Теоретичний матеріал

Електронні словники (ЕС) почали розроблятися значно раніше, ніж альтернативні системи МП, тому на сьогоднішній день на ринку програмного забезпечення є дуже широкий вибір словників — від найпростіших (наприклад, DIC) до потужних систем, що об'єднують в одній програмній оболонці декілька лексичних баз даних — спеціалізованих тематичних словників, послідовність підключення яких визначається користувачем (наприклад, LINGVO). Вибір того або іншого програмного продукту залежить виключно від апаратних можливостей комп'ютера, який має в своєму розпорядженні користувач, фінансових міркувань і конкретних умов, в яких працює перекладач.

Потенційну аудиторію цих програм можна визначити дуже точно – це студенти, що використовують словник як однин із засобів допомоги при вивченні іноземної мови, а також користувачі, яким потрібний універсальний і легкий у користуванні словник-довідник для епізодичного перекладу ділових паперів і кореспонденції.

Нижче представлена класифікація електронних словників за їх основними технічними і експлуатаційними характеристиками. Усю сукупність ЕС можна підрозділити згідно з такими критеріями:

1. За операційними системами. Найбільш прості електронні словники (DIC) працюють під управлінням ОС MS-DOS, починая з версій 2.21 і 3.30, що дозволяє їх використовувати практично на будь-яких IBM-сумісних персональних комп'ютерах. Найбільш складні багатовіконні і багатофункціональні ЕС, що дозволяють в одній оболонці підключати різні тематичні бази даних, працюють під управлінням ОС, WINDOWSXP, WINDOWS 2003 і т.д. Природно, що для їх успішного функціонування необхідний більш потужний комп’ютер.

2. За способом завантаження. Можна підрозділити на нерезидентні і резидентні. До перших відносяться прості програми, які працюють тільки у власному середовищі і не викликаються з інших оболонок, наприклад з текстових редакторов. В більшості випадків вони функціонують в режимі автоматичного ("пакетного") перекладу. Другі завантажують своє ядро в оперативну пам'ять комп'ютера (наприклад, "LINGVO for DOS")і можуть викликатися у будь-який момент роботи комп'ютера, наприклад з будь-якого текстового редактора, за допомогою натиснення комбінації "гарячих клавіш" — клавіш оперативного виклику. Ці словники забезпечують роботу перекладача в інтерактивному режимі.

3. За кількістю словникових баз, що підключаються (словників). Ранні версії ЕС дозволяли підключати тільки один словник. Сучасні програми, наприклад "Система електронних словників LINGVO", незалежно від того в якій ОС вони працюють, дозволяють підключати до декількох десятків словарних баз і встановлювати пріоритет останніх.

4.За можливостями розширення словарної бази. Застарілі ЕС не мали можливості розширення словарних баз користувачем, сучасні версії, наприклад LINGVO 10 і вище, мають спеціальні утиліти для створення користувачем власних і розширення існуючих словників.

5. За режимом перекладу. Можна виділити два основні режими перекладу: автоматичний пакетний і інтерактивний (режим "запит — відповідь").

У першому випадку програма викликається з вказівкою імені текстового файлу, який необхідно перекласти, або маски для цілої групи текстових файлів, призначених для перекладу. Далі автоматично, без участі перекладача, проводиться прямий переклад кожного слова з виводом на екран монітора або на друкуючий пристрій тільки перекладених слів або початкового тексту, під кожним перекладеним словом якого стоятиме його значення українською мовою, під тими словами, яких немає в ЕС зазвичай ставиться знак "?". Такий режим називається автоматичним пакетним режимом. Словарні бази подібних ЕС вельми обмежені, якість перекладу залишає бажати кращого. Подібні програмні продукти навряд чи зможуть надати допомогу професійному перекладачеві.

У другому випадку програма працює таким чином. Після завантаження резидентної частини програми в оперативну пам'ять комп’ютера, користувач, працюючи, наприклад, в текстовому редакторі або в оболонці словника, вводить з клавіатури невідоме слово на мові оригіналу, а потім, виділивши його, частіше за допомогою "миші", натисненням комбінації "гарячих клавіш" активізує ЕС, який замінює текст оригіналу на україномовний переклад. Саме такі електронні словники, з урахуванням можливості розширення і одночасного підключення декількох словарних баз, можуть значно полегшити і прискорити роботу перекладача будь-якого рівня професіоналізму. У будь-якому випадку, бум, пов'язаний з появою простих електронних словників, що дозволяють відносно швидко провести пошук того або іншого слова, вже у минулому. З розвитком інформаційних технологій стали розроблятися автоматизовані системи машинного перекладу.

Автоматичний словник системи машинного перекладу - це програмний модуль, що виконує наступні функції:

а) розпізнає у вхідному тексті символьні ланцюжки слів і словосполучень, наприклад, символьний рядок речення THE BUYER*GETS*GOODS (де *- це пробіл) буде розділена на ланцюжки словоформ THE BUYER , GETS і GOODS ;

б) перетворює текстові словоформи в словниковий вигляд, наприклад, словоформу GETS у GET;

в) по графемному складу слова реєструє граматичну інформацію про слово, наприклад, флексію "S" у слові GETS , що може бути ознакою третьої особи дієслова або множини іменника або суфікс -ER у слові BUYER, що може служити формальною ознакою віддієслівного іменника;

г) реєструє інформацію, наявну в словниковому файлі для даного слова, - перекладні еквіваленти, граматичні й семантичні ознаки вихідного слова і його перекладного еквівалента, наприклад, для слова BUYER ці дані можуть виглядати так: BUYER TION; (N); = ПОКУПЕЦЬ (N);

д) формує синтаксичне й семантичне представлення вхідного тексту (як правило, у рамках речення).

У кожній конкретній системі дані й процедури їхньої обробки мають свою специфіку. Найчастіше така інформація навіть носить конфіденційний характер.

Вихідні дані модуля автоматичного словника, тобто синтаксичне й семантичне представлення вихідного тексту й семантико-синтаксична інформація про перекладні еквіваленти надходять на вхід другого етапу обробки, тобто на вхід модуля перетворення синтактико-семантичного представлення вхідного тексту в синтактико-семантичне представлення вихідного. Це перетворення в спеціальній літературі носить запозичену назву «трансфер».

Рекомендована література (див. “Список використаної і рекомендованої літератури”):

Основна: 4, 6, 9, 10, 11, 18.

Додаткова: 1, 12, ,13, 14, 15, 16.

Питання для самоконтролю:

1. Які класифікації словників вам відомі?

2. Які спеціальні словники вам відомі?

3. Які автоматизовані словники звичайно використовують при науково-технічному перекладі?

4. Які автоматизовані словники існують в програмах Promptі Pragma?

5. Що таке генеральний словник?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Перекласти текст з української мови на англійську з використанням електронних словників Lingvo та Multilex. Зробіть порівняльний аналіз якості словників.