Кількісний склад релігійних організацій на території України

Вінницька	1748 (1105 – православні 451 – протестанти 126 – римо-католики)	Львівська	2845 (846 – православні 1509 – греко-католики 322 – протестанти 141 – римо-католики
Волинська	1260 (814 – православні 391 - протестанти	Миколаївська	621 (377 – православні 202 - протестанти
Дніпропетровська	980 (600 – православні 335 - протестанти	Одеська	1064 (611 – православні 387 - протестанти
Донецька	1314 (556 – православні 642 - протестанти	Полтавська	837 (537 – православні 262 - протестанти
Житомирська	1291 (736 – православні 390 - протестанти	Рівненська	1357 (891 – православні 427 - протестанти
Закарпатська	1671 (596 – православні 557 – протестанти 98 - римо-католики	Сумська	598 (406 – православні 171 - протестанти
Запорізька	811 (415 – православні 320 – протестанти	Тернопільська	1656 (621 – православні 777 – греко-католики 168 – протестанти 86 - римо-католики
Івано-Франківська	1262 (447 – православні 660 – греко-католики 116 - протестанти	Харківська	665 (290 – православні 309 - протестанти
Київ	854 (329 – православні 351- протестанти	Херсонська	702 (406 – православні 233 - протестанти
Київська	1353 (866 – православні 438 - протестанти	Хмельницька	1608 (1110 – православні 305 – протестанти 142 - римо-католики
Кіровоградська	508 (257 – православні 234 - протестанти	Черкаська	1000 (623 – православні 335 - протестанти
Крим	1329 (563 – православні 369 – мусульмани 311 - протестанти	Чернівецька	1145 (555 – православні 508 - протестанти
Луганська	662 (350 – православні 258 - протестанти	Чернігівська	773 (570 – православні 183 - протестанти

З таблиці видно, що розвиток мережі релігійних організацій сьогодні йде переважно за рахунок Центру і Сходу. На Заході країни вже наступило в цьому відношенні певне насичення. Продовжується також освоєння так званої релігійної «пустелі» - півдня України (див. також Додаток 7).

За роки державної незалежності значно поліпшилася матеріальна база культової практики. Віруючим повернуто майже 4 тис. храмів і понад 10 тис. предметів культового та церковного майна. Зведено 3638 культових споруд і майже 2,5 тис. ще будуються.

До основних тенденцій релігійного процесу в Україні можна віднести таке. Продовжується процес інституювання українського православ'я та пошуку моделі створення єдиної помісної церкви. Призупинився розвиток мережі УАПЦ. В церкві, як і раніше, мають місце сепаратистські процеси. Загальною тенденцією для Західного регіону є насичення парафіями УГКЦ та РКЦ.

Спостерігається інтенсивне зростання мережі протестантських церков (вони сьогодні є достатньо представницькими у всіх областях), особливо баптистів, п'ятидесятників і Свідків Єгови. Немає стабільності у відносинах між окремими течіями в іудаїзмі та ісламі. Продовжується розвиток мережі неорелігій. З нових течій найбільший успіх у поширенні мають харизмати. Дещо призупи­нився і стабілізувався процес росту неоорієнталістів та неоязичників. Зберігається протистояння через володіння храмами між православними і греко-католиками. Залишаються нестабільними відносини між різними конфесіями в Криму. В майбутньому в релігійному просторі України, мабуть, можна буде спостерігати такі процеси: подальше збільшення кількості релігійних громад, особливо православних і протестантських; розширення мережі духовних навчальних закладі, видавничої діяльності та матеріальної бази церкви; тенденції дезінтеграції, сепаратизму, автономізації (в православному та протестантському середовищі); тяжіння до клубних форм релігійного життя.

Нерозв'язаною проблемою практично для всіх конфесій продовжує залишатися незабезпеченість кадрами священнослужителів і культовими спорудами.