Контрольні запитання
1. У чому полягає специфічність відображення дійсності у процесах уяви?
2. Чим зумовлена діяльність людської уяви?
3. Від чого залежить багатство створюваних людиною образів уяви?
4. У чому полягає принципова відмінність між образами репродуктивної
та продуктивної уяви?
5. У чому полягають особливості мрії як різновиду творчої уяви?
6. У чому виявляється зв’язок процесів чуттєвого пізнання і мислення з уявою?
7. Що таке мова та які її основні елементи?
8. Перелічіть основні функції мови.
У чому полягає особливість мовлення як процесу та які є його різновиди?
Що є підставою поділу мовлення на різновиди?
У чому полягає специфіка усного мовлення?
У чому полягає специфіка письмового мовлення?
Якими є особливості внутрішнього мовлення і чим вони зумовлені?
Що таке мовна афазія та які її різновиди?
Як взаємопов’язані мовлення і мова?
Тема № 18-19 Емоції та почуття (4 год.) План
Почуття та особливості емоцій
Теорії емоцій
Фізіологічні основи почуттів
Форми переживання почуттів
Види емоцій і почуттів за змістом
Розвиток і виховання почуттів в онтогенезі
Вираження емоцій та техніки керування ними
Основні поняття та терміни: почуття, емоції, стенічні почуття, астенічні почуття, чуттєвий тон, настрої, афекти, пристрасті, стреси, фрустрація, моральні почуття, інтелектуальні почуття, естетичні почуття, праксичні почуття.
1. Емоцїї та почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її. Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.
Емоційний тон почуттів – це безпосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (температурні, смакові, слухові) і спонукають суб'єкта до їх збереження чи усунення.
Усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи:
1. Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об'єктів – це емоції.
2. Стійке й узагальнене ставлення до об'єктів – це почуття.
Емоції (від лат. emoveo – хвилюю, збуджую) – особливий клас психічних процесів і станів, пов’язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього.
Розрізняють прості та складні емоцїї. Емоційний процес включає триосновні компоненти:
емоційне збудження – що визначає мобілізаційні зміни в організмі.
Знак емоції. Позитивна емоція виникає тоді, коли події оцінюються як позитивні; негативна – коли вони оцінюються як негативні.
Ступінь контролю емоцій.
Почуття – стійке ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.
Почуття мають виражений предметний характер, тобто пов’язані з конкретним об’єктом.
Емоціям і почуттям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: Розрізняють стенічні емоцїї та почуття — ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, та астенічні — ті, що пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують.
Емоцїї та почуття виявляються більш-менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.
У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а 3 ними й вищі почуття — моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині. Тваринні емоцїї залишилися на рівні інстинктивних форм життєдіяльності.
2. Існує багато теорій, які намагаються з'ясувати причини та механізм виникнення емоцій.
Еволюційна теорія твердить, що емоції з'явилися в процесі еволюції живих істот як адаптаційні механізми до обставин життя (Ч. Дарвін). Периферична теорія говорить, що емоції – це усвідомлення тілесного збудження, яке людина відчуває безпосередньо після сприймання факту, який це збудження викликає (У. Джеймс, К. Ланге). Теорія когнітивного дисонансу стверджує, що позитивні емоції виникають, коли очікування збуваються, когніції (знання) перетворюються в життя. Негативні – коли між очікуваними результатами і тими, що настали, є невідповідність, розходження (Л. Фестінгер). Інформаційна теорія твердить, що сила та якість емоцій визначаються силою актуальної потреби та оцінкою можливості її задоволення у даній ситуації (П.В. Симонов). Згідно з трьохвимірною теорією емоцій В.Вундта, в емоціях присутні полярність приємного і неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження і пригніченості. Ці висновки В.Вундта близькі до сучасної теорії диференційованих емоцій ( К.Ізард – 1980 р.): власний досвід підказує кожній людині, що саме вона відчуває: щастя, печаль чи страх; вона знає, що вони відрізняються за внутрішніми переживаннями і за зовнішнім виглядом. Гештальттеорія емоцій (Крюгер, 1930 р.) – суб’єкт, що переживає емоцію, не може не звернути на неї увагу. Тією мірою, якою цілісне емоційне явище розчленовується так, що його частина або окремі моменти починають виступати відносно відокремлено і чітко, вони втрачають свою інтенсивність і виразність. Рефлекторна теорія: емоційні реакції мають своєю основою спільну діяльність кори і підкірки з їхніми складними рефлекторними зв’язками, а кора виконує регулятивну роль при емоційних реакціях. Фізіологічна теорія. Будь-яка емоція характеризується трьома компонентами:
відчуття емоції, що переживається або усвідомлюється;
фізіологічні процеси, що відбуваються у нервовій, ендокринній, дихальній, травній та інших системах організму;
вираження емоцій у міміці, пантоміміці, голосом та ін.
