Контрольні запитання

1. Що ви знаєте про перші систематизовані виклади психології в античні часи?

2. Назвіть декілька фактів, пов’язаних з розвитком психологічної думки до ХVІІ ст.

3. Назвіть основні вчення ХVІІ – ХVІІІ ст. і поясніть сутність деяких з них.

4. Назвіть прізвища вітчизняних учених, які працювали в кінці ХІХ — ХХ ст.

5. Що є об’єктом вивчення в біхевіористичній психології?

6. На яких засадах базується структурна психологія?

7. У чому сутність концепції психоаналізу?

8. У чому сутність матеріалістичного підходу до розуміння психічних явищ?

9. У чому полягає сутність когнітивної та гуманістичної психології?

Тема № 6 (2 год.) мозок і психіка План

1. Функції та склад нервової системи

2. Рефлекторна природа психічного

3. Будова головного мозку та значення його частин

4. Види рефлексів. Умовні рефлекси та процес їх утворення

5. Перша і друга сигнальні системи

Основні поняття та терміни: мозок, нейрон, аналізатор, рецептор, рефлекторна дуга, рефлекторне кільце, подразливість, психіка, чутливість, рефлекс, нервова система.

1. Нервова система має центральну і периферичну частини. Центральна нервова система складається з головного та спинного мозку, розташованих відповідно у черепі та хребетному стовпі. Мозкові структури утворюються з нервових клітин – нейронів, пов’язаних між собою складною системою відростків, волокон. Місця контактів міжнервовими волокнами та клітинами називають синапсами.

Периферійна нервова система складається із спинномозкових та черепномозкових нервів. Нервова система виконує дві взаємозумовлені функції: взаємодії організму із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність) і об’єднання й регулювання роботи внутрішніх органів (нижча нервова діяльність).

Пізнавальні процеси, мислення — це складна аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку.

2. Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку. Пізнавальні процеси, мислення — це складна аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку.

Засадовим стосовно вчення I. Павлова про вищу нервову діяльність є матеріалістичне розуміння єдності організму та середовища. В організмі “все із зовнішнього світу”, — зазначає I. Павлов. Зв’язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона є системою відносин, зв'язків. Поведінка організму визначається тими умовами, середовищем, у якому живе й діє жива істота.

3. Головний мозок складається з довгастого мозку, варолієвого містка, середнього мозку, проміжного мозку, мозочка та великих півкуль. Довгастий мозок, вар оліїв міст, середній і проміжний мозок утворюють стовбур головного мозку. Цей стовбур не лише забезпечує вегетативні функції, а й підтримує тонус м’язів кістяка, реалізує рефлекси боротьби із земним тяжінням, рефлекси орієнтації у просторі та природжені рухи.

Спинний мозок і мозковий стовбур виконують головним чином види рефлекторної діяльності, котрі є природженими (безумовні рефлекси), а кора великих півкуль – це органи набутих упродовж життя форм поведінки, що регулюється психікою.

До кори головного мозку надходять імпульси з рецепторів, або органів чуття, що утворюють периферійний кінець аналізаторів. Схематично аналізатор складається з трьох частин: рецептора, провідних шляхів і мозкового кінця аналізатора, який розташований у певній ділянці кори великих півкуль.

4. Рефлекс — це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — основна форма діяльності нервової системи. Розрізняють два види рефлексів: безумовні, з якими тварина народжується, та умовні, які виробляються у неї в процесі життя.

Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися у процесі тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Складна система безумовних рефлексів становить діяльність, яку називають інстинктивною. Основним принципом роботи великих півкуль головного мозку є утворення тимчасових нервових зв’язків, або умовних рефлексів. Умовно-рефлекторна діяльність людини надзвичайно складна, різноманітна й тонка система зв’язків. Необхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кори великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними.

5. Основними процесами нервової діяльності є збудження та гальмування.

Гальмування відбувається одночасно зі збудженням. Завдяки гальмуванню цілої низки ділянок кори збудження скеровується в якомусь одному напрямку й зосереджується в певній ділянці кори. Поширення чи зосередження збудження та гальмування здійснюється за законом іррадіації й концентрації нервових процесів.

При позитивній індукції гальмування в певній ділянці кори викликає збудження в інших її ділянках. При негативній індукції збудження в якійсь ділянці кори викликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього діяльними. Зовнішнє гальмування настає внаслідок дії сильного стороннього подразника. Гальмівні процеси, що виникають у клітині через її перенапруження, оберігають її від руйнування. Внутрішнє гальмування так само зумовлюється зовнішніми обставинами. Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференційне. Диференційне гальмування сприяє уточненню та розрізненню виправданих життям подразників від невиправданих.

6. Діяльність великих півкуль головного мозку — це сигнальна діяльність.

Сигнали, які викликають предмети, та їх властивості або явища природи, становлять собою першу сигнальну систему, що властива і тваринам, і людині. Перша сигнальна система — це фізіологічне підґрунтя відчуттів, сприймань, уявлень. Слово у житті людини стало своєрідним сигналом. Воно є другою, специфічно людською сигнальною системою дійсності. Друга сигнальна система у взаємодії з першою є фізіологічним підґрунтям вищого, абстрактного мислення людини та її свідомості, засобом пізнання самої себе.

Безліч подразнень, що надходять до великих півкуль як ззовні, так і зсередини організму, стикаються, взаємодіють, систематизуються й завершуються динамічним стереотипом. У процесі діяльності постійно утворюються нові динамічні стереотипи. Старі ж динамічні стереотипи не зникають, вони взаємодіють з новоутворюваними. Нервові процеси, що відображаються у великих півкулях головного мозку при встановленні й підтримуванні динамічного стереотипу, є підґрунтям почуттів і зумовлюють характер та інтенсивність почуттів.