1. Концептуальні засади логістики

1.1. Терміни та визначення основних понять логістики

Логістика – наука управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними та фінансовими потоками.

Логістична система – сукупність елементів (ланцюгів), функціонально з’єднаних між собою на всіх етапах виробництва продукції, починаючи від заготівлі сировини, напівфабрикатів, матеріалів і закінчуючи постачанням готової продукції.

Прикладами логістичних систем є промислові, торговельні, транспортні підприємства.

Логістична функція – укрупнена група логістичних операцій, спрямована на реалізацію цілей логістичної системи.

До логістичних функцій відносяться:

• постачання;

• виробництво;

• збут (розподіл).

Логістична операція – відокремлена і не підлягаюча подальшій декомпозиції сукупність дій, спрямована на перетворення матеріального потоку.

До логістичних операцій відносяться:

• оброблення;

• пакування;

• маркування;

• комплектування;

• внутрішнє переміщення;

• складування;

• зберігання;

• транспортування;

• завантаження;

• розвантаження.

Потік – сукупність об’єктів, сприйманих як єдине ціле, що існує як процес на певному часовому інтервалі, та вимірюється в абсолютних одиницях за визначений інтервал часу.

Потік є динамічною категорією, статичним станом якого є запас.

Запас – сукупність об’єктів у наявності в конкретний момент часу, які вимірюються в абсолютних одиницях.

Життєвий цикл продукції – сукупність процесів створення і використання (споживання) продукції від початку виробництва до її утилізації (знищення).

У табл. 1.1 наведено аналогії логістичних операцій з виробництва продукції та з пересилання ПО.

Таблиця 1.1 – Аналогії логістичних операцій з виробництва продукції

та з пересилання ПО

Логістичні операції з виробництва продукції	Логістичні операції з пересилання ПО
Заготовлення сировини, напівфабрикатів і матеріалів	Заготовлення продукції технологічного забезпечення поштового зв’язку, поштових марок, поштових конвертів, поштових карток, поштових бланків, упаковки, тари
Виготовлення продукції	Виймання ПК з поштових скриньок, приймання, оброблення, сортування, укрупнення, пакування ПО, експедирування ПВ
Накопичування продукції	Вхідне, вихідне, транзитне накопичування ПО і ПВ
Збереження продукції	Збереження ПО і ПВ
Розподілення продукції	Транспортування ПО і ПВ
Збування продукції	Доставляння (вручення) ПО і ПВ споживачам
Синхронізація операцій з виробництва продукції	Синхронізація оброблення й транспортування ПО
Забезпечення нормативних строків виробництва продукції	Забезпечення нормативних строків пересилання ПО

На рис. 1.1 наведено структурні схеми традиційної (а) та логістичної (б) систем управління виробничим процесом

Рисунок 1.1 – Структурні схеми традиційної (а) та логістичної (б)

систем управління виробничим процесом

Як випливає з рис. 1.1, принципова відмінність традиційного і логістичного управління виробничим процесом полягає в тому, що традиційна система управління передбачає автономне управління кожним ланцюгом виробничого процесу, в той час як логістична система передбачає єдине управління всім виробничим процесом.

Успішний розвиток логістики сприяв поширенню її методів на різні сфери матеріального виробництва.

На рис. 1.2 наведено рівні розвитку логістики.

Рисунок 1.2 – Рівні розвитку логістики

Як випливає з рис. 1.2, логістика, яка починалася зі сфери фізичного розподілу продукції, поширювалася на сферу закупівлі та постачання продукції, а потім і на сферу виробництва продукції. На рис. 1.2 не зазначений рівень 5 – сервісне обслуговування, якому сьогодні надається велике значення.

Концептуальні засади логістики включають певні правила, принципи та завдання, які властиві всім логістичним системам, незалежно від їх функціонального призначення.

Нижче наведені основні з цих правил, принципів та завдань.

Сім правил логістики

• Right product – необхідний товар

• Right quantity – необхідна кількість

• Right time – необхідний час

• Right place – необхідне місце

• Right coste – необхідна ціна

• Right condition – необхідна якість

• Right customer – необхідний споживач

Наведені правила визначають сутність логістики.

При виконанні всіх семи «Right» виникають підстави вважати, що все «All right».

П’ять завдань логістики

• Забезпечити мінімум конфліктів цілей

• Забезпечити оптимум запасів

• Забезпечити максимум транспортної консолідації

• Забезпечити контроль якості ресурсів, що надходять

• Забезпечити підтримку життєвого циклу товару

Чотири принципи побудови логістичної системи

• Узгодженість дій

• Спрямованість на інтегральну ефективність

• Функціональність взаємодії

• Досягнення комбінаційного (синергетичного) ефекту

Функціональні області логістики визначають групи логістичних операцій, спрямованих на досягнення певних цілей логістичної системи.

Основні функціональні області логістики наведено на рис. 1.3.

Принцип АВС (принцип 80 – 20)

Сучасні виробництва характеризуються великим асортиментом випусканої продукції.

Ресурси логістичних систем управління розподіляються між різними групами зазначеної продукції, як правило, не рівномірно, а у залежності від їх вартості та кількості найменувань.

Значного розповсюдження набув логістичний принцип управління, що отримав назву аналізу АВС або принципу 80 – 20.

Згідно з аналізом АВС асортимент продукції поділяється на групи А, В, С, орієнтовне співвідношення вартості та кількості найменувань яких наведене у табл. 1.2.

Таблиця 1.2 – Середньостатистичні співвідношення груп А, В, С асортименту

продукції

Група	Вартість, %	Кількість найменувань, %
А	80	20
В	15	30
С	5	50

На рис. 1.4 наведено графік розподілу ресурсів управління між групами продукції А, В, С.

Як випливає з табл. 1.2 і рис. 1.4, група А складає основну вартість продукції (80%) при незначній частині її асортименту (20%), звідси і назва – принцип 80 – 20; група В має значно меншу вартість (15%) при більшому асортименті (30%); група С має найнижчу вартість (5%) при значному асортименті (50%).

В

С

А

Номенклатура продукції, %

Рисунок 1.4 – Графік розподілу ресурсів управління

між групами продукції А, В, С

Відповідно 80% ресурсів управління відводиться групі А, 15% – групі В, 5% – групі С. Розуміється, в конкретних випадках як кількість груп, так і їхні співвідношення можуть бути дещо іншими, але принцип утворення цих груп залишається.

Таким чином, виходячи з принципу АВС, можна вважати доцільним малі замовлення і перевезення продукції групи А, середні замовлення і перевезення продукції групи В, великі замовлення і перевезення продукції групи С.

Як приклад, не пов’язаний з виробництвом продукції, можна сказати, що дирекції інститутів, деканати факультетів, кафедри 80% свого часу приділяють роботі з 20% студентів з низькою успішністю, 15% часу – роботі з 30% студентів з середньою успішністю і лише 5% часу – роботі з 50% студентів з високою успішністю. Зауважимо, що з точки зору інтересів держави, зазначені співвідношення повинні були бути зворотними: більше уваги приділяти студентам з високою успішністю і менше – студентам з низькою успішністю.