Емоційне збудження супроводжується певними фізіологічними реакціями.
3. Природа емоцій і почуттів, як і решти психічних процесів, рефлекторна. Фізіологічним механізмом емоцій як таких є діяльність підкоркових нервових центрів. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у проявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулювальну функцію стосовно підкоркових процесів, спрямовуючи їх діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.
За I. Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нервових зв’язків.
У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою.
4. Настрій — це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус.
Афекти — це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки.
Стрес – це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності за найскладніших, важких умов як у повсякденному житті, так і в особливих ситуаціях.
Фрустрація — це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності у стані безнадійності, втрати перспективи. Розрізняють такі види фрустрацїї, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай.
Пристрасті — це сильні, стійкі, тривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті.
5. Залежно від суб’єктивної цінності переживань Б.І.Додонов вирізняє види емоцій:
Альтруїстичні – переживання, що виникають на основі потреб у сприянні, допомозі іншим людям.
Комунікативні – виникають на підставі потреби в спілкуванні.
Глоричні – пов’язані з потребою у самоствердженні, славі.
Практичні – визначаються успішністю чи неуспішністю діяльності, труднощами її здійснення і завершення.
Романтичні – виявляються у прагненні до всього незвичайного, таємного.
Гностичні – пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії.
Естетичні – пов’язані з ліричними переживаннями.
Гедонічні – пов’язані із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті.
Акизитивні – виникають у зв’язку з інтересом до накопичення, колекціонування.
Мобілізаційні – походять від потреби в подоланні небезпеки, інтересі до боротьби.
В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони є відображенням переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, праксичні та інтелектуальні.
Моральні почуття — це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе.
Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків, рухів і форм.
Праксичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності.
Інтелектуальні почуття є емоційним відгуком на ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні.
6. В онтогенезі почуття виявляються значно пізніше, ніж емоції; вони формуються з розвитком індивідуальної свідомості, зазнаючи виховних впливів сім’ї, школи, мистецтва. У процесі формування особистості почуття організовуються в ієрархічну систему. Перші емоційні прояви у дітей виражаються в елементарних суттєвостях, емоційних станах, які мають безумовно-рефлекторний характер.
Уже в 3-4 місяці з’являються емоційні реакції на зовнішні подразники. В дитини 5-6-місячного віку спостерігаються рефлекторні емоційно забарвлені реакції на вираз обличчя дорослого, що спілкується з нею. Подальший процес розвитку емоцій і почуттів людини є соціально зумовленим.
Почуття дитини мають вибірковий характер. Характеризуючись певними віковими особливостями: безпосередністю, ефективністю, імпульсивністю, емоційні прояви дитини в той же час набувають типологічних рис, зумовлених типом її нервової системи. Емоційне налаштування дітей визначається насамперед системою виховних впливів.
У дошкільника наявні всі види почуттів: пізнавальні, моральні, естетичні. Типово для дошкільника, що почуття їх ситуативні і нестійкі. В цей період починає формуватись активне гальмування,
Основні моменти розвитку почуттів в шкільному віці полягають в тому, що: почуття стають все більш усвідомленими і мотивованими; відбувається еволюція змісту почуттів, зумовлена як зміною образу життя, характеру діяльності школярів; змінюється форма прояву почуттів.
Типовим для дітей підліткового віку є те, що у зв’язку з періодом полового дозрівання у них значно підвищується емоційна збудливість, емоційна нестійкість, імпульсивність.
7. Зовнішні вираження емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо. Внутрішня, або вісцеральна, вираженість переживань яскраво виявляється у прискореному серцебитті, диханні, підвищеному кров’яному тиску, змінах в ендокринних залозах, органах травлення та виділення. Ця вираженість буває астенічною або стенічною, тобто виявляється в пригніченні або збудженні.
3 оволодінням експресивними способами вираження емоцій і почуттів формується здатність сприймати й розуміти різні форми та відтінки вираження переживань, уміння їх розпізнавати. Водночас розвивається вміння користуватися ними з метою впливати на інших.
