3. Політичний маркетинг
Маркетингове
розуміння політики ґрунтується на
адекватному розумінні «ринку влади»
– явища, яке поєднує виробничі та
розподільчі процеси, що склалися у
суспільстві, з безпосередньо владними
відносинами.
Політичний
маркетинг – це сукупність форм і методів
дослідження та впровадження в політичну
практику певних настанов суспільної
свідомості з метою здійснення контролю
над ринком влади;
це діяльність,
спрямована на створення, підтримання
чи зміну поведінки громадян відносно
конкретних політичних ідей, організацій,
лідерів.
Змістом політичного
маркетингу є вивчення усталеної та
формування бажаної громадської думки
щодо образу (іміджу) політика або
політичної організації.
Типологія об’єктів
та суб’єктів політичної діяльності
дозволяє розрізнити політичний маркетинг
політичних лідерів, політичних,
державних, громадських та інших
інституцій, а також ідей, програм,
концепцій, доктрин тощо.
Функціями
політичного маркетингу є:
вивчення уявлень людей про політика,
організацію, інститут або ідею; визначення
характеристик ідеального образу, що
існує в масовій свідомості; планування
конкурентноздатної програми дій,
розрахованої на завоювання симпатій
населення та підтримку ним політичного
лідера (організації, ідеї); втілення
такої програми в суспільно-політичні
реалії.
Види політичного маркетингу
дослідження
політичного ринку
виборча інженерія
політична
реклама (іміджмейкерство)
Політичний
ринок (ринок влади)
вивчається шляхом адекватного описання
політичної культури суспільства, рівня
розвитку політичних структур, настанов
та стереотипів суспільної свідомості.
Цьому ж сприяє постійне поповнення
банку даних про політичних лідерів.
Одним
з головних методів дослідження
політичного ринку є вивчення
громадської думки. Це
здійснюється через: опосередковані
канали – засоби масової інформації
(пресу, радіо, телебачення, Інтернет),
документи органів влади, матеріали
органів статистики, спецслужб, внутрішніх
справ; прямі канали (особисті контакти
представників влади з населенням,
прийом громадян); спеціалізовані канали
– інтерв’ю, анкетне опитування
(роздавальне, телефонне, поштове,
пресове). Саме спеціалізовані канали
висловлювання громадської думки є
науковою базою для здійснення політичного
маркетингу.
Виборча
інженерія
– це пристосування виборчих процедур
до реалізації інтересів владних і
політичних еліт щодо завоювання та
збереження влади в державі (регіоні,
місті, іншому населеному пункті).
Головними
методами виборчої інженерії є:
зміна виборчих систем – мажоритарної,
пропорційної, змішаної, куріальної
(забезпечення представництва у парламенті
нечисленних етнічних або соціальних
груп) – в залежності від ситуативних
суспільно-політичних чинників;
стимулювання виборців та їх переміщення
з одних виборчих округів до інших; вибір
відповідного часу для проведення
виборів; добір складу виборчих комісій
відповідно до побажань правлячої еліти.
Проблеми
формування у суспільній свідомості
образів владних інститутів та політичних
лідерів вивчає іміджологія
( від англ.
іmage – зображення, образ, репутація,
престиж). Відповідно,
імідж – це
образ ідеального або реального
політичного діяча, що сформувався у
суспільній свідомості.
Виокремлюють
такі етапи
побудови іміджу (політичної реклами):
вивчення ідеологічних та
соціально-психологічних настанов
громадян щодо іміджу політичного діяча,
організації, інституту; дослідження
іміджових характеристик реальної
політичної персони та стійкості їх
існування в суспільній свідомості; створення
іміджу політика (кандидата) відповідно
до уподобань більшості виборців; розроблення
форм і методів використання засобів
масової інформації на користь створеного
іміджу кандидата.