
- •Поясок т.Б. «загальна психологія»
- •З м і с т
- •Тема 6 Мозок і психіка…………………………………………17
- •Тема № 1 (2 год.) особливості психології як науки План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 2-3 (4 год.) методи дослідження в психології План
- •3. Пізнавальні (дослідницькі) методи в психології
- •4. Методи активного психологічного впливу Контрольні запитання
- •Тема № 4-5 ( 4 год.) Минуле та сучасність психологічної науки План
- •Теорії сучасної психології
- •Контрольні запитання
- •Тема № 6 (2 год.) мозок і психіка План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 7 (2 год.) еволюція розвитку психіки План
- •Рівні розвитку психіки
- •Контрольні запитання
- •Тема № 8-9 (4 год. ) відчуття План
- •Класифікація відчуттів
- •Контрольні запитання
- •Тема №10 ( 2 год.) сприймання План
- •Помилкове сприймання предметів
- •Контрольні запитання
- •Тема № 11-12 ( 4 год.) пам'ять План
- •Види пам’яті
- •Процеси пам’яті
- •Порушення пам’яті
- •Закон забування
- •Контрольні запитання
- •Тема № 13 ( 2 год.) увага План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 14-15 (4 год.) мислення План
- •Види мислення, визначені на різних підставах
- •Етапи розумової діяльності
- •Стадії формування понять
- •Контрольні запитання
- •Тема № 16-17 уява та мовлення (4 год.) План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 18-19 Емоції та почуття (4 год.) План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 20-21 (4 год.) Воля План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 22 (2 год.) психічні стани особистості План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 23-24 (4 год.) поняття особистості в психології План
- •Структура особистості
- •Контрольні запитання
- •Тема № 25-26 (4 год.) Психіка і свідомість План
- •Властивості свідомості
- •5. Структура свідомості:
- •Функції свідомості
- •2. Середнє несвідоме
- •Контрольні запитання
- •Тема № 27 (2 год.) Поняття про несвідоме План
- •5. Неусвідомлені механізми свідомих дій:
- •Контрольні запитання
- •Тема № 28 (2 год.) самосвідомість План
- •Структура “я – концепції”
- •Контрольні запитання
- •Тема № 29-30 (4 год.) розвиток і формування особистості План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 31-32 (4 год. ) Темперамент План
- •Зв’язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності
- •Контрольні запитання
- •Тема № 33-34 (4 год.) характер План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 35 (2 год.) здібності План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 36-37 (4 год.) Діяльність План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 38 (2 год.) Соціалізація особистості План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 39-41 (4 год.) соціальні групи План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 42-43 (4 год.) спілкуваня План
- •Види поглядів, їх трактування і рекомендовані дії
- •Контрольні запитання
- •Тема № 44-46 (4 год.) психологія взаємодії людей План
- •Контрольні запитання
- •Тема № 47-48 (2 год.) Основні напрями науково-прикладної та практичної психології План
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
Контрольні запитання
Якими властивостями перебігу психічної діяльності характеризується темперамент?
Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності I. Павлов зробив засадовими стосовно поділу темпераментів на типи?
У чому виявляються особливості поведінки екстраверта?
У чому виявляються особливості поведінки інтроверта?
Як темперамент позначається на формуванні рис особистості?
У чому полягає вихованість темпераменту?
Яку роль у діяльності фахівця в системі суб’єкт-суб’єктних стосунків відіграє знання темпераменту людини?
У чому може виявлятися врахування вчителем, лікарем особливостей темпераменту об’єкта своєї діяльності?
Тема № 33-34 (4 год.) характер План
Поняття про характер
Структура характеру
Типологія акцентуацій характерів
Природа та виявлення характеру
Вікові особливості формування характеру особистості
Основні поняття та терміни: характер, структура характеру, тип характеру, акцентуація, акцентуація застрягання, акцентуація педантизму, акцентуація демонстрування, акцентуація тривожності, риси характеру, моральні риси характеру, вольові риси характеру
Характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе. Характер – це особливі ознаки, які набуває людина, живучи в суспільстві.
Характер найбільше пов’язується з темпераментом, який, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму його вираження. Характер не є вродженим, він формується у процесі соціалізації індивіда. На формуванні характеру відбивається суспільне буття особистості, засвоєння нею соціального досвіду: типові обставини життєвого шляху людей у конкретно-історичних умовах породжуються типові риси характеру, а спрямованість виховання сприяє розвитку індивідуальності. Характер кожної людини являє собою поєднання сталих та динамічних якостей.
В психології існує декілька підходів до пояснення співвідношення природного і набутого в характері людини. Згідно з першим підходом, характер зводиться до суми темпераменту і конституційних відмінностей, тобто обумовлюється лише спадковістю. Другий підхід вбачає залежність характеру лише від умов життя та соціалізації особистості. Більш об’єктивним є визнаний у вітчизняній психології третій підхід, згідно якого характер слід розглядати як сплав типу вищої нервової діяльності людини і певних тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку, що утворюються під впливом життєвого досвіду.
Структура характеру виявляється в закономірній залежності між окремими його рисами.
