Принципи взаємовідносин між партіями
Об’єктивна основа багатопартійності
Об’єктивну основу багатопартійності становлять кілька взаємопов’язаних причин соціального, політичного, духовного характеру, з-поміж яких український фахівець Н.Головатий виокремлює такі:
а) соціальна диференціація і стратифікація суспільства, в якому є класи, соціальні групи, об’єднання, різні спільноти зі своїми специфічними інтересами запитами, потребами;
б) наявність в суспільстві спільних, інтегрованих для багатьох громадян інтересів;
в) наявність у класах, группах, cпільнотах конкуруючих груп, що протистоять, борються між собою за соціально-політичний вплив, за владу;
г) суперечливість суспільного буття.
Позитивні та негативні риси багатопартійності
|
Позитивні риси |
Негативні риси |
|
1. Політичні питання всебічно висвітлюють. Альтернативність, багатоваріантність рішень. Переконливість аргументації. Будь-яка суспільна потреба знаходить своїх захисників і критиків. 2. Існування опозиційної партії стримує бюрократизацію, примушує уряд діяти ефективніше. Обмежуються можливості прояву культу особи, диктаторських методів керування, зловживання владою, егоїстичні настрої партійних функціонерів. 3. Усередині партії виховується дисципліна і відповідальність, необхідні для перемоги над конкурентами. 4. Підвищується рівень культури, професіоналізму партійних керівників, у них уже немає впевненості у власній непогрішимості. 5. На політичному небосхилі з’являються насправді обдаровані люди. 6. Обмежуються привілеї функціонерів правлячої партії, зменшується розрив між ними і рядовими партійцями. |
1. Належність до «своєї» партії змушує людину дивитись на все під кутом зору її ідеології та інтересів політичної боротьби. Домінують вузькопартійні, а не загальнодержавні цілі. 2. Безперервна боротьба призводить до «розпорошення» урядової влади, її сили витрачаються на боротьбу з опозицією. 3. У політичній боротьбі розгортаються пристрасті, використовуються недемократичні засоби, «чорні» політичні технології. 4. Обмеження терміну перебування при владі змушує правлячу партію не тільки інтенсифікувати реалізацію своєї політичної програми, а й діставати максимальний особистий прибуток зі службового становища. |
2.Партійні системи
Партійна система – це об’єднання взаємозалежних партій, які ставлять перед собою завдання завоювання, утримання і використання державної влади.
Партійні системи відображають стійкі зв’язки у відносинах політичних партій між собою, а також з державою та іншими політичними інститутами й владними структурами.
Класифікація партійних систем:
|
Назва |
Ознаки |
Переваги |
Вади |
Країни |
|
Однопартійна |
Одна провідна партія. Інші — забороняються або знищуються. |
Завдяки жорсткій дисципліні здатна мобілізувати виробничі і людські ресурси в критичні для держави часи. |
Висока людська ціна перемог. Потенційна нестабільність і крах системи внаслідок перенапружен-ня та виснаження ресурсів. |
Італія, Німеччина 30-х років, СРСР 60-80-х років XX ст.; Куба, Північна Корея, Ірак, Лівія, Кенія та ін. |
|
Гегемоністська |
Одна провідна партія, інші партії — сателіти. Зрощування партійного апарату з державним. Авторитарний або тоталітарний політичний режим. |
Схожі з одно-партійною. |
Схожі з одно-партійною, трохи м’якші. |
Країни Східної Європи в 40-80-х роках XX ст.; Китай, В’єтнам та ін. |
|
Домінування |
Кілька партій, тривала (понад 25 років) і безперервна перемога однієї з партій на виборах. Формування складу уряду лише домінуючою партією. Демократичний політичний режим. |
Стабільність однопартійно-го уряду через брак у ньому внутрішніх конфліктів. |
Надмірна бюрократиза-ція і потенційно висока корумпова-ність керівних структур. |
Швеція (1932-1976 рр.); Японія (1955-1995 рр.) та ін. |
|
Двопартійна система |
Кілька партій, серед них — дві, значно потужніші за інші. Формування складу уряду однією з двох партій, що перемогла на виборах. Впливова опозиція з боку партії, що програла вибори. Демократичний політичний режим. |
Стабільність однопартійно-го уряду через брак у нього внутрішніх конфліктів. |
Надмірна концентрація сил на між партійному протистоянні. Консерватизм виборчого процесу. |
США, Великобри-танія, Австралія, Нова Зеландія та ін. |
|
Обмеженого плюралізму |
Багато партій, серед них потужних, репрезентованих у парламенті — кілька, а в уряді — ще менше. Позасистемної опозиції немає. Демократичний політичний режим. |
Орієнтація партій на участь в уряді, брак гострих ідеологічних суперечностей. |
Імовірна нестабільність урядових коаліцій. |
ФРН, Франція, Литва, Болгарія,Ав-стрія,Чехія та ін. |
|
Поляризованого плюралізму |
Багато партій, серед них потужними є крайні праві і крайні ліві. Формування уряду центристськими партіями. Гостре ідеологічне розмежування між центром і право-лівою опозицією. Демократичний політичний режим. |
У разі сильного політичного центру стабільний уряд з одночасним представницт-вом в парламенті полярних ідеологій. |
У разі слабкості політичного центру — можливість приходу до влади крайніх сил. |
Італія,Латвія,Словаччина та ін. |
|
Атомізована |
Багато партій або їх зовсім немає, кількість партій значення не має — усі вони невпливові. Уряд формується або на позапартійних засадах, або на засадах широкої коаліції. Авторитарний або тоталітарний політичний режим. |
Можливість тимчасового зосередження уваги на загальнонаціональних проблемах. |
Потенційна нестабільність усієї політичної системи. |
Україна, Польща, Грузія початку 90-х років, Уругвай, Парагвай, Гаїті, Казахстан, Узбекистан, Туркмені-стан, Таджики-стан та ін. |