Контрольні запитання

1. Чому психічний процес “відчуття” належить до чуттєвого пізнання?

2. У чому полягає особливість відчуттів як чуттєвої форми відображення дійсності?

3. За якими принципами відчуття поділяють на різновиди?

4. Чи всі подразники, що об’єктивно діють на органи чуття, можуть відображатися за допомогою відчуттів?

5. Охарактеризуйте основні властивості відчуттів.

6. Назвіть основні пороги чутливості. Чим вони визначаються?

1. У чому виявляються компенсаторні можливості відчуттів?

2. Що таке сенсибілізація відчуттів і яким є її механізм?

3. У чому виявляється синестезія відчуттів?

10. Який подразник називається адекватним?

11. Що таке адаптація відчуттів і яким є її механізм?

12. Як взаємопов’язані відчуття та діяльність?

13. У чому можуть виявлятись індивідуальні можливості у відчуттях людей?

Тема №10 ( 2 год.) сприймання План

1. Поняття про сприймання

2. Фізіологічні основи сприймання

3. Особливості сприймання

4. Види сприймання. Сприймання простору, часу, руху. Спостереження

5. Індивідуальні особливості сприймання

Основні поняття та терміни: сприймання, комплексний подразник, предметність, цілісність сприймання, структурність сприймання, осмисленість сприймання, константність сприймання, апперцепція, ілюзія, сприймання простору, сприймання руху, сприймання часу, спостереження, спостережливість, конвергенція, акомодація.

1. Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їхніх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням, почуттями, волею. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ. У сприйманні предметів та явищ світу важливу роль відіграють активність, дійовість особистості.

2. Фізіологічною основою сприймання є комплексна діяльність системи аналізаторів. Первинний аналіз, який здійснюється в рецепторах, доповнюється складною аналітико-синтетичною діяльністю мозкових кінців аналізаторів.

Сприйняття будь-якого нового предмету здійснюється на основі наявного у людини досвіду, знань. Рефлекс на відношення: І П Павлов експериментально показав, що при сприйнятті певних явищ сигнальне значення має не якість подразників, а особливості відношень між ними, і тому рефлекс виробляється не на подразник, а на відношення між подразниками.

Мислення включається в акт сприйняття, мовою позначається предмет сприйняття. Друга сигнальна система робить предмет, що сприймається, смисловим сигналом, визначає розуміння першосигнальних подразників, придає сприйняттю людини довільний характер, пов’язує сприйняття з активністю особистості.

3. Для сприймання характерні структурність, константність, усвідомлення, вибірковість.

Характеристики сприймання

Предметність – це об'єктивація відносно відомостей, що надходять із зовнішнього світу. Цілісність – це відображення предмета в цілому, навіть якщо він складається з окремих елементів. Структурність – це сприймання окремих елементів, виділення їх із цілісного предмета, явища. Константність – це відносно довготривале, стійке сприймання як постійних явищ, предметів при зміні умов їх пред'явлення. Усвідомлення – це віднесення предмета до певного класу предметів чи явищ і називання його словами. Вибірковість – це виділення одних предметів у порівнянні з іншими.

4. Залежно від аналізатора вони бувають: зорові, слухові, тактильні, кінестетичні, нюхові, смакові, залежно від співвідношення між подразниками – простору, часу, руху, предмета, мови, музики, людини людиною.

Розрізняють сприймання за сенсорними особливостями, відношенням до психічного життя, складністю сприймання.

Сприймання простору відбувається за участю зорового, кінестетичного та слухового аналізаторів. Об'єктом просторових сприймань є диференціація розмірів і форм предметів, віддалі, розміщення їх у просторі, глибини, рельєфу.

Сприймання руху — це відображення зміни положення предметів у просторі. Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет стосовно іншого нерухомого чи рухомого предмета.

Сприймання часу полягає у відображенні тривалості та послідовності дії подразника на організм. Спеціального органу для сприймання часових явищ немає. У сприйманні часу беруть участь усі аналізатори, відбиваючи тривалість їх дії.

Важливими умовами адекватного сприймання є спостереження і спостережливість.

5. На особливості сприймання впливають не лише характеристики актуально діючих стимулів, а й характеристики особи спостерігача. До них відносяться:

1. Потреби і цінності.

2. Досвід і сподівання.

Залежність сприймання від минулого досвіду та змісту психічної діяльності людини називається апперцепцією.