Більшість дослідників виділяють в структурі характеру, що вже склався, зміст і форму. Зміст характеру складає спрямованість особистості. Зміст характеру виявляється у вигляді певних ставлень, які вказують на вибіркову активність людини. В різних формах характеру виявляються різні способи прояву ставлень, емоційно-вольових особливостей поведінки, темпераменту.
Під рисами характеру розуміють індивідуальні звичні форми поведінки людини, через які аналізується ставлення до дійсності. В структурі характеру умовно виділяють дві групи рис. Першу групу складають риси, які входять до підструктури спрямованості особистості. Це сталі потреби, інтереси, нахили, цілі, ідеали, а також система ставлень особистості, які виступають підставою для класифікації основних рис характеру, а саме: ставлення до інших людей, ставлення до справи, ставлення до власності. До другої групи відносяться інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру: кмітливість, рішучість, ніжність та ін.
Усі риси характеру можна також розподілити на основні (провідні), які задають загальну спрямованість розвитку всього комплексу його проявів, і другорядні, зумовлені основними.
Характер як інтегральне утворення найбільш повно виявляє себе у таких основних властивостях: повноті, цілісності, визначеності, силі.
В характері кожної людини можна виділити типові (загальнолюдські, національні тощо) та індивідуальні риси. Риси, що визначають індивідуальність людини, можуть бути віднесені до різних психічних сфер: 1) сфера спрямованості інтересів і схильностей; 2) почуттів і волі; 3) асоціативна-інтелектуальна.
Риси характеру, що притаманні переважно чоловікам або жінкам, наведено у таблиці.
Жіночі риси характеру |
Чоловічі риси характеру |
Перевага емоційного компонента в інтелекті |
Перевага логічного компонента в інтелекті |
Інтуїція |
Прогноз |
Ніжність |
Сила |
Виразність зовнішніх проявів |
Невиразність зовнішніх проявів |
Пластичність |
Прямолінійність |
Поступливість |
Прагнення до змагання |
У сексуальному житті переважає духовність |
У сексуальному житті переважає чуттєвість |
3. Акцентуації характеру – перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, внаслідок чого погіршуються взаємовідносини з довколишніми. Вираженість акцентуації може бути від ледве помітної до психопатії. Психопатія – хвороблива потворність характеру (при збереженні інтелекту), внаслідок чого різко порушуються взаємовідносини з оточуючими людьми. Іноді ці люди стають соціально небезпечними.
К.М. Леонгардом було виділено 12 типів акцентуацій характеру.
Гіпертимність,
Застрягання
Педантичність,
Тривожність
Циклотимність
Демонстративність
Дистимність
Екзальтованість
Інтровертований тип
Екстравертований тип
Акцентуація є не патологією, а крайнім варіантом норми. Оскільки структура характеру є динамічною і змінюється протягом життя людини, акцентуації можуть бути зменшені в процесі виховання, самовиховання або психокорекції.
4. У процесі життя у людини утворюються динамічні стереотипи, тобто система нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку, яка виникає під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Динамічні стереотипи утворюють фундамент звичних дій, рис характеру, які здебільшого виявляються мимоволі.
Характер особистості є складним синтезом типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання. Характер – багато в чому результат самовиховання. Характер проявляється в діяльності людини, в ній же і формується. Але, одні й ті ж педагогічні впливи можуть призводити до протилежних результатів, якщо вони застосовуються до людей з різними індивідуальним особливостями. Це аксіома виховної роботи. Характер – прижиттєве новоутворення особистості. Система звичних дій і вчинків – фундамент характеру людини. Характер має соціальну природу, тобто залежить від світогляду людини, змісту і характеру її діяльності, від соціальної групи, в якій вона живе і діє, від активної взаємодії з іншими людьми.
5. Вік від 2-3 до 9-10 років є сенситивним періодом для становлення характеру. Під впливом дорослих можуть формуватися як позитивні, так і негативні риси. Початок їх формування багато в чому пов'язаний з першими місяцями життя і стилем спілкування матері з дитиною. Працелюбство, охайність, відповідальність, сумлінність, наполегливість та інші ділові якості, як і їх антиподи, формуються пізніше в дитячих іграх, у посильних видах домашньої праці. Риси характеру, які проявляються у відносинах з людьми, у спілкуванні, формуються в початкових класах школи.
Вольові риси характеру розвиваються і закріплюються в підлітковому віці, а базові (моральні і світоглядні) риси – у ранній юності. В студентські роки (другий період юності) найбільш активним є розвиток моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізація характеру. Формування характеру — це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки.
Виховання – це процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. Самовиховання – свідома, цілеспрямована і самостійна діяльність особистості, яка спрямована на самовдосконалення власної особистості і здійснюється в умовах активної взаємодії людини з іншими людьми, із середовищем, що забезпечує розвиток і удосконалення особистості в певному напрямку.
В змінах характеру людини, які відбуваються протягом життя (період дорослого життя), можна відмітити загальні, типові, закономірні тенденції і специфічні, індивідуально своєрідні, тобто нетипові зміни.