Така сама відмінність спостерігається і щодо форми залучення ресурсів. Оскільки заробітна плата менеджера залежить від реаль- них коштів, він зацікавлений у накопиченні фондів, уникає оренди та інших форм тимчасового залучення ресурсів.

Для підприємця ж, навпаки: довічний брак грошей, небажання використовувати обладнання, яке може пережити ідею, потреба ви- являти гнучкість та ризикувати змушують його широко користувати- ся орендою або вдаватися до інших форм тимчасового залучення ре- сурсів. Менеджер має справу, як правило, з організаційною структу- рою, що склалася, має ієрархічну природу, потребує чіткого розподілу повноважень та відповідальності. Підприємець надає перевагу гори- зонтальній структурі, що ґрунтується на формальних зв’язках. І хоча підприємництво та менеджмент — два різних види діяльності, на- справді це двоєдина функція, яку можна назвати підприємницьким менеджментом. Особливо це характерно для середнього та малого бізнесу, де функції менеджера часто виконують самі підприємці.

Сучасні підприємницькі структури характеризуються тим, що на них працює робітників менше, ніж 10 – 20 років назад, а через 10 – 20 років їх буде ще менше. Вже сьогодні є фірми, де практично немає робітників, а є лише висококваліфіковані службовці та менеджери.

Менеджери стають основним чинником виробництва, бізнесу. Фірми без них працюють неефективно, оскільки капітал сам по собі не може вигідно застосовуватись.

Отже, наявність досвідчених менеджерів стає вирішальним чинником бізнесу, від якого залежить не тільки функціонування підприємницьких структур, а й існування їх у майбутньому. Во- ни такий самий атрибут виробництва, як засоби, сировина, ма- теріали, робоча сила, тобто основні чинники виробництва. Особ- ливостями менеджера є його динамічність, інтуїція, тип мис- лення, певні знання, організаторський талант, здатність працю- вати з людьми. Чим вищий рівень підготовки менеджера, тим краще працює виробництво.

1.7. Середовище підприємництва

Контрагенти бізнесу: продавець — покупець; роботодавець — найманий працівник; кредитор — позичальник не перебувають в умовах ізоляції, вони функціонують у певному середовищі, яке і ви- значає їхні позиції. У цілому підприємницьке середовище включає в себе економічну обстановку, політичну ситуацію, правове, соціаль- но-культурне, технічне, фізичне, інституціальне середовище.

20

Економічна обстановка зумовлює більші чи менші обсяги грошо- вих засобів, які покупці можуть витратити. Вона також визначає види придбаних покупцями товарів і ту суму, яку вони готові запла- тити.

Одночасно економічна обстановка визначає наявність робочих місць, а отже, надлишок або недостатню кількість робочої сили, що впливає на рівень заробітної плати працівника при укладанні тру- дової угоди. Економічна обстановка визначає наявність грошових ресурсів і звідси — доходу на інвестований капітал або позики, що впливають на розмір залучених ресурсів, до яких готові звернутися учасники бізнесу для фінансування своїх ділових операцій.

На економічну обстановку підприємництва впливає політична ситуація. Способи управління економікою певною мірою є результа- том політичних завдань і цілей уряду, який є при владі.

Учасники бізнесу діють у межах відповідної правової бази. Зако- ни, що ухвалює Верховна Рада України, можуть бути наслідком по- літичної обстановки і натиску лобістів або груп, які, в свою чергу, можуть відображати відповідні течії у соціальній і культурній сфе- рах. Наприклад, підвищений інтерес до захисту навколишнього се- редовища привів до створення партії «зелених», а також законо- давства щодо контролю над підприємствами, які забруднюють до- вкілля.

Соціально-культурне середовище визначає товари, які люди прагнуть купувати, зокрема, що відповідають певним смакам і моді. Соціально-економічна обстановка може також впливати на ставлен- ня окремої особи до роботи, що, в свою чергу, впливає на її ставлення до розміру заробітної плати і умов праці, майбутнього бізнесу.

Технічне середовище відображує рівень науково-технічного розвит- ку, що впливає на підприємництво. Чим більше торговельно-про- мислових операцій автоматизовано, тим менший попит на робочу си- лу, що безпосередньо впливає на рівень зайнятості й заробітної плати.

Фізичне (географічне) середовище характеризує природні умови,

в яких здійснюється підприємництво. Мається на увазі доступність сировини, енергоресурсів, кліматичні й сезонні умови, а також добре розвинена транспортна мережа. Ці чинники безпосередньо вплива- ють на розміщення компаній і фірм, а отже, на витрати, пов’язані з доставкою сировини, розподілом продукції та застосуванням робочої сили.

І насамкінець, інституціальне середовище, що характеризується наявністю і різноманітністю інституцій, за допомогою яких бізнес може встановлювати ділові взаємовідносини або вести комерційні операції. До цих інституцій належать:

³ банки (надання фінансових послуг);

21

³оптові та роздрібні продавці (надання послуг, пов’язаних з розподілом товарів);

³спеціалізовані фірми і заклади (надання професійних по- слуг — юридичних, бухгалтерських, аудиторських тощо);

³навчальні заклади (навчання робітників і службовців);

³агентства з вивчення ринків;

³рекламні агентства (рекламна діяльність);

³контори з працевлаштування (надання допомоги в пошуках робочої сили);

³транспортні агентства;

³страхові компанії;

³комунальні послуги;

³засоби зв’язку;

³постачальники.

Отже, ми дали визначення бізнесу (підприємництву) в цілому і його основним різновидам, установили значення обміну, визнали важливість принципу взаємовигідності, навели поняття комерцій- них операцій, охарактеризували підприємницьке середовище.

1.8. Функції та модель бізнесу

Під функціями бізнесу слід розуміти діяльність, пов’язану з ви- робництвом і обмінними операціями між підприємцем та іншими елементами господарського середовища.

Бізнес передбачає такі основні функції:

³ведення фінансів і обліку — мобілізація капіталу за рахунок засобів інвесторів і кредиторів; нагромадження доходу від продажу; управління використанням капіталу та доходів у межах бізнесу і поза ним;

³кадрову — відбирання і приймання на роботу працівників відповідно до потреб бізнесу; вирішення всіх питань щодо викорис- тання працівників;

³матеріально-технічне забезпечення — придбання сировини,

машин, обладнання та інші поставки, необхідні для господарської діяльності;

³виробничу — перетворення сировини та інших поставок на такий вид продукції, який цілком придатний для продажу клієнтам фірми;

³маркетинг — визначення потреб споживачів і управління

процесом обміну між підприємцем і його контрагентами. До основних функцій можна додати такі:

³підтримка підприємництва — розгляд підприємницьких ідей, ініціативи і досвіду управління, що є функцією менеджменту;

³науково-дослідні та проектні роботи — діяльність, пов’язана з розробленням і реалізацією нових технологічних процесів або нової

22

продукції для поліпшення підприємництва, підвищення ефектив- ності, розширення пропозицій нової продукції;

³ зв’язки з громадськістю (так званий «паблік рілейшнз») — здійснення і управління відносинами між підприємствами і громад- ськими структурами або засобами масової інформації.

Викладені положення про підприємництво та бізнес можна по- дати у вигляді простої моделі, що складається з двох блоків:

1.Макросередовище — економічні, правові, політичні, соціально- культурні, технологічні та фізичні умови діяльності.

2.Мікросередовище, до якого належить інституціальна система: біржі, агентства, фонди тощо (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Модель бізнесу

23