Тема 1. Політологія як наука і навчальна дисципліна

Ознайомившись з матеріалами теми, студент знатиме: причини виникнення політології, особливості її становлення та розвитку у різних країнах, наукові ознаки (об‘єкт, предмет, методологію, понятійно-категоріальний апарат, функції), взаємозв’язки з іншими гуманітарними дисциплінами, специфіку західного (європейського) бачення політико-владних процесів.

Після опанування теми студент вмітиме: застосовувати набуті знання при аналізі політичної інформації, бачити міжпредметні зв’язки між різними дисциплінами, будувати індивідуальні схеми нарощування політологічних знань.

Навчальні питання:

1. Витоки політології.

2. Наукові та дидактичні ознаки політології.

1. Витоки політології

Єдиного, універсального визначення політології не існує. Наукові традиції країни, суспільна свідомість, ментальність, культура, складність та глибина практичних перетворень людського життя за допомогою політичного інструментарію пропонують по-різному визначати сутність політології. Наприклад:

Політологія – це наука про політику та її вплив на людину, соціальні групи, суспільство в цілому.

Політологія – це наука про сутність, форми та закономірності виникнення, функціонування і розвитку політичних систем, політичних явищ і процесів, їхнє місце і роль у житті суспільства.

Виходячи з того, що сутністю політики є не стільки влада, скільки управління суспільством (влада виступає лише засобом політики), політологія може бути визначена і як наука про закономірності діяльності з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.

Етапи розвитку політології

І етап	ІV ст. до н. е. – середина ХІХ ст.	Філософський період
ІІ етап	середина ХІХ ст. – закінчення Другої світової війни	Емпірично-практичний період
ІІІ етап	друга половина ХХ ст. – наші дні	Період критичного переосмислення набутих знань та їх подальшого розвитку

ХРОНОЛОГІЯ КОНСТИТУЮВАННЯ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Рік	Країна	Ініціатива
1857	США	Започаткування Ф.Лейбером викладання в Колумбійському університеті курсу лекцій з політичної теорії
1880	США	Відкриття в Колумбійському університеті вищої школи політичних наук
1871	Франція	Відкриття в Парижі Вільної школи політичної науки
1895	Велико-британія	Заснування Лондонської школи економіки та політичних наук
1903	США	Створення Американської асоціації політичних наук
1949	ООН (ЮНЕСКО)	Виникнення Міжнародної асоціації політичних наук

Причини лідерства Сполучених Штатів у питаннях виникнення політології як нової науки та навчальної дисципліни

Складність європейської політичної історії ХІХ-ХХ ст. ставала на заваді новітнім науковим ініціативам. Світові війни, активні революційні процеси, виникнення низки тоталітарних режимів, знищення або еміграція провідних вчених мінімізували внесок європейських країн в дослідження політичних процесів Новітнього періоду.

США як одне з найбільш динамічних суспільств ХІХ-ХХ ст., створило необхідні організаційні та інтелектуальні передумови системного ствердження науки про владу та заохочення її розвитку в інших країнах. Або: США не перешкоджали індивідуальним проектам (науковим, освітнім, бізнесовим), у перелік яких потрапила наука про політику.

Перше дослідження реального політичного процесу з практичних позицій: робота Артура Фішера Бентлі «Процес керівництва. Вивчення суспільних рухів» (США, 1908).

Особливістю наукової діяльності А.Бентлі (1870-1957), Ч.Мерріама (1874-1953), Г.Ласвелла (1902-1978) та ін. американських вчених став аналіз реальних політичних взаємодій індивідів та соціальних груп, що призвело до виникнення та розвитку у 20-30 роки ХХ ст. біхевіористського напрямку політичних досліджень. Від традиційного для Європи вивчення політичних інститутів (насамперед, держави та права) представники заокеанської політичної науки перейшли до емпіричного вивчення політичних відносин та процесів (виборів, конкуренції, опозиції, політичної соціалізації, політичного лідерства, громадської думки тощо). Як відмічав Г.Ласвелл, головним завданням політичної науки стало «вивчення тих, хто впливає і тих, хто перебуває під впливом».

Результат: американськими науковцями та практиками було сформовано інтелектуальну основу особливо актуальної у швидкозмінному політичному середовищі поведінкової політології. Вироблення практичних рекомендацій органам влади вимагало конкретного аналізу громадської думки, діяльності партій, опозиції, ЗМІ, груп тиску. Завдяки зусиллям американських вчених-прагматиків власне політична наука виявилась синтезованою із соціологією та психологією

Подальший внесок вчених США в розвиток науки про політику: теорія «політичної системи» (Д.Істон, Г.Алмонд, К.Дойч), теорія «політичної культури» (Г.Алмонд, С.Верба, Б.Рассел), теорія «модернізації» (Г.Аптер, С.Хантінгтон, Ф.Ріггс), «геополітика» (З.Бжезинський, І.Валлерстайн, Ф.Фукуяма).