Порядок опрацювання навчального елемента

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II. Дати відповіді на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю наведені в кінці навчального елемента.

III. Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці навчального елемента.

Теоретичний матеріал

Психолінгвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригіналу й створення тексту перекладу, підрозділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим перекладом називається такий вид перекладу, при якому мовні добутки, поєднувані в акті міжмовного спілкування (оригінал і текст перекладу), виступають у процесі перекладу у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це дає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладного тексту, зіставляти їх з відповідними відрізками перекладу, вносити в текст перекладу будь-які необхідні зміни до пред'явлення перекладу замовнику, тобто до завершення процесу перекладу. Класичним прикладом письмового перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал зорово у вигляді письмового тексту й створює текст перекладу також у вигляді письмового тексту. (Звідси й сама назва - письмовий переклад.)

Усний переклад - це вид перекладу, при якому оригінал і його переклад виступають у процесі перекладу в нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем відрізків оригіналу й неможливість наступного зіставлення або виправлення перекладу після його виконання. Класичним прикладом усного перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал в акустичній формі («на слух») і в усній формі пред’являє свій переклад. При усному перекладі створення тексту перекладу може відбуватися або паралельно сприйняттю оригіналу, або після того, як завершиться сприйняття оригіналу. Відповідно розрізняються два підвиди усного перекладу: синхронний переклад і послідовний переклад.

Усний послідовний переклад– це такий переклад, що виконується не одночасно зі сприйняттям тексту на тій мові, з якої перекладають, а слідує за ним. Найчастіше це усний текст – перекладач слухає текст вихідною мовою і, потім перекладає. Але часто це буває і письмовий текст – його спочатку читають, а потім перекладають. Звичайно такий переклад називають "перекладом з аркуша", однак це теж є різновидом послідовного перекладу. Можна сказати, звичайно, що іноді послідовний переклад не пов'язаний з інтересами конкретного користувача, наприклад, переклад лекцій, доповідей і т.п. Але це не так - він пов'язаний з інтересами конкретної групи користувачів (слухачів), і перекладач постійно взаємодіє з ними. Крім того, послідовний переклад є неповним за визначенням. По-перше, навіть унікальна пам'ять навряд чи здатна зберегти всі деталі тривалого виступу, не кажучи вже про пам'ять "простих смертних". По-друге, послідовний переклад виконується в основному за денотативним механізмом, тобто це не послівно-пооборотна трансформація вихідного тексту, а його більш-менш вільна інтерпретація. Це теж допускає розходження й неповноту.

Для того, щоб зрозуміти, яка інформація зберігається і яка може втрачатися (або видозмінюватися) при перекладі, потрібно сказати кілька слів про так зване "актуальне членування тексту".

Актуальне членування - це структура тексту на логіко-комунікативному рівні, у якій кожне висловлення складається з теми (того, про що говориться), перехідного елемента й реми (того, що говориться про тему).

Звичайно рема попереднього висловлювання стає темою наступного, тобто по мірі розгортання тексту спостерігається так звана тематична прогресія(розвиток подій). Наприклад: Він зненацька з'явився на порозі. Його поява всіх здивувала. Подив незабаром змінився радістю. Радість була викликана тим, що він привіз подарунки.

На відміну від граматичної структури тексту, яка в різних мовах є різною, логіко-тематична структура тексту залишається майже незмінною при перекладі, і саме на неї спирається перекладач при послідовному перекладі.

Із сказаного випливає,що:

• Текст послідовного перекладу організується у вигляді дворівневої структури - перший, головний рівень якої становить логіко-тематична прогресія, а другий - перехідні елементи й елементи, що доповнюють логіко-тематичний рівень.

• У послідовному перекладі можуть бути пропуски і неточності передачі змісту, але в ньому відсутні "логічні провали".

