Головні риси громадянського суспільства

відокремленість від держави, яка залишається партнером, проте втрачає риси провідної соціальної сили

домінування якості громадянських взаємин над якістю політичної системи (держава є похідною від громадянського суспільства та комунікативних процесів, що розгортаються в ньому)

внутрішня структурованість, яка ґрунтується на різноманітних об’єднаннях та асоціаціях громадян

утвердження широкого спектру індивідуальних, групових та загальносуспільних інтересів

наявність ринку, вільної конкуренції, відносин обміну ресурсами та продуктами діяльності між незалежними власниками

активне спілкування людей на основі розгалуженої інформаційної інфраструктури, мінімально обмеженої державними регулятивними впливами

повага до громадянських прав і свобод, які, маючи конституційну фіксацію, вважаються вищими за похідні від них державні приписи (закони, укази, постанови, розпорядження, накази та ін.)

плюралістичне оформлення неполітичних відносин у суспільстві та загальновизнаних стилів людської життєдіяльності

домінування «неписаних» регулятивних норм (моралі, традицій, взірців поведінки) над «писаними» (законодавчо визначеними)

Громадянське суспільство певним чином структуроване. Верстви населення, які мають сталі економічні, політичні, соціокультурні та ін. характеристики, утворюють угруповання, добровільні організації, об’єднання (асоціації), що сприяють реалізації асоціативних інтересів, а також забезпечують цивілізовані відносини з іншими соціальними суб’єктами та державою.

Громадянське суспільство має міцну економічну основу. Його формування супроводжується урізноманітненням форм власності та перевагою приватного капіталу. В ньому діє розгалужена ринкова інфраструктура, яка, попри відносну самостійність, вимагає чітко окресленого державного регулювання. Плюралізм форм власності та розгалуженість економічних відносин стимулюють ділову активність, заповзятливість людей, створюють передумови їхньої плідної роботи.

Соціальну структуру громадянського суспільства утворюють різноманітні спільноти із сталими об’єднавчими характеристиками – професійні, класові, етнічні, демографічні, регіональні, конфесійні, а також складна мережа відносин між ними. При цьому особливістю громадянського суспільства є формальне та неформальне лідерство соціальних груп, які мають домінантний вплив на економічні процеси (володіють власністю, приймають важливі рішення, забезпечують зовнішньоекономічні та політичні зв’язки).

Характерною рисою соціальної структури сучасного громадянського суспільства західного типу є переважання в ньому так званого середнього класу як прошарку відносно забезпечених людей.

Головними елементами духовної сфери громадянського суспільства є наукові та освітні заклади, інформаційні та аналітичні центри, різноманітні культурно-мистецькі установи у випадку, якщо вони не репрезентують офіційну державу.

До духовних підвалин громадянського суспільства відносять і Церкву.

Основні соціальні інститути, детерміновані громадянським суспільством
Сімейні відносини	Шлюб, сім’я, материнство, батьківство, сирітство, усиновлення, опікунство, виховання
Економічні відносини	Приватна власність, фермерство, оренда, акціонерне товариство, прибуток
Творчі відносини	Наука, мистецтво, винахідництво, раціоналізаторство, творчі спілки
Релігійні відносини	Віросповідання, Церква, релігійні свята, вінчання, хрестини, каяття, паломництво, жертвоприношення
Політичні відносини	Партії, рухи, організації, клуби, дискусії
Міжнародні відносини	«Народна дипломатія», фестивалі, конкурси, виставки, ігри, змагання

Застереження! Альтернативність ознак та цінностей держави і громадянського суспільства не означає їх антагоністичного існування, тим більше взаємної виключності. Без держави громадянське суспільство є неможливим, як і навпаки: без громадянського суспільства втрачаються найбільш цінні виміри державності – її правовий характер та демократичність.

Застереження! Роз’єднати державу та громадянське суспільство неможливо. Більшість соціальних інститутів одночасно функціонують в обох із них. Вони виконують роль необхідної «зв’язки» між державними та громадянськими інституціями й мають вирішальне значення для їх успішного функціонування. Це політичні партії, об’єднання, клуби, засоби масової інформації, механізми виборчого процесу, політична культура, політичне представництво тощо.

Активний діалог суспільства і держави з широкого кола проблем є гарантією того, що суспільство поступово стає громадянським, а держава – демократичною і правовою. У такій державі мінімізується дискримінація за етнонаціональними, політичними, релігійними, статево-віковими ознаками, забезпечується надійний законодавчий захист особистості й гідності громадянина.