Технологія парфумерно-косметичних продуктів

для волосся, дезодорантів та антиперсперантів, які є також рідкими речовинами завдяки використанню летких розчинників і спеціальній упаковці з розпилювальним пристроєм.

2.3. Сировина для виробництва косметичних товарів

2.3.1. Гідрофільні речовини

Вода є найбільш часто базовою або допоміжною речовиною в більшості косметичних препаратів. Для косметичних препаратів вона повинна бути очищена від збудників хвороб — кишкової палички та інших подібних мікроорганізмів. Загальна чисельність їх повинна бути не більше 100 колоній утворюючих одиниць (КУО) на один мілілітр. Окрім того, є встановлені норми гранично допустимих концентрацій (ГДК) для ряду хімічних сполук та шкідливих речовин.

Інколи слід враховувати також наявність у її складі розчинених газів: кисню, азоту та диоксиду вуглецю, а також наявність розчинених та важкорозчинних солей, так званих солей жорсткості. Вони небажані.

Для зниження жорсткості використовують головним чином іонообмінні методи. Відрізняють катіоніти та аніоніти залежно від того, які саме іони (катіони чи аніони) здатні змінювати іонообмінний матеріал.

В якості іонітів використовують високомолекулярні синтетичні іонообмінні смоли, котрі в полімерній матриці містять чисельні анкерні групи. У катіонітів — це сульфонатні, фосфатні або карбоксильні групи; у аніонітів — первинні, вторинні та третинні аміногрупи та групи четвертинних амонієвих основ.

Вони відзначаються високою швидкістю обміну, великою обмінною ємністю, гарною хімічною та механічною стійкістю. Але синтетичні смоли є непоганим поживним середовищем для мікроорганізмів, тому потрібно регулярно дезінфікувати іонообмінні установки. Принцип дії катіоніту та аніоніту показані на рис. 7.

Очищення води від електролітів — безперервний процес; обо- в’язково потрібно враховувати, що продуктивність іонообмінників обмежена, оскільки 1 г смоли може зв’язувати лише кілька іонів. Тому необхідна його періодична регенерація. Для цього катіоніти

90

Розділ ІІ. Косметичне виробництво

а

б

Рис. 7. Принцип дії катіоніту (а) та аніоніту (б)

91

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

промивають 3–5 % розчином соляної кислоти, а аніоніти — 4 % розчином їдкого натру як це показано на рис. 7.

Для контролю моменту, коли об’ємна ємкість іоніту вичерпалась, відбирають пробу розчину та вимірюють його електропровідність. Цей момент настає при незначному підвищенні кон-

центрації NaCl.

Спирти. Це теж дуже важливі допоміжні речовини в складі косметичних препаратів. Особливо широко застосовують етиловий, ізопропіловий спирти, пропіленгліколь, гліцерин та сорбіт.

Спирти — це полярні речовини з гідроксильними групами. Вони мають сильні гідрофільні властивості і використовуються в основному як співрозчинник. Деякі властивості спиртів, прийняті в системі INCI, наведені в табл. 6.

Етанол — етиловий спирт

Для виготовлення косметичних засобів використовують денатурований 96 % (за об’ємом) етанол. Залежно від концентрації етанол використовують з різною метою: його 20 % розчини мають надійну консервувальну активність, а 70 % суміш з водою можна використовувати для дезінфекції поверхні твердих тіл. Недолік його — це несумісність із деякими компонентами косметичних засобів, наприклад з речовинами, які підвищують в’язкість (органічні та неорганічні гідроколоїди).

92

Розділ ІІ. Косметичне виробництво

Ізопропанол широко використовують у косметиці, бо він не подразнює шкіру. У лосьйонах для волосся та засобах для гоління

він використовується як дезинфікувальний засіб та співрозчинник. Пропіленгліколь — це рідина, яка змішується з водою, ета-

нолом та багатьма ефірними маслами. Так як і гліцерин та сорбіт, пропіленгліколь у вологому середовищі є зволожувачем шкіри, а

в концентрації 5 % і вище він є також чудовим співрозчинником. Гліцерин — це речовина, яка чудово змішується з водою, спир-

том, не зменшує ефективність гідроколоїдів та інших компонентів косметичних товарів. Він ефективно пом’якшує шкіру й поліпшує поширення напівтвердих продуктів по шкірі в складі кремів.