• Підготовка до послідовного перекладу й запис у ході перекладу повинні спиратися на логіко-тематичну структуру тексту

Виробляти навички послідовного перекладу, реєструючи письмово "канву" вихідного тексту, як уже зазначалося вище, треба мовою перекладу. Слухаючи вихідний текст, перекладач повинен записувати насамперед те, про що говориться і що про це говориться.

Бажано при послідовному перекладі не перекладати по реченнях, дати мовцеві можливість дійти до логічної паузи, не копіювати виступаючого, а в більш природній для слухачів формі точно передати суть сказаного.

При послідовному перекладі варто спиратися:

1. На як можна більше широкий і універсальний набір

еквівалентів.

2. На контекст.

3. На максимально повну загальну і спеціальну базу

знань(власні фонові знання).

Ну і звичайно, потрібно добре знати ситуацію й уміти правильно її використовувати у своїх інтересах.

При підготовці до послідовного перекладу потрібно насамперед з'ясувати для себе тему перекладу і на її основі знайти в словниках і в спеціальній літературі терміни і їхні еквіваленти, що відносяться до цієї теми. Покладатися треба в основному на спеціальну літературу з предмету перекладу, тому що словник дає еквіваленти у відриві від контексту.

Цю попередню роботу треба обов'язково проробити ретельно – дуже часто очевидні дослівні еквіваленти термінів виявляються неправильними.

Таким чином, усний послідовний переклад виконується головним чином за денотативною моделлю, тобто переважає інтерпретація вихідного тексту. При послідовному перекладі основну роль грає контекст. Послідовний переклад знаходиться в прямій залежності від користувача і є неповним за визначенням.

Професійний синхронний переклад– це такий вид усного перекладу , що здійснюється одночасно зі сприйняттям на слух пропонованого однократно усного повідомлення вихідною мовою в кабіні, що ізолює перекладача від аудиторії і у процесі якого - в екстремальних умовах діяльності - у будь-який відрізок часу переробляється інформація строго обмеженого обсягу. Перекладати синхронно без спеціального устаткування неможливо (та й небажано - будеш заглушати того, кого перекладаєш). Потрібні спеціальні навушники, в ідеалі потрібна кабіна (або, як говорять синхроністи, "будка") і найбільше потрібні особливі навички й прийоми перекладу, про які й піде мова в цьому розділі. Під час синхронного перекладу виступаючий говорить або читає свій виступ у мікрофон на одній мові, а перекладач чує цей виступ у навушниках і, говорячи одночасно з виступаючим, синхронно перекладає його виступ на іншу мову. Перекладач говорить у свій мікрофон, і в слухачів, які чують у навушниках його переклад, повинне створюватися враження, начебто виступаючий говорить на їхній мові. У гарного синхроніста збігаються з виступаючим навіть ораторські паузи, а жести, якими виступаючий супроводить свої слова, точно повторюються у перекладі (деякі синхроністи жестикулюють у кабіні, повторюючи жести доповідача).

Складність такого перекладу очевидна навіть неспеціалісту. Фахівці ж звертають увагу на наступні фактори, що визначають складність синхронного перекладу:

• Психофізіологічний дискомфорт, викликаний необхідністю слухати й говорити одночасно. Звичайно ми спочатку вислухаємо те, що нам говорять, а потім відповідаємо. Важко говорити навіть тоді, коли вас перебивають або коли кілька людей говорять одночасно.

• Психічна напруга, пов'язане з "необоротністю" сказаного доповідачем у мікрофон. Доповідача не зупиниш і не попросиш повторити.

• Психічна напруга, пов'язана з "необоротністю" перекладу й великою аудиторією слухачів. Не вибачишся й не виправиш.

• Психофізіологічна напруга, викликана швидким темпом мовлення. Синхроніст повинен завжди говорити швидко, без пауз - інакше відстанеш, але ж паузи в мовленні несуть не тільки значеннєве, але й психофізіологічне навантаження (щоб перевести подих, зібратися з думками).

