28. Імунна система організму, її органи. Роль вилочковоїзалози в імунній відповіді. Клітини імунної системи, їх різновиди (т-, в-лімфоцити і макрофаги). Роль в клітинному і гуморальному імунітеті.

Імунна система - це сукупність всіх лімфоїдних органів і скупчень лімфоїдних клітин, включаючи вилочкову залозу, селезінку, лімфатичні вузли, групові лімфатичні фолікули (пейерові бляшки) та   інші лімфоїдні скупчення, лімфоцити кісткового мозку і периферичної крові,  які складають єдиний орган імунітетуРозрізняють центральні і периферичні органи імунітету. В центральних органах, які ще називаються органами лімфопоезу, дозрівання лімфоцитів відбувається без суттєвого впливу антигенів. Розвиток периферичних органів (органів імунопоезу), навпаки, безпосередньо залежить від антигену. Лише при контакті з антигеном у них починаються процеси проліфераціі і диференціації.

Центральним органом імунної системи є вилочкова залоза і сумка (бурса) Фабріціуса у птахів. У савців роль сумки Фабріціуса виконує кістковий мозок, який є постачальником стовбурових клітин -  попередників лімфоцитів. Обидва центральних органи є місцем диференціації певних популяцій лімфоцитів.

Вилочкова залоза (тимус) - джерело тимусзалежних або Т-лімфоцитів, а в бурсі Фабріціуса  (кістковому мозку) утворюються В-лімфоцити (від бурса).

Тимус є органом, в який проникають попередники Т-лімфоцитів, в якому відбувається дозрівання  і селекція Т-клітин і їх виділення на периферію.

Кістковий мозок у савців відноситься до центральних органів імунітету. Він складається із ретикулярної строми і клітин гемопоетичного ряду. Стовбурові клітини, які знаходяться в кістковому мозку, є попередниками всіх клітин крові, у тому числі і лімфопоетичних.

Периферичними лімфоїдними органами є селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдПериферичні лімфоїдні органи заселяються Т- і В-лімфоцитами із центральних органів. При цьому кожна популяція лімфоцитів мігрує в певні ділянки периферичних органів, які називаються тимусзалежними і тимуснезалежними зонами. на тканина кишечника, бронхів.

Лімфоцити

Центральною фігурою імунної системи є лімфоцит. Лімфоцити - це спеціалізовані клітини, які  здатні реагувати ( відповідати ) лише на окрему групу структурно подібних антигенів. Ця здатність існує ще до першого контакту імунної системи з даним антигеном і обумовлена наявністю мембранних рецепторів, специфічних до детермінант цього антигена. Кожен клон лімфоцитів відрізняється від іншого будовою антигензв’язуючої ділянки   своїх рецепторів. Таким  чином, кожен клон реагує тільки на певні, відповідні йому антигени.

Лімфоцити відрізняються між собою не тільки за специфічністю своїх рецепторів, але й за функціональними властивостями. За останніми розрізняють два основних класи лімфоцитів: В- лімфоцити і Т- лімфоцити.

Характеристика  В-лімфоцитів

Основною властивістю В-лімфоцитів є наявність на їх поверхні антигенрозпізнавальних імуноглобулінових рецепторів. Після взаємодії антигена з цими рецепторами В-лімфоцити диференціюються в плазмоцити, основною функцією яких є продукція імуноглобулінів – антитіл. Антитіла же здатні зв‘язати і знешкодити антигени, які попали в організм.

Найменш зрілі В-клітини мають на своїй поверхні молекули ІgM. В міру дозрівання на їх поверхні з‘являються IgD, рецептори компонентів комплементу, Fc - фрагментів тих імуноглобулінів, які вони продукують.

Всередині кожного клона частина В-клітин переключається із синтезу ІgM (IgD) на синтез IgG, IgA, IgE. В-лімфоцити, в яких змінюється синтез важких ланцюгів, можуть воднНа поверхні зрілої В-клітини  розміщуються специфічні рецептори для антигену – BкР (B клітинний рецептор). Та ділянка рецептора, яка здатна зв’язати антиген є молекулою імуноглобуліна. очас продукувати до трьох класів імуноглобулінів, наприклад: IgM, IgD, IgA.

 Функціональна характеристика  Т-лімфоцитів

Частина попередників Т-лімфоцитів із кісткового мозку та ембріональної печінки мігрують у тимус і зазнають серії перетворень у процесі диференціації. Розвиток  Т-лімфоцитів є результатом взаємодії клітин попередників і незрілих тимоцитів з компонентами строми тимуса.

Попередники Т-клітин, попавши в тимус, ще не мають характерних для Т-лімфоцитів молекул СD4, СD8,  і тому їх називають подвійними негативними клітинами. Потім вони розвиваються у подвійні позитивні клітини CD4⁺CD8⁺ з наступною диференціацією в CD4⁺CD8^- і CD4^-CD8⁺  дозрілі клітини. У процесі розвитку спостерігається позитивна селекція з виживанням тимоцитів, які взаємодіють з власними антигенами головного комплексу гістосумісності (ГКГ), і негативна селекція з елімінацією тих клітин (аутореактивних), які реагують із власними антигенними структурами тканин організму.

Розрізняють Т-лімфоцити помічники (хелпери), в основному з молекулами CD4⁺CD8^-, -лімфоцити ефектори (кілери) з молекулами CD4^-CD8⁺. Якщо молекулиCD4 розташовані на Т-лімфоцитах з рецептором TкРab, то ці клітини називаються Т-хелперами (Tх).

Макрофаги (фагоцити) "поїдають" живих і мертвих мікробів, комплекси антиген-антитіло, загиблі клітини самого організму. Без макрофагів неможлива діяльність лімфоцитів: вони "допомагають" останнім розпізнавати антигени, виділяють медіатори (речовини, що стимулюють або пригнічують діяльність інших клітин імунної системи).