З розповіді Івана Кураса (директора Інституту марксизму-ленінізму при цк кпу) публіцистові д. Табачнику (1991 р.)

«Вибори пройшли за установленим сце­нарієм. З пропозицією обрати Володими­ра Васильовича виступив головуючий - другий секретар ЦК І.К.Лутак, який звер­нув увагу присутніх на «великий досвід талановитого організатора, його більшо­вицьку принциповість та партійну напо­легливість...

Сьогодні вже гранично ясно одне: хоча масштаби посади і особи (В.Щербицько­го, - К.Б.) в цілому були адекватними, за­гальна оцінка не може бути однозначною. З одного боку, особиста енергія, наполег­ливість, працездатність і цілеспрямова­ність внесли свіжий струмінь у діяльність ЦК Компартії України, обкомів партії, місцевих партійних комітетів, радянських господарських і громадських організацій. Наслідком цього був подальший розвиток економіки, соціальної сфери і культурного будівництва. Разом з тим кількісні по­казники зростання були досягнуті переважно за рахунок екстенсивних факторів. Тому в міру їх вичерпання почалося невпинне падіння ефективності суспільного виробництва, дедалі негативніше позна­чився механізм гальмування, виявилися ознаки застою у всіх сферах. Вчасного ж критичного аналізу, вміння запобігти цьому, побачити причини загрозливих тенденцій, що зримо вимальовувалися ще на рубежі 60-80 років, явно бракувало і центру, і республікам. Україна також не була винятком.

І хоча тут за участю В.В.Щербицького вживалися енергійні заходи щодо забезпе­чення виконання державних планів, запо­бігання негативним процесам, проте вони йшли у руслі старого економічного меха­нізму і системи управління з їх надмірною централізацією, регламентацією і не мог­ли дати належного ефекту. Почалося па­діння темпів економічного росту, фондо­віддачі, продуктивності праці(особливо у сільському господарстві), національно­го доходу в цілому. Так, за період з 1961 по 1985 роки майже удвічі знизилась рен­табельність підприємств. Економіка ста­ла практично несприйнятливою для но­вовведень, запровадження досягнень на­уки і технічного прогресу».

Із спогадів Віталія Врублевського (по­мічника в.Щербицького) (1992 р.)

«Я вважав і вважаю, що Володимир Васильович був людиною неординарною, видатною особистістю, наділеною талан­том впливати на людей. Окрім того, що він був людиною красивою зовні - висо­кий, ставний, з фотогенічним обличчям, сивою чуприною, він був ще людиною висококультурною, красивою внут­рішньо. Динамічний, енергійний, скром­ний у побуті, ніколи не зловживав владою в особистих намірах. Одне слово, був об­дарований від природи, і коли він пішов, то, відверто кажучи, нікого було постави­ти замість нього.

...Мабуть, усі забули, але перше, що він зробив на посту Першого секретаря - від­мінив магазин для начальства в апараті ЦК. Був там, знаєте, такий буфет, де мож­на було, починаючи із завідуючого секто­ром, купити ікру, імпортні сигарети і таке інше. До речі, він також не пішов жити в особняк, який займав П.Ю.Шелест. Це з його ініціативи садибу, де жили до нього секретарі, було віддано під Республікансь­кий дитячий центр...