• Складне лінгвістичне завдання "ув'язування" при синхронному перекладі висловлювань на мовах, що мають різну структуру, при вкрай обмеженому контексті і гострому дефіциті часу на переклад. Наприклад, структурна "ув'язування" висловлень на мовах з вільним і детермінованим порядком слів (скажемо, українська і англійська).

• Складне лінгвістичне завдання "мовної компресії", покликаної компенсувати відставання перекладу на мову з більшою довжиною слів і багатослівною риторикою. Наприклад, слова російської мови на 7-8% довше англійських, крім того деякі досить розповсюджені поняття, передані в англійському одним словом, вимагають декількох слів у російській або українській мові. Це особливо стосується нових понять.

Перераховані фактори переконливо доводять складність синхронного перекладу. Але це, як говориться, півбіди. Ці фактори діють в ідеальному випадку, коли доповідач говорить у нормальному темпі, на зрозумілій літературній мові, коли в нього стандартна вимова й він розуміє, що його перекладають і зацікавлений у тому, щоб аудиторія його зрозуміла. На жаль, так буває дуже рідко.

Додаткову складність синхронного перекладу, що надзвичайно утрудняє й без того непросте завдання синхроніста, можна пояснити тим, що більшість людей зовсім не розуміє специфіку перекладу, особливо синхронного. Синхроніст повинен бути завжди морально і професійно підготовлений до того, що виступаючий буде говорити дуже швидко або читати текст свого виступу (при читанні швидкість значно вище); що вимова доповідача буде нечіткою або нестандартною (особливо складно розуміти англомовців із країн Африки, з Індії, а також японців і французів); що виступаючий буде використовувати у своєму мовленні нестандартні, попередньо не уведені скорочення або слова і вирази професійного жаргону.

Без певного набору вроджених психофізіологічних характеристик стати синхроністом неможна. І ці вроджені риси обов'язково повинні доповнюватися придбаними якостями. Психофізіологічні характеристики:

• Зосередженість, здатність концентрувати увагу, здатність "відключатися" від зайвих «шумів».

• Здатність розподіляти увагу на кілька завдань одночасно.

• Швидкість реакції.

• Швидкість мовлення.

• Психічна й фізична витривалість.

Придбані якості:

• Широта кругозору, енциклопедичні знання.

• Вільне володіння рідною мовою, багатство словника.

• Здатність вільно сприймати на слух будь-яке мовлення на іноземній мові.

• Вільне володіння робочою іноземною мовою, особливо іі розмовним, ідіоматичним шаром.

• Винахідливість, "гнучкість розуму".

Звичайно, всім комплексом цих якостей і характеристик у повному обсязі володіють лише рідкі люди - це синхроністи вищого класу, і їхні імена добре відомі в професійному, і не тільки професійному, середовищі. Звичайно у середнього синхроніста одні якості бувають виражені сильніше, інші - слабкіше, але кожний синхроніст-професіонал явище досить рідке. Досить сказати, що синхроністи є не в кожній країні, а в тих країнах, де вони є, справжніх професіоналів не більше десятка.

Отже, при синхронному перекладі "на вхід" надходить, як правило, усього кілька слів, тому що очікувати, поки надійде більше довгий відрізок тексту синхроніст не може - це призведе до неминучого відставання. Звичайно, синхроніст чекає закінчення синтаксичної конструкції або логічної паузи і після цього перекладає.

Таким чином, при синхронному перекладі контекст практично відсутній.

Синхронний переклад не є синхронним у точному значенні слова, а скоріше синхронним з відставанням на два-три слова, за винятком початку перекладу, коли синхроніст перші кілька слів просто слухає.

Звідси можна зробити висновок, що для успішного синхронного перекладу необхідно:

1. Мати якомога більший широкий і універсальний набір еквівалентів.

2. Мати гарну загальну і спеціальну "базу знань".

3. Добре знати ситуацію і уміти правильно її використовувати у своїх інтересах.

Існує два різних види синхронного перекладу.

Назвемо перший з них - "декоративним". Це переклад доповідей на більших науково-технічних або політичних конференціях.

