Контрольні запитання

1. Назвіть етапи розвитку психіки.

2. Як розвиток психіки пов’язаний із середовищем та умовами життя?

3. Яка роль праці у виникненні людської свідомості?

4. Яка роль мови у розвитку людської свідомості?

5. Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин і людини?

6. Назвіть ознаки людської свідомості.

7. Які механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки?

8. У чому полягають особливості «мови» і «спілкування» тварин?

Тема № 8-9 (4 год. ) відчуття План

1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття

2. Рефлекторна природа відчуттів

3. Класифікація відчуттів

4. Властивості відчуттів

5. Явище адаптації

6. Взаємодія відчуттів

Основні поняття та терміни: чуттєве пізнання, відчуття, аналізатор, контактні відчуття, дистантні відчуття, екстерорецептори, інтерорецептори, пропріорецептори, чутливість, поріг чутливості, адаптація, адекватний подразник, сенсибілізація, синестезія.

1. До психічних процесів відносять пізнавальні процеси: вольові процеси; емоційні процеси. До психічних станів відносять прояви почуттів, уваги, волі, мислення. До психічних властивостей відносять: якості розуму, мислення, стійкі особливості вольової сфери, що закріпилися в характері, темпераменті, здібностях; закорінені та щойно виниклі спонукання діяти певним чином, властивості почуттів тощо.

Психічні властивості особистості - це стійкі утворення, які забезпечують певний кількісно-якісний рівень психічної діяльності й поведінки, типовий для індивіда. Психічні стани служать тлом для психічних процесів у силу їхньої меншої рухливості.

Пізнавальна діяльність — це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

2. Вчення про вищу нервову діяльність розкриває науково-природничі підвалини відчуттів. Аналізатори — це органи тваринного, у тому числі й людського, організму, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній ті чи інші різновиди енергії. Аналізатор складається з трьох частин:

1. периферичний відділ;

2. аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви;

3. підкоркові та коркові відділи.

3. Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками розрізняють чутливість контактну та дистантну. За розміщенням рецепторів в організмі — на поверхні, всередині організму, в м’язах і сухожиллях — розрізняють відчуття екстероцептивні, інтероцептивні та пропріоцептивні. Як самостійні виокремлюють температурні відчуття.

Відповідно до системи аналізаторів розрізняють відчуття зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві, кінестетичні та статичні.

Класифікація відчуттів

4. Всі відчуття мають багато спільного — якість, інтенсивність, тривалість і локалізація. Відмітні особливості відчуттів — адаптація, синестезія, сенсибілізація, вправність та взаємодія.

Якість відчуттів — це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових відчуттів тощо. Інтенсивність відчуттів — це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша чи менша сила їх виявлення. Тривалість відчуттів є їхньою часовою характеристикою, вона залежить від тривалості дії подразника та від інерції відчуття. У локалізації подразника велику роль відіграє взаємодія відчуттів.

Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Порогом відчуття називають такий рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття. Розрізняють пороги абсолютний і розрізнений, або диференційний. Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характеризує мінімальну силу подразника, яка здатна викликати у людини відчуття. Верхній поріг чутливості — це та максимальна сила подразника, яка ще викликає адекватне відчуття. Поріг розрізнення, або диференційний поріг полягає у здатності відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диференціювати подразники за силою, розміщувати їх за силою від найслабшого до найсильнішого. Фізіологічним підґрунтям диференційного порогу є процес гальмування.

5. Адаптація відчуттів – це зміна чутливості органів відчуття в результаті пристосування їх до зміни сили діючих подразників. На відміну від адаптації аналізатора до подразника можна спостерігати збільшення чутливості, або сенсибілізацію до подразника.

6. Взаємодія відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом подразника інших органів відчуття. Ця взаємодія виявляється по-різному: в одних випадках як синестезія відчуттів. Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора, тобто це взаємодія відчуттів. Сенсибілізація – це підвищення чутливості у результаті взаємодії відчуттів або систематичних вправ. Контраст – психофізіологічна закономірність, яка виявляється у зміні чутливості під впливом попереднього або сукупного подразника. Компенсацією називається явище, коли один аналізатор бере на себе функції іншого. Сенсорна депривація – тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень. У відчуттях відбувається післядія в аналізаторах. Розрізняють дві групи чинників, під впливом яких відбувається сенсибілізація відчуттів:

• необхідність компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота);

• специфічні вимоги професійної діяльності людини.