Контрольні запитання

1. Що є фундаментальним рушієм людської активності?

2. Що є джерелом і рушійною силою розвитку особистості?

3. Які чинники зумовлюють психічний розвиток особистості?

4. Що спільного і відмінного між філогенезом психіки та онтогенезом особистості?

5. Як співвідносяться соціальне та біологічне в розвитку особистості?

6. Чи є будь-які суперечності рушійною силою психічного розвитку особистості?

7. Чому особистість виступає суб’єктом та об’єктом навчально-виховного процесу?

8. Які умови активізують виховання й навчання особистості, а які гальмують їх ?

Тема № 31-32 (4 год. ) Темперамент План

1. Поняття темпераменту

2. Фізіологічні основи темпераменту. Тип вищої нервової діяльності.

3. Характеристика основних типів темпераменту.

4. Особливості вияву темпераментів у навчальній і трудовій діяльності

Основні поняття та терміни: темперамент, тип вищої нервової діяльності, сила нервових процесів, рухливість нервових процесів, врівноваженість нервових процесів, екстравертованість, інтровертованість, сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність.

1. Індивідуально-психологічні особливості неповторна своєрідність психіки кожної людини. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах.

Темперамент – це сполучення індивідуальних властивостей, що визначають динамічну сторону поведінки. Темперамент – це біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна сутність.

Вперше систематичні знання про динамічні характеристики людини і причини, які призводять до їх появи, можна знайти в працях античного лікаря Гіппократа (460 – 377 рр. до н.е.), які ввійшли до "Збірника Гіппократа". Він є основоположником гуморальної теорії.

Другу, конституційну, теорію започаткував у ХХ ст. н.е. німецький психіатр Е.Кречмер. Е. Кречмер (1888-1964) спробував визначити темперамент через типи будови (конституції) тіла людини. Він виділив чотири типи конституції – астенічний, атлетичний, пікнічний.

Відомий американський психолог В. Шелдон запропонував морфологічну теорію темпераменту, за якою виділяються три основних типи соматичної конституції: ендо-, мезо - і екзоморфний.

Основним недоліком гуморальної та конституційної теорій було пояснення темпераменту лише біологічними чинниками і недооцінювання ролі середовища і соціальних умов у формуванні психологічних властивостей індивіда.

2. І.П. Павлов (1849-1936) розробив наукову основу побудови теорії темпераменту. За допомогою методу умовних рефлексів ним були виявлені основні властивості нервової системи:

1) сила процесів збудження та гальмування – здатність нервової системи тривалий час витримувати дію інтенсивного подразника, не переходячи в стан охоронного гальмування;

2. їхня врівноваженість – певний баланс між процесами збудження та гальмування у нервовій системі;

3. їхня рухливість – швидкість переходу нервової системи від процесу збудження до процесу гальмування і навпаки.

Комбінація цих основних властивостей нервових процесів дає тип нервової діяльності:

1. "нестриманий" – сильний, неврівноважений; характеризується сильним процесом збудження і менш сильним гальмуванням;

2. "рухливий" – сильний, рухливий, врівноважений; характеризується балансом процесів збудження й гальмування, а також жвавістю нервових процесів;

3. "спокійний" – сильний, врівноважений, інертний; характеризується сильним процесом збудження і гальмування на фоні низької жвавості нервових процесів;

4. "слабкий" – слабкий, неврівноважений, малорухливий. Характеризується слабкістю процесів збудження і гальмування, а також інертністю нервових процесів.

Типологію нервової системи І.Павлов пов’язував з темпераментом. Але пояснювати природу темпераменту з позицій типологічних особливостей нервової системи недостатньо. Центральна нервова система функціонує у взаємозв’язку з ендокринною та гуморальною системами організму.