Паралельно з журналом у разі потреби ведуть відомості для ана- літичного обліку основних засобів, тварин і птиці, витрат виробни- цтва. Наявність матеріальних запасів відображують в інвентариза- ційних описах.

Оплату праці найманим працівникам нараховують в окремій відомості. Стан розрахунків з різними підприємствами можна вста- новити за записами в журналі. Проте якщо господарство має вели- кий обсяг розрахункових операцій, то для їх обліку доцільно вико- ристовувати окрему відомість.

Уневеликих селянських господарствах застосовують форму бух- галтерського обліку з використанням (веденням) регістрів обліку майна малого підприємства. Для цього затверджено дев’ять відомо- стей. Застосування цих відомостей — це по суті ведення обліку за спрощеним варіантом журнально-ордерної форми, що забезпечує детальний синтетичний і аналітичний облік на середніх підприєм- ствах.

Увеликих сільськогосподарських підприємствах, агрофірмах, асоціаціях та інших формуваннях облік ведуть на комп’ютерах або використовують журнально-ордерну форму.

10.4.Облік податків

Участині віднесення сплачених податків і зборів у бухгалтерсь- кому обліку за рахунок відповідних джерел можна виділити такі групи:

1. За рахунок прибутку — в дебет рахунка 98 «Податки на при- буток».

2. За рахунок покупців із зарахуванням податків у ціну реаліза- ції — в дебет рахунка 70 «Доходи від реалізації».

3. За рахунок виробництва — в дебет рахунків 92 «Адміністра- тивні витрати», 93 «Витрати на збут».

4. За рахунок оплати праці — в дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».

Нарахування податків записують у кредит рахунка 64 «Розра- хунки за податками і платежами». При сплаті податків — дебет ра- хунка 64 і кредит рахунка 31 «Рахунки в банках».

Порядок нарахування і сплати кожного податку регулюється відповідним законом, норми якого враховуються при організації обліку. Розглянемо особливості нарахування і сплати основних по- датків.

Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вар- тості, яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва

258

товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Це також непрямий по- даток, який зараховується в ціну товару і оплачується покупцем продавцю, а продавець платить його в бюджет.

Платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої впродовж будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неоподаткову- ваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, ввезення (пере- силання) товарів на митну територію України та вивезення товарів з України.

Об’єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 %. Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову на-

кладну. Вона складається у момент виникнення податкових зо- бов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової на- кладної надається покупцю, а копія залишається у продавця това- рів.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на внесення до податкового кредиту витрат, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість.

Платники ПДВ мають вести окремий облік з продажу та при- дбання товарів (робіт, послуг). Порядок ведення книг обліку при- дбання і продажу товарів (робіт, послуг) затверджено наказом Дер- жавної податкової адміністрації України.

У терміни, передбачені для сплати податку, тобто не пізніше 20 числа наступного за звітним періодом місяця, платник подає до по- даткової адміністрації декларацію щодо ПДВ. Податковий період може становити один місяць або квартал залежно від обсягу оподат- ковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік.

У податковій декларації записують податкові зобов’язання, суми податкового кредиту та визначають суму зобов’язань перед бюдже- том по ПДВ. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) упродовж звітного періоду, та су- мою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні, гро- мадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню- ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, платять пода- ток на прибуток. Оподатковуваний прибуток визначається змен- шенням валового доходу звітного періоду на суми валових витрат

259

платника податку та амортизаційних відрахувань. Прибуток опода- тковується за ставкою 30 % до об’єкта оподаткування.

Розмір валових витрат і валових доходів з метою визначення опода- тковуваного прибутку підраховують згідно з рекомендаціями (наказ Міністерства фінансів України від 4 серпня 1997 р. № 168). Підприєм- ство самостійно встановлює порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати. При цьому може бути два варіанти:

1)без записів у системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку;

2)із проведенням записів у системі регістрів і рахунків бухгал- терського обліку.