Синхронний переклад на таких конференціях неповний по визначенню: переклад 80% уважається дуже гарним рівнем.

Сама ж головна відмінність - це те, що при "декоративному" синхронному перекладі в перекладача майже повністю відсутня зв'язок з аудиторією і якість перекладу визначає тільки самоконтроль. Інша справа синхронний переклад на семінарах, у робочих групах і на засіданнях так званих круглих столів. Сюди ж потрібно віднести й синхронний переклад прес-конференцій. Це переклад у режимі постійного діалогу між двадцятьома-тридцятьома учасниками, і тут якість вашого перекладу одержує негайну оцінку аудиторії - неточно перевели, і діалог не відбувся, його учасники один одного не зрозуміли. Переклад у таких випадках повинен бути точним, повним і представленим у зрозумілій для слухачів формі.

Можна сказати, що гарний синхронний переклад – це ілюзія його відсутності: люди як би говорять між собою, не помічаючи перекладача.

На закінчення нашого короткого нарису про синхронний переклад має сенс трохи розповісти про технічну сторону даного процесу

Перекладач-синхроніст під час перекладу перебуває в спеціальному приміщенні, обладнаному звукоізоляцією. У стаціонарних конференц-залах це невелика кімната, де є стіл з пультом і два стільці для синхроністів. Якщо зал невеликий, то кабіна синхроністів звичайно розташовується вище рівня крісел і обладнається вікном із широким оглядом, через які синхроністи можуть бачити доповідача й зал. У більших залах на столі синхроністів встановлюється телемонітор, у якому видний виступаючий. Візуальний контакт із доповідачем дуже важливий для перекладача, насамперед психологічно, тому так важко працювати, якщо доповідач не видний, а таке ще зустрічається.

У приміщеннях, тимчасово використовуваних для синхронного перекладу, у залі встановлюється тимчасова кабіна ("будка") з вікном. Кабіна забезпечує часткову звукоізоляцію, у ній також стоїть стіл з пультом і два стільці.

На пульті для синхронного перекладу є: перемикач мікрофонів (правий-лівий мікрофон); дві кнопки включення мікрофона й два регулятори гучності (для правої й лівої пари навушників). У деяких системах синхронного перекладу на пульті розташовується також перемикач каналів (мов), наприклад, канал 1 - український, канал 2 - англійський (слід зазначити, що це ускладнює роботу перекладача). До пульта підключається дві пари навушників, іноді це навушники разом з мікрофоном.

При синхронному перекладі в кабіні одночасно повинні перебувати два перекладачі - один з них перекладає, другий слухає переклад, допомагає першому . Третій перекладач у цей час відпочиває. У групі синхронного перекладу мабуть, щонайменше, три перекладачі.

Змінювати перекладачів-синхроністів треба через 10-15 хвилин. Перекладати синхронно більше 15 хвилин і відпочивати менше 30 хвилин не можна по нормах охорони праці.

Зміна перекладачів повинна провадитися в такий спосіб: перший починає й перекладає не більше 15 хвилин, другий його в цей час "страхує", потім вступає друг і перший його страхує, через кілька секунд (не відразу) першого змінює третій і перший відпочиває й т.д.

При порівнянні процесів письмового й усного перекладу ми будемо, як звичайно, спиратися на трансформаційну й денотативну моделі, що описують власне переклад і інтерпретацію, а також на комунікативну схему. Якщо застосувати такий підхід до письмового перекладу, то відразу з'ясується кілька цікавих фактів.

По-перше, письмовий переклад не прив'язаний до якої-небудь із відомих нам двох моделей. Не так, як, усний послідовний переклад, де переважає денотативна модель, або синхронний, у якому переважають трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується то прямими міжмовними трансформаціями, то удається до вільної інтерпретації змісту вихідного тексту. Очевидно, наприклад, що в поезії можливість прямих відповідностей мінімальна, а, перекладаючи технічний або науковий текст, перекладач, навпаки, майже завжди користується прямими відповідностями. Переклад е художньої прози займає в цьому смислі проміжне положення: там, де можна, використовують трансформації, а інтерпретацію – в тих випадках, коли прямі трансформації неможливі.

