Як робити лабораторно-практичну роботу

Своєрідність лабораторно-практичних робіт з історії полягає в тому що об’єктом дослідження в таких роботах виступають історичні джерела з фіксованими в них історичними фактами. Особливість полягає в тому, що можна аналізувати джерела під різними кутами зору, залучувати нові, щоб дійти вірогідних, на думку студента, висновків.

Відтак метою лабораторно-практичних робіт є не стільки дослідження навчального матеріалу за допомогою історичних джерел, скільки розвиток певних здібностей, умінь і навичок, пізнавальної активності та самостійності студентів

Істотними ознаками лабораторно-практичних робіт з історії є високий ступінь самостійності студентів у процесі виконання їх; менший, ніж звичайно, контроль з боку викладача, який тільки коригує готові висновки під час усної відповіді й при потребі надає студентам загальної консультації.

Структура лабораторно-практичних робіт представляє собою єдність таких складників: 1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень; 2) мотивація навчальної діяльності; 3) усвідомлення змісту; 4) самостійне виконання роботи; 5) узагальнення і систематизація результатів; 6) підбиття підсумків.

Актуалізація знань і корекція опорних уявлень - короткий, але відповідальний етап лабораторно-практичної роботи. На цьому етапі викладач спрямовує увагу студентів на сутність майбутньої роботи. Студенти сприймають або повторюють (залежно від того, відомо це було їм раніше чи ні) факти, поняття, потрібні для виконання завдання.

Мотивація навчальної діяльності передбачає ознайомлення студентів з темою, метою та завданнями роботи, її характером. Відтак студенти повинні сприймати і усвідомлювати мету, послідовність своїх дій, аналізуючи й узагальнюючи вихідні положення, на яких ґрунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засоби до її розв’язання, визначають хід і етапи дослідження. Далі студенти знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчати, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в цій ситуації. Виконуючи роботу, студенти аналізують історичне джерело індивідуально.

Структура лабораторно-практичної роботи з історії узагальнено відображено у схемі:

Актуалізація знань і корекція опорних уявлень

Письмова фіксація підсумків

Пошук засобів виконання завдання та визначення його етапів. Сприйняття і усвідомлення інструктажу

Усвідомлення мети

Аналіз проблеми

Мотивація навчальної діяльності

Виконання роботи

Усвідомлення змісту

Сприйняття (повторення) основних фактів. Формування понять, потрібних для виконання роботи

Як організувати лабораторно-практичні роботи?

Дослідницька робота такого виду передбачає не тільки самостійність студентів, а й глибше вивчення ними певного явища, процесу тощо. Неодмінна вимога до теми – це її значущість у загальному курсі викладення того чи іншого предмета. У курсі історії до найбільш значущих належать, зокрема, питання суспільно-політичного й культурного життя, погляди провідних політичних діячів, економічний розвиток, літературні й мистецькі напрями.

Виконання студентами дослідницької роботи передбачає здобуття знань у вигляді певного фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи.

З іншого боку, лабораторно-практичні заняття покликані розвивати мислення учнів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати переростання її в інтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загально навчальні вміння й навички. У цьому полягає розвиваюча мета роботи. Мета заняття має включати розвиток реальних творчих можливостей студентів, що передбачає навчити студентів:

1) самостійно переносити засвоєні знання в нову ситуацію;

2) бачити проблеми у звичних умовах;

3) бачити нові функції знайомого предмета;

4) бачити структуру об’єкта;

5) бачити альтернативи способу розв’язання та самого розв'язку;

6) комбінувати нові способи з уже відомих.

Тому відповідно до видів пізнавальної діяльності розрізняють три види завдань: перший – передбачає репродуктивну діяльність; другий – має перетворювально-репродуктивний характер; третій – пов’язаний з пошуковою діяльності.

Лабораторно-практичні роботи сприяють підвищенню пізнавальної активності. Тому організація лабораторно-практичних занять має здійснюватися з урахуванням доконечної потреби розвитку пізнавальної активності студентів.

№ 1 Прізвище на літеру А

ТЕМА: «Програма Михайла Грушевського щодо розбудови української держави»

МЕТА

Дати студентам уявлення про основні засади програми М.Грушевського, накреслені в його статтях березня-квітня 1917 року; розвивати вміння аналізувати й узагальнювати інформацію, здобуту завдяки різнобічному вивченню джерел.

ХІД РОБОТИ

Уважно ознайомтеся з усіма запропонованими вам джерелами.

Визначить основну думку їх і сформулюйте її у вигляді тези або гасла.

Зіставте провідні положення цих джерел і зробіть висновки.

Висновки обґрунтуйте та узагальніть.

ДЖЕРЕЛА

З відозви Центральної Ради «До Українського народу» (березень 1917 р.)

«Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росії. Настав час і твоєї волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як 200-літнього сну.

Уперше, Український тридцятимільйонний народе, Ти будеш мати змогу сам; за себе сказати, хто ти і як хочеш жити як окрема нація. З цього часу в дружній сім'ї вільних народів могутньою рукою зачнеш собі сам кращу долю кувати.

...Ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які Тобі природно належать і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській землі...

Народе Український! Селяни, робітники, солдати, громадяни, духовенство і вся українська інтелігенція! Додержуйтесь спокою, не дозволяйте собі ніяких вчинків, що руйнують лад у житті, але разом, щиро і уперто беріться до роботи: до гуртування в політичні товариства, культурні і економічні спілки, складайте гроші на Український Національний Фонд і вибирайте своїх Українських людей на всі місця...»