культивування вносять амінопептидазу.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина. Механізм передачі респіраторної інфекції - аерогенний, який реалізується переважно повітряно- краплинним шляхом. Механізм передачі ентеритної коронавірусної інфекції

• фекально-оральний; шляхи передачі - водний, харчовий, контактіно- побутовий. Захворюваність має зимову сезонність, реєструється повсюдно.

Патогенез. In vivo коронавіруси прикріплюються до рецепторів апікальних мембран епітеліоцитів кишкового і дихального трактів, у яких роч- множуються. Звільнення віріонів відбувається або на апікальних, або на базальних поверхнях інфікованих клітин. Респіраторні коронавіруси уражають епітелій верхніх дихальних шляхів переважно в дітей, у дорослих частіше уражаються нижні відділи. Дуже часта реінфекція. При важкому перебізі захворювання розвивається вірусемія з можливою поразкою центральної нервової системи. Коронавіруси можуть інфікувати лімфоцити і моноцити.

Клініка Респіраторні коронавіруси викликають риніти, назофарнгіти, ларингіти, бронхіти, пневмонії. Ентеритні коронавіруси викликають гострі кишкові розлади - гастроентерити.

Імунітет нетривалий. Можлива реінфекція.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є змини з носової частини глотки, мазки з носа і зіва, випорожнення, сироватка крові

Використовуються вірусоскопічний (РІФ, імунна електронна мікроскопія), вірусологічний і серологічний (РЗК, РГГА, РИГА) методи. Виділення вірусів проводять у первинних культурах клітин легень і нирок ембріона людини з наступною індикацією за ЦПД і РІФ та ідентифікацією в РГГА, РЗК, РІФ, а також методом імунної електронної мікроскопії.

Лікування. Показані інтерферони і моноклональні антирецепторні антитіла.

Профілактика. Вакцини розробляються.