23.Творчість і. Мазепи.

На жаль, мало хто з читачів знає, що гетьман Мазепа був непересічним поетом. До нашого часу дійшли чотири його вірші й кільканадцять листів,адресованих Мотрі Кочубеївні, що була закохана в нього. Ці писання виявляють великий хист саме поета, а не віршаря, яких тоді було багато.

Гетьман Мазепа, високоосвічена людина, просто не міг не писати віршів.Іван Мазепа, за свідченням автора "Історії русів", "досконалий знавець військової справи", якого " за вченість і бувалість вельми поважали", проявив свою "глибоку мудрість" і в царині літератури.

Найранішній вірш - це 13-стопова епіграма, опублікована в журналі"Русская старина" (1871). До цього причинився Гаврило Добринін, який переписав її з одного молитовника, на жаль із помилками, бо не знав тогочасної української мови. Тому Дмитро Чижевський узявся за його реставрацію.

Один із найкращих віршів Івана Мазепи - ще до часу обрання його гетьманом, -"Дума", була вперше надрукувала Д.Н.Бантиш-Каменським у додатках до його книги "История малой России". "Дума" ("Всі покою щиро прагнуть") має виразне історичне підґрунтя. Осуджуючи своїх сучасників, коли міжусобна боротьба за гетьманський уряд немилосердно четвертувала Україну, доводячи її майже до загину, автор закликає "вкупі лихо

одбивати", припинити отаманство і об'єднуватися під одну корогву.Більшої агітації, більшого оптимізму, більшого завзяття годі й сподіватися. Мазепина "Дума" - це бойовий заклик до боротьби за визволення України, висловлений афористично, з великою дозою емоцій.

Відносно авторства "Думи" вже згадано, що першим, хто приписував її гетьманові Мазепі, був Кочубей. Це важливе свідчення сучасника. Відтоді це приписування набуло такого переконання, що тепер уже ніхто не сумнівається в його правдивості.

Щодо авторства "Пісні про чайку" маємо таке твердження в "Історії русів": "Пісня про чайку", "Пісня про чайку небогу" чи просто "Чайка"має разом з приспівами 45 рядків. Народні виконавці, усно передаючи пісню з покоління в покоління, її змінили. Тепер вона має лише 24 рядки, поділені на шість строф і без приспіву. Козацько-гетьманська атмосфера відійшла в минуле; з'явилися чумаки, що їдуть в Крим по сіль, але страдницька доля України залишається та сама, що й раніше. Під чумаками треба добачати різних загарбників - татар, ляхів і москалів, що сунули на Україну. Тому пісня і кінчається прокляттям на їхню адресу.

Як згадував невідомий автор "Історії русів", чайка у вірші Мазепи уособлює "страдницьку і гноблену" Україну, чиїх "діток забірати" приходять женці, загарбники.

До творчості гетьмана Мазепи треба зарахувати його листи до Мотрі Кочубеївни, мабуть, уперше надруковані в книзі "История Малороссии"Миколи Маркевича. Що гетьман Мазепа не був байдужий до щирих почувань Мотрі, свідчать звертання та окремі фрази в листах: "Моє серденько, мій квіте рожаной", "моє сердечне кохання", "моє серденько", "моя сердечна коханая". У деяких листах, особливо у третьому, проривається справжня поезія в дусі фольклорних пісень: „коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же. Спомни свої слова же, любить обіцяла, на щось мені й рученьку біленькую дала."

Незважаючи на те, що літературна творчість гетьмана Мазепи кількісно незначна - усього чотири вірші та 12 листів - її значення для українського письменства дуже велике.

"Дума" стала "документальною ілюстрацією тогочасного стану України", підсумком "політичної філософії! І.Мазепи, державного діяча, який планував зробити "свою країну незалежним князівством". "Пісня про чайку-небогу", змінена та

пристосована до нових обставин мандрівних кобзарів, довгий час оплакувала тяжку долю України "при битій дорозі".

"Псальма" віддзеркалює внесок гетьмана в релігійну лірику, створену на основі дійсного життя в Україні. Листи до Мотрі Кочубеївни - це поетичний вияв палкої любові й ніжності гетьмана, що не була погашена розсудливістю державного діяча.

Четвертий твір гетьмана Мазепи - "Псальма" ("Бідна моя головонька"). Забарвлений релігійністю, зокрема упованням на Ісуса, цей 30-рядковий твір визнає вирішальну роль неправди - тимчасового володаря світу.Головну думку зосереджено в шостій строфі - "Тепер правда лежить вдолі,а неправда в доброй волі". Вихід із такого стану автор бачить у зверненні до творця світу: "Боже, дай нам любов мати, а ім’я твоє хвалити". Цілком християнська покора, без будь-якої активізації до

здобуття кращого життя і свободи в земному світі.