Сорбіт — ще кращий зволожувач, сумісний зі шкірою та слизовою поверхнею ротової порожнини, тому у вигляді 70 % розчину входить до зубних паст.

Рис. 8. Поліетиленгліколь

Таблиця 7

Поліетиленгліколі, позначення за INCI, та їх властивості

* Дані наближені.

93

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Найчастіше ці спирти вводять до складу засобів догляду за шкірою, волоссям та ротовою порожниною у вигляді розчинників — екстрактів цілющих рослин, які зволожують та живлять шкіру, во-

лосся, ротову порожнину та мають лікувальні властивості.

Поліетиленгліколі (ПЕГ, PEG) — міжнародна марка «Macrogol» — у косметиці використовується з молекулярною масою 200–6000 (табл. 7, рис. 8).

ПЕГ — це гідрофільні полімери, які використовують як розчинник, або співрозчинники, а також як регулятори в’язкості косметичних продуктів. Окрім цього, завдяки гігроскопічним властивостям та дуже добрій сумісності зі шкірою дозволяють використовують як стабілізатори вологості в косметичних виробах для догляду за шкірою. Їх також використовують для регулювання в’язкості та інших реологічних властивостей рідких препаратів.

Спирто-водні екстракти цілющих рослин

У складі більшості косметичних товарів (шампунів, кондиціонерів для волосся, гелів для душа, засобах для миття рук та шкіри, кремів та ін.) широко використовують спирто-водні, спирто-водно- гліцеринові, пропіленгліколеві, СО2 та олійні екстракти цілющих рослин. Використання трьох рідин-розчинників, таких як етиловий спирт, гліцерин та вода, дає змогу шляхом екстракції витягти з подрібнених рослин їх цілющі та корисні компоненти такі як глюкозиди, ефірні олії, вітаміни, дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди, органічні кислоти, мікроелементи, в’яжучі речовини, амінокислоти, гіркоти і таке ін.). У Німеччині, Австрії та країнах Східної Європи екстракти цілющих рослин віднесені до групи косметично-активних речовин і широко використовуються у виробництві косметичних товарів та продаються як сировина для їх виробництва.

Екстракти з в’яжучою дією (з дуба, берези, грецького горіха, хни, з валеріани та ін.) використовуються в засобах після гоління, для догляду за ротовою порожниною та ногами, у антиперсперантах. Тонізувальну дію мають екстракти женьшеню, хінного дерева та волошки (ранкові та денні креми). Екстракти рослин (гінкго хохоба, меліси, м’яти перцевої, розмарину, глоду, ялівця та кінського каштану) підсилюють кровообіг і рекомендуються для лікування та профілактики жирної та нечистої шкіри. Використовуються в кремах та препаратах для душу та ванн.

94

Розділ ІІ. Косметичне виробництво

Протизапальну дію мають екстракти ромашки, деревію, арніки, шавлії, лопуха та солодки (лакричника). Їх використовують у кремах та мийних засобах для чутливої та виснаженої шкіри.

Антимікробну дію мають екстракти евкаліпту, фенхеля, хрону, анісу та майорану. Використовуються вони в засобах з догляду за ротовою порожниною, проти лупи та в дезодорантах для тіла.

Знижують подразнювальну дію шкіри та водночас пом’якшують і зволожують її екстракти таких рослин, як алтей, липа, мальва, хміль та ісландський мох. Вони використовуються насамперед у масках для обличчя, кремах та лосьйонах.

Регенерувальну та реепітелізувальну дію на шкіру виявляють екстракти календули, фіалки триколірної та звіробою. Їх використовують при екземах і ранах, що погано лікуються. Але не завжди екстракти росли діють лише позитивно. Нещодавно, в 90-х роках ХХ ст., було виявлено, що століттями використовувані як лікарські рослини мати-й-мачуха та окопник мають велику токсичність, тому в Західній Європі їх використовувати заборонено.

В густих кремах використовують олійні екстракти цілющих рослин.

У олійних екстрактах найкраща олія — оливкова, оскільки вона менше піддається окисленню, ніж соняшникова та кукурудзяна.

