Тема 2. Політика та її роль у житті суспільства

Ознайомившись з матеріалами теми, студент знатиме: сутність та зміст політики, її структуру, функціональне призначення, основні характеристики, базові підходи щодо аналізу державної політики.

Після опанування теми студент вмітиме: аналізувати реальні політичні процеси з позицій їхнього змістовного насичення, масштабності, спрямованості, суспільного значення, пов’язувати економіку з політикою та бачити складний і взаємозалежний характер взаємодії політичної та економічної сфер сучасного суспільства.

Навчальні питання:

1. Наукові підходи до визначення політики.

2. Сутність і структура політики.

3. Суб’єкти та об’єкти політики.

1. Наукові підходи до визначення політики

Політика (від грец. рolitika – державні і суспільні справи) – організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.

Історія поняття «політика»

В науковий обіг термін «політика» ввів старогрецький філософ Аристотель (384-322 до н.е.). За його визначенням політика – це цивілізована форма існування спільноти, яка має слугувати досягненню «загального блага» і «щасливого життя». Це результат взаємодії людей, які поводяться доброчинно на основі етики.

Аристотель намагався побудувати політичну гармонію, виходячи з принципу справедливості. Основі справедливості він бачив в людині, її поведінці. Вибудувати гармонію Аристотель прагнув відштовхуючись від елементарної основи – людини як культурно-морального суб’єкта. Вся цілісність політичної організації ґрунтується у Аристотеля на розвинутих уявленнях про моральність, яку він називає доброчинністю, а також на етичності.

Досліджуючи сутність етики, мислитель доходить висновку, що гармонія моралі можлива тільки в тому суспільстві, де взаємодіють вільні та рівні люди в процесі добровільного спілкування з ціллю отримання самозадоволення. Отже, політична гармонія має бути такою, щоб дати людям певну свободу і можливість реалізувати цю свободу відповідно до етичної гармонії.

Політика створюється громадянами – людьми, які беруть участь в законодавчій і судовій діяльності. Форма влади відштовхується від способу громадського самоуправління. В політичному управлінні невеликими містами-державами безпосередньо приймають участь всі громадяни.

Парадигми політики

Теоретичні підходи щодо пояснення і соціального призначення політики:

Директивний підхід: політика – це відносини з приводу влади. Прибічники цього підходу розглядають політику як діяльність керівництва і управління суспільними процесами з використанням механізмів влади.

Функціональний підхід: політика – це діяльність по управлінню суспільством. Сутність політики при цьому зводиться до розподілу обов’язків і повноважень за умов їх обов’язкового узгодження.

Комунікативний підхід: політика – це сфера інтеграції або сфера боротьби. Політика розглядається як універсальний засіб забезпечення цілісності і механізм регулювання конфліктів в суспільстві. При цьому слід зазначити, що інтеграція і цілісність суспільства можуть досягатись по-різному.

По-перше, політику можна розглядати як сферу інтеграції на основі реалізації загального інтересу, забезпечення загального блага інститутами державної влади. По-друге, політика — це переважно сфера придушення одних соціальних груп іншими.

Відомий російський дослідник К. Гаджієв вважав, що коли мова йде про «світ політичного», то мають на увазі особливу сферу життєдіяльності людей, пов’язану з владними відносинами, з державою і державним устроєм, інститутами, принципами і нормами функціонування, дії яких покликані гарантувати життєдіяльність тієї чи іншої спільноти людей, реалізацію їх загальної волі, інтересів, потреб.

Відомий український політолог С.Рябов зазначає, що політика як царина суспільної життєдіяльності виникла внаслідок необхідності узгоджувати, підпорядковувати народжувані приватні, групові інтереси більш загальному інтересу – спільному, зокрема збереженню єдності і цілісності розшарованого суспільства.

Відомий український вчений Ф. Рудич вважає, що політика – це сфера організації суспільних інтересів.

Визначення політики, що переважають в політичній та науковій літературі:

Політика – це така сфера людського життя, в якій виявляються різні інтереси окремих соціальних груп, де ці інтереси перетинаються, протиставляються, узгоджуються.

Політика – це специфічний вид діяльності соціальних суб’єктів, пов’язаний з боротьбою за владу, з процесом підготовки, ухвалення і використання обов’язкових для всього суспільства рішень.

Політика – це процес здобуття та утримання влади.

Політика – це конфлікт і консенсус одночасно. Конфлікт виявляється в боротьбі за владу; консенсус – у діяльності з організації колективного життя в суспільстві, реалізації інтересів усіх суспільних груп і верств, досягнення згоди щодо спірних питань.