Звідси виходить, що письмовий переклад істотно відрізняється від усного. І справа т не тільки в більш жорстких вимогах і більшій відповідальності, а насамперед у тім, що в процесі письмового перекладу враховуються всі фактори, що визначають вибір перекладного еквівалента.

При письмовому перекладі необхідно враховувати:

1. Значення, які дає загальний словник.

2. Що значить слово у відповідному спеціальному словнику.

3. Контекст усього джерела. Якщо це роман, треба його спочатку прочитати.

4. Вузький контекст – одне або кілька речень, що визначають значення слова або словосполучення.

5. Мовну ситуацію, що визначає стиль тексту. Якщо це діалог - то характер і освіту учасників діалогу й т.д.

6. Фонову інформацію. Її значення в перекладі дуже важливо: ерудиція перекладача – це внутрішній цензор, що допоможе зберегти в перекладі почуття міри й гармонії.

7. Сполучуваність слів у мові, на якій здійснюється переклад. Вона поряд з мовною ситуацією визначає стилістичну коректність, а іноді й просто грамотність.

Таким чином, письмовий переклад не прив'язаний до будь-якої із моделей перекладу - вибір власне перекладу або інтерпретації змісту залежить від жанру перекладного тексту й збігу мовної оформленості змісту, письмовий переклад не спрямований на конкретного користувача. При письмовому перекладі враховуються всі фактори, що визначають вибір еквівалента.

Рекомендована література (див. “Список використаної і рекомендованої літератури”):

Основна: 10, 11, 12, 19.

Додаткова: 3, 4, 5, 6, 8, 10, 11.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують класифікації перекладу?

2. Які жанри перекладу вам відомі?

3. Назвіть основні характеристики усного послідовного перекладу?

4. Назвіть основні характеристики синхронного перекладу?

5. Назвіть основні характеристики письмового перекладу?

Практичне завдання (виконати письмово):

1. Проаналізуйте недоліки машинного перекладу наведеного уривку. Перерахуйте помилки електронного перекладача.

Electronic commerce over the Internet is growing at an almost exponential rate. An April 1998 report of the United States Department of Commerce, entitled The Emerging Digital Economy describes the almost mind-boggling growth of electronic commerce, and of the Internet itself. Some of the more fantastic facts included in the report are:

By the end of 1997 more than 100 million people were using the Internet and some experts expect that 1 billion people will be connected to the Internet by 2005. Traffic on the Internet is doubling every 100 days.

By 2002, Internet commerce between businesses will likely surpass $ 300 billion. The number of names registered in the domain name system grew from 26,000 in July of 1993 to 1.3 million in July of 1997.

Переклад на російську мову:

Электронная торговля по Интернету возрастает в почти показательную функцию (норма) (разряд). Апрель 1998 сообщение Отдела Соединенных Штатов Торговли, имея право Появляющейся Цифровой Экономике (экономия), описывает почти ошеломляющий рост электронной торговли и Интернета непосредственно. Некоторые из более фантастических фактов, включенных в сообщение:

К концу 1997 больше чем 100 миллионов людей использовали Интернет и некоторые эксперты ожидают, что 1 миллиард людей будет связан с Интернетом 2005. Движение в Интернете удваивается каждые 100 дней. 2002, торговля Интернета между бизнесами вероятно превзойдет 300 миллиардов. Номер (число) названий (имена), зарегистрированных в системе названия (имя) области рос от 26000 в июле от 1993 до 1.3 миллиона в июле 1997.

Теми рефератів

1. “Алгебра і гармонія” – жанри і різновиди перекладу.

2. Письмовий переклад – крок до творчості.

Навчальний елемент 2.3. Художній та науково-технічний переклад

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

• Відмінності між художнім і науково-технічним перекладом.

• Особливості кожного з видів перекладу.