1. Політичне лідерство в системі політики і влади
Термін «лідер» у перекладі з англійської означає «ведучий», «той, хто керує іншими людьми». Це особа, спроможна впливати на інших з метою інтеграції загальної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даної спільноти. Термін «лідер» має різні значення.
Лідерство – один із складних процесів організації та управління соціальною групою, що сприяє досягнення групових цілей в оптимальні терміни з оптимальним результатом. Лідер – це член групи, що спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в конкретній ситуації за наявності відповідних особистих якостей, послідовників та об’єктивних обставин.
Політичний лідер – авторитетний член організації, групи, суспільства, особистий вплив якого дає йому змогу відігравати провідну чи істотну роль в політичних процесах. Це діяч, який використовує різноманітні засоби для наведення громадського порядку, збереження свого панування. Він здатний згрупувати навколо себе інших людей, завоювати авторитет, повести за собою в боротьбі за владу.
Теорії лідерства в політичній науці:
|
№ |
Теорія |
|
1 |
Теорія рис лідера (Е.Богардус, Ф.Гальтон, Ю.Дженінгс та ін.) — лідерами стають індивіди з такими рисами: енергійність, розвинений інтелект, сила волі, цілеспрямованість, організаторські здібності, новаторство, творчий потенціал і т.д. |
|
2 |
Ситуаційна концепція (В.Даль, Т.Хілтов та ін.) — обґрунтовує ідею залежності поведінки лідера від соціальних умов. Саме конкретні обставини обумовлюють потребу в політичному лідерстві, визначають функції та поведінку політика. |
|
3 |
Психоаналітична концепція (З.Фрейд) — лідерами стають люди, в яких відбувається витиснення лібідо, після чого їхня психосексуальна енергія спрямовується на активну політичну діяльність. |
|
4 |
Теорія «оточення, що робить короля» — лідерами не стають самотужки: «потрібного» лідера шукають, знаходять, «садять на трон», підтримують «творці» і прибічники, отримують від цього певні блага. |
|
5 |
Марксистська теорія — лідери з’являються як реакція на об’єктивну потребу; лідери завжди виступають як представники певних класів. |
|
6 |
Теорія лідерства без рис — певні риси лідера проявляються під час його діяльності. |
|
7 |
Інтегративні концепції лідерства (атрибутивні теорії лідерства, теорії обміну і трансформаційного лідерства тощо) — поєднують особистісні риси, характеристику його послідовників, соціальну і політичну ситуацію. |
Специфічні особливості лідерства в політиці:
Якості, які необхідні лідеру для успішної політичної діяльності:
Питання про те, які якості необхідні для успішної політичної діяльності на сучасному етапі, залишаються відкритими.
Успішною вважається комбінація таких якостей:
здатність акумулювати та відображати у своїй діяльності інтереси широких мас;
здатність підкоряти своїй волі оточуючих;
певний ступінь амбіційності;
висока працездатність та володіння собою;
мужність брати на себе ініціативу і відповідальність за власні дії та дії своїх прибічників.
Особистісні якості політичного лідера, що найчастіше виділяються науковцями:
моральна зрілість і сила власного характеру;
вплив на найближче оточення;
цілісність внутрішнього світогляду;
підприємливість та соціальна сміливість;
проникливість;
незалежність від шкідливих нахилів;
сила волі і мистецтво керувати власною поведінкою;
відсутність рефлексії та нервової напруженості;
гострий розум;
політична ерудиція та інтуїція;
тверда політична воля;
здатність брати на себе відповідальність;
енергійність;
організаторський талант та ораторські здібності;
компетентність;
всебічна поінформованість;
здатність викликати у людей довіру;
вміння завойовувати симпатії співвітчизників;
зовнішня привабливість.