Нижче наведено приклади використання екстрактів цілющих рослин у ароматичних та піноутворювальних морських солях для прийняття ванн. В них використані композиції із 2–3-х екстрактів, які надають їм різні добрі властивості при використанні. Приклади таких ароматичних солей, котрі випускає фірма «Ароза» (м. Бориспіль, Україна), наведені в табл. 8.

Нижче подано перелік інших цілющих рослин, які широко використовуються в косметиці у вигляді екстрактів або розчинів.

Алое — має сильну бактерицидну дію, поліпшує обмін речовин, регенерацію клітин та тургор шкіри.

Арніка — квітки містять ефірні олії, дубильні речовини, мінеральні солі, мають протизапальну, ранозагоювальну, розсмоктувальну та протитравматичну дію.

Буркун — має знеболювальні, заспокійливі та протисудомні властивості.

Звіробій — виявляє протизапальну, в’яжучу, антисептичну та спазмолітичну дію, стимулює регенерацію клітин.

95

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Таблиця 8

Склад ароматичних солей для ванн

96

Розділ ІІ. Косметичне виробництво

97

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Продовження табл. 8

98

Розділ ІІ. Косметичне виробництво

Календула — виявляє бактерицидну, регенерувальну, загальнозміцнювальну дію.

Кедр — один з найпотужніших засобів для лікування запальних та алергійних захворювань шкіри.

Кропива — має загальнозміцнювальну, протизапальну властивості, зміцнює стінки кровоносних судин.

Конюшина — виявляє протизапальну, антисептичну дію. Лимонник — використовується як сильно тонізуючий засіб,

поліпшує тонус та омолоджує шкіру.

Лопух — використовується при випадінні волосся та вугровому висипанні, фурункульозах та екземах.

Люцерна — поліпшує мікроциркуляцію в тканинах та органах, стабілізує обмін речовин у шкірі та тканинах.

Кульбаба — виявляє заспокійливу дію, підсилює виведення із організму шкідливих речовин.

Солодка — зміцнює стінки судин, виявляє антиалергійну, протизапальну та антивірусну дію.

Деревій — усуває почервоніння та пігментні плями на шкірі, зміцнює кровоносні судини, використовується як ранозагоювальний засіб.

Чебрець — стимулює капілярний кровотік, використовується як антисептичний та ранозагоювальний засіб.

Чистотіл — має антисептичні та ранозагоювальні властивості. Шипшина — стабілізує ліпідний обмін, знижує проникність та крихкість капілярів, виявляє ранозагоювальну та протизапальну

дію.

Гелеутворювальні агенти

Гелі — системи, в яких структура дисперсного компонента формується в молекулярно пов’язаному середовищі внаслідок молекулярних, водневих та інших зв’язків. У разі водних гідрогелів як структуроутворювачів використовуються органічні та неорганічні колоїди.

Молекулярні колоїди у формі колоїдних розчинів можна легко отримати простим розчиненням макромолекулярної речовини в придатному розчиннику. Обов’язково при цьому підвищується в’язкість дисперсного середовища. У косметичній практиці вже давно використовують гідрофільні полімери, такі як гуміарабік

99

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

(Gum Arabic, назва за номенклатурою INCI: Acacia Gum), агар, желатин та ін. Зараз використовують також напівсинтетичні або повністю синтетичні полімери (табл. 9).

Органічними колоїдами є полімери з полярними функціональними групами, які в процесі гелеутворення сольватуються. Утворені спочатку рідкі системи звуться золями. Для того щоб вони перейшли у напівтвердий стан, потрібна певна мінімальна концентрація гелеутворювача. Зворотний перехід гелю в золь більш легкий та багатоваріантний: треба або підвищити температуру, або додати диспергатор, або докласти зсувне зусилля, тобто зруйнувати систему механічним засобом.

Гуміарабік — це гелеутворювач рослинного походження. Він утворює в’язкі водні розчини і може використовуватися для стабілізації дисперсних систем як емульгатора систем «олія у воді», а також для мікрокапсулювання.

Таблиця 9

Класифікація речовин, які утворюють гідрогелі

Гелеутворювач

-пектин

-трагакант

-ксантан

-желатина

100