Тема № 28 (2 год.) самосвідомість План
Поняття самосвідомості, компоненти самосвідомості
«Я»- концепція. Види «Я-концепції»
Самооцінка. Види самооцінки
Рівень та види домагань
Форми психологічного захисту
Основні поняття та терміни: самосвідомість, самопізнання, самооцінка, самокритика, самоактуалізація, самолюбство, самоконтроль, самовдосконалення, «Я-концепція», заперечення, витіснення, проекція, ідентифікація, раціоналізація, заміщення.
1. Самосвідомість – усвідомлення людиною самої себе, тобто своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самого себе як особистості. Самосвідомість – це усвідомлення людиною самої себе у своїх відносинах до зовнішнього світу та до інших людей.
Структура самосвідомості, форми прояву:
1. Пізнавальний аспект – що я про себе думаю: самовідчуття, самоспостереження, самокритика, самоаналіз;
2. Емоційний – як я до цього ставлюсь: самолюбство, самопочуття, самоприниженість, скромність;
3. Регулятивний –як людина діє: самовладання, самоконтроль, саморегуляція, само стриманість.
Самосвідомість людини – образ “Я”, тобто Я-концепція. Формується в результаті життєвого досвіду. Буває позитивною і негативною, амбівалентною – суперечлива, невизначена.
2. "Я-концепція" включає в себе вже усвідомлені оцінки, результати аналізу і прогнози, тобто те, як людина дивиться на свої дії, можливості та їх розвиток у майбутньому. Виділяють такі функції "Я – концепції”:
вона сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості;
вона визначає інтеріоризацію досвіду;
вона є джерелом очікувань.
Структура “я – концепції”
"Я – концепція" – цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає ряд компонентів: когнітивний, емоційний, оцінково-вольовий.
Існує глибинна залежність між позитивною "Я-концепцією" і успішністю самореалізації та між негативною "Я-концепцією" і недостатньою реалізацією своїх концепційних можливостей.
3. Самосвідомість дозволяє здійснювати цілеспрямовану діяльність, ставити цілі, реалізувати їх. Головним регулятором свідомості вважається воля. Вона виконує дві основні функції: спонукальну; гальмівну.
Самооцінка – оцінка людиною власних якостей, її гідності і недоліків. Вона є результатом передусім розумових операцій – аналізу, порівняння, синтезу. Формування самооцінки може відбуватися і шляхом інтеріоризації соціальних реакцій на даного індивіда, тобто людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші. Самооцінка може бути позитивною і негативною.
В структурі самооцінки виділяють компоненти:
реальне “Я” – те, чим людина є справді;
рефлексивне “Я” – те, як людина себе уявляє;
ідеальне “Я” – те, до чого я прагну.
Великі розбіжності між цими компонентами приводять до невротизації у випадку, коли самооцінка непластична (ригідна).
Види самооцінки:
завищена – переоцінюють себе, група не приймає;
занижена – комплекс неповноцінності по Адлеру, група не приймає;
адекватна – реально себе оцінює.
4. Рівень домагань особистості – це прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. В основі рівня домагань лежить самооцінка (чи своїх можливостей, потенціалу в окремій сфері, чи себе як особистості загалом).
Рівень домагань особистості ґрунтується на такій оцінці своїх можливостей, збереження якої стало для людини потребою. Рівень домагань особистості, який стосується окремих досягнень в окремих видах і галузях діяльності чи людських стосунків називається приватним. В основі такого рівня домагань особистості знаходиться самооцінка у відповідній галузі.
Рівень домагань особистості може мати загальний характер, тобто відноситься до багатьох галузей життя і діяльності людини.
Рівень домагань особистості може бути адекватним можливостям індивіда чи неадекватним (заниженим, завищеним). Афект неадекватності – це стійкий негативний емоційний стан, який виникає у зв’язку з неуспіхом у діяльності і проявляється в тому, що індивід або не усвідомлює, або не хоче визнати його.
Важливим компонентом образу «Я» особистості є самоповага, яка визначає співвідношення справжніх її досягнень і того, на що людина претендує, розраховує. Американський психолог У. Джемс запропонував формулу, за якою в чисельнику представлені реальні досягнення індивіда, у знаменнику – його домагання
Самоповага =
.
Для збереження самоповаги є два шляхи: досягти успіхів в обраних галузях або знижувати рівень домагань.
5. ЗАХИСТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — система регуляторних механізмів у психіці, які спрямовані на усунення або зведення до мінімуму негативних, що травмують особистість, переживань, сполучених із внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги й дискомфорту. З. п. спрямований, в остаточному підсумку, на збереження стабільності самооцінки особистості, її образу Я и образу світу, що досягається:
1) усуненням зі свідомості джерел конфліктних переживань;
2) їхньою трансформацією таким чином, щоб попередити виникнення конфлікту; 3) специфічними формами реагування (поведінки), що знижують гостроту переживання погрози або внутрішньоособистісного конфлікту. Усього описано більше 20 видів механізмів психологічного захисту.
1) витіснення — усунення зі свідомості неприйнятних потягів і переживань;
2) реактивне утворення (інверсія) — трансформація у свідомості емоційного відношення до об'єкта на прямо протилежне;
3) регресія — повернення до більше примітивних форм поводження й мислення;
4) ідентифікація — несвідоме уподібнення загрозливому об'єкту; перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе.
5) раціоналізація — псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань і дій, щирі причини яких кореняться в ірраціональні соціально або особистісно неприйнятних потягах; тобто реальне визнання причин загрожувало б втратою самоповаги.
6) сублімація (заміщення) — це перенесення дії, спрямованої на недоступний об’єкт, на дії з доступним об’єктом. (зокрема, перетворення енергії сексуального потяга в соціально прийнятні форми активності).
7) проекція — приписування іншим людям власних витиснутих мотивів, переживань і рис характеру.
8) ізоляція — блокування негат. емоцій, витиснення зі свідомості зв'язків між емоційними переживаннями і їхнім джерелом.