Функції політології

Гносеологічна (пізнавальна або концептуально-описова)

полягає у розробленні політичною наукою теорій, концепцій, ідей, категорій, понять, визначенні тенденцій, формулюванні закономірностей, які пояснюють і описують розмаїття явищ і процесів політичного життя суспільства

Методологічна

визначається використанням категорій, понять, закономірностей, сформульованих політологією, іншими науками у якості теоретичного інструментарію дослідження суспільно-політичних процесів. Наприклад, категорії «політика», «політична влада», «політична система суспільства», «політичний процес», «політичний режим», «політична партія» та ін. розроблюються саме політологією, однак широко використовуються іншими науками. Політологія пропонує іншим гуманітарним наукам дослідницькі схеми, прийоми пізнання політичних явищ і процесів

Оцінювальна

відштовхуючись від певного ідеалу, дозволяє співвіднести суспільно-політичні реалії з теоретично можливим варіантом повноцінного облаштування людського життя за допомогою політичних засобів та запропонувати шляхи якщо не досягнення, то хоча б наближення до такого ідеалу

Політичної соціалізації

дозволяє індивіду впродовж життя засвоювати (коригувати, розвивати, відкидати) політичні знання, норми та цінності суспільства, до якого він належить, а також політичні надбання людства

Мотиваційно-регулятивна (практична, прикладна)

полягає в орієнтації індивіда (соціальної групи, народу, нації) на вирішення конкретних політичних завдань. На основі розроблюваних теоретичних положень політологія формулює рекомендації щодо проведення певних акцій, заходів, кампаній. Найповніше ця функція проявляється у прикладній політології, основний зміст якої становить розроблення різноманітних політичних технологій

Світоглядна

зумовлює утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб’єктів, що сприяє досягненню суспільного консенсусу, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Політологічні знання дозволяють більш адекватно усвідомити практичну спрямованість, цільові настанови, ідеологічне та ресурсне забезпечення діяльності державних структур, політичних партій, груп підтримки (тиску, протесту), їхніх лідерів, засобів масової інформації. Як правило, знання, цілі, цінності, почуття, емоції поєднуються в єдину світоглядну конструкцію індивідуальної та групової свідомості

Інтегруюча

проявляється як цілеспрямований процес формування політичної культури населення (насамперед, культури громадянськості), національної самосвідомості на основі не антагоністичних, а об’єднуючих чинників, які дозволяють синхронізувати діяльність суб’єктів політики з метою досягнення загальнонаціональних цілей на основі перспективних, а не ретроспективних підходів

Прогностична

полягає у здатності передбачати перспективи розвитку політичних процесів, близькі та віддалені наслідки прийняття та виконання політичних рішень. Означає моделювання політичних процесів, завчасний експертний аналіз принципових політичних рішень на предмет реальності очікуваного від них ефекту

Пропонуються альтернативні підходи щодо функцій політичної науки.

Зокрема, розглядаються службові (інструментальні) функції: нормативні (визначення норм політичної діяльності); планування політичних дій; моделювання та прогнозування політичних подій; організаційні (розробка відповідних політичних рекомендацій).

До них додаються пізнавальні та критичні функції: теоретичного та емпіричного аналізу політики; критичної перевірки політичних ідей; теоретичного конструювання політичного об’єкта (явища, процесу); створення власної методології наукового пошуку.