Рівні, на яких може здійснюватись політика як вид діяльності

Критерії, за якими розмежовують функціонування політики:

• за сферами суспільного життя (економічна, соціальна, культурна, національна, військова тощо);

• за орієнтацією (внутрішня, зовнішня);

• за масштабами (міжнародна, світова, локальна, національна);

• за носіями і суб’єктами (політика держави, партії, руху, особи);

• за терміном дії (коротко- , середньо- , довгострокова).

Класифікація політики
За сферою суспільного життя	Економічна Національна Екологічна Військова Соціальна Науково-технічна Культурна Аграрна
За об’єктом впливу	Внутрішня: регіональна, федеральна Зовнішня: блокова, двостороння, світова
За суб’єктом політики	Державна політика Політика партій Політика суспільних організацій та рухів
За пріоритетом діяльності (метою)	Політика нейтралітету Політика національного примирення Політика «відкритих дверей» Політика «великого стрибка» Політика компромісів

Функції політики в суспільстві	Формування ціннісних орієнтирів соціального прогресу
	Задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства
	Раціоналізація конфліктів і суперечностей, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави
	Примус в інтересах окремих верств населення або всього суспільства в цілому
	Залучення громадян до участі в політиці, соціалізація особистості
	Конституювання відносин, дій суб’єктів і стану об’єктів політичного процесу
	Інтеграція різних верств населення шляхом підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства
	Забезпечення послідовності та інноваційності (оновлюваності) соціального розвитку як суспільств в цілому, так і окремої людини

Т. Парсонс підкреслював особливо важливе значення наступних функцій:

• визначення колективних цілей суспільного розвитку;

• мобілізація ресурсів і прийняття рішень;

• розподіл ресурсів;

• збереження стабільності соціуму.

Мета політики

Призначення політики в суспільстві: на основі виявлення спільних інтересів об’єднувати всі верстви суспільства і спрямовувати їх дії на вирішення важливих суспільних завдань.

2. Суб’єкти та об’єкти політики

Суб’єкти політики:

великі і впливові соціальні групи, громадянське суспільство, народи, нації, цивілізації, середні і малі групи, що об’єднують людей за різними ознаками (еліта, бюрократія, олігархія);

їх політичні організації — держави, партії, суспільно-політичні рухи, організації міжнародного характеру. Це учасники політичного життя, здатні усвідомити та реалізувати власні цілі.

Соціальний рівень: індивіди, класи, еліта, етноси та ін.

Інституціональний рівень: партії, органи державної влади, суспільні організації і ін.

Функціональний рівень: лобі, опозиція, армія, органи розвідки і ін.

Суб’єкт і об’єкт в політиці взаємозалежні.

Об’єкт політики — це частина політичного життя, політичної системи, на яку направлена діяльність суб’єкта політики: політичні відносини, політична система і її інститути, групи і особи, які приймають участь у політичних процесах.

Відомий український політолог В.Цвих виділяє чотири рівні суб’єктів політики:

Конкретні індивіди. Саме через них найбільш повно і безпосередньо виявляє себе весь спектр політичних подій. Вплив на процеси політичного характеру з боку таких суб’єктів може бути безпосереднім або опосередкованим.

Органи та ланки політичних організацій. Вони є суб’єктами конкретних політичних рішень та діяльності.

Держава з її інституціями, партії, суспільні об’єднання, рухи, фронти та ін., що загалом вибудовують організації великих суспільних груп. Це суб’єкти безпосереднього керівництва та виконання політичної діяльності.

Великі суспільні групи, що утворилися на засадах етнічної чи соціально-класової диференціації. Такими суб’єктами політики можуть бути нації, народи, верстви, класи, страти, демографічні групи та ін.