При нарахуванні податку на прибуток дебетують рахунок 98 «Податки на прибуток» і кредитують рахунок 64 «Розрахунки за по- датками і платежами».

Податок на прибуток сплачується до бюджету не пізніше 20 чис- ла наступного за звітним кварталом місяця. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, пода- ють до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану зростаючим підсумком з початку звіт- ного фінансового року.

Упродовж звітного (податкового) кварталу платники податку, крім нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другий місяці такого кварталу авансові внески податку на прибуток. Вони сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяців такого кварталу відповідно.

Авансові внески розраховуються платником податку самостійно, без подання декларацій про прибуток. Повідомлення про результа- ти таких розрахунків надсилається до податкового органу в терміни, передбачені для оплати авансових внесків.

Акцизний збір — це непрямий податок, який включається в ціну товарів і оплачується покупцем продавцю, а продавець платить ці суми в бюджет. Порядок і терміни оплати визначено інструкцією.

Акцизний збір платять підприємства, які виробляють і продають підакцизні товари, перелік яких і ставки акцизного збору встанов- люються законами та постановами уряду.

При ввезенні підакцизних товарів суб’єктами зовнішньоекономі- чної діяльності на митну територію України акцизний збір сплачу- ється платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів. Сплатою акцизного збору вважається момент оформлення вантажної митної декларації.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках до митної вартості, обчислюється за формулою

260

Ca = B A,

де Са — сума акцизного збору; В — митна вартість; А — ставка ак-

цизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому ек- віваленті до фізичної одиниці виміру товару, визначається за фор- мулою

Суб’єкти підприємницької діяльності, які мають валютні ціннос- ті, доходи або майно за межами України, кожного кварталу склада- ють і подають до податкового органу «Декларацію про валютні цін- ності, доходи та майно, що належать резиденту України і знахо- дяться за її межами».

Декларація має п’ять розділів. У розділі І «Загальні відомості» подається повна назва резидента, його адреса, код, назви країн і адреси іноземних банків, у яких відкрито рахунки. У розділі ІІ «Фі- нансові вкладення» розшифровуються види фінансових вкладень і їхні суми в іноземній валюті та гривнях. Розділ ІІІ «Майно та това- ри за кордоном» містить інформацію про вартість майна за кордо- ном. Розділ ІV «Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України» призначений для відображення інформації про суми одержаних доходів в іноземній валюті за межами України. У розділі V «Інформаційні відомості» наводяться різні відомості щодо валюти і майна, розміщених за кордоном.

Суб’єкти підприємницької діяльності сплачують податок з влас- ників транспортних засобів та інших самохідних машин і механіз- мів. Ставки податку визначено Законом України від 16 липня 1999 р. № 986-ХІV «Про внесення змін до деяких законів України щодо фі- нансування дорожнього господарства». Розмір податку залежить від об’єму циліндрів двигуна, потужності електродвигуна, довжини транспортного водного засобу.

Для визначення суми податку складається розрахунок за вста- новленою формою станом на 1 січня поточного року і подається пла- тником податку до податкових органів за місцезнаходженням та місцем постійного базування транспортних засобів не пізніше 15 березня наступного за звітним року. За придбаними впродовж

261

року транспортними засобами такий розрахунок подається у 10-ден- ний термін після реєстрації у відповідних органах.

Перелік пільг та сума податку, не сплаченого через отримання пільг, подається в «Звіті про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку». Такий звіт подається до податкового органу кожного кварталу не пізніше 21 числа після звітного кварталу, а за рік — до 8 лютого.

Для сплати податків виписують платіжне доручення, яке пода- ють до банку в установлені терміни.

Переплачені суми податків за заявою платника зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються йому на поточний рахунок.

При нарахуванні акцизного збору запис роблять по дебету рахун- ка 70 і кредиту рахунка 64; а при оплаті — дебет рахунка 64, кредит рахунка 31.

Підприємства платять також різні місцеві податки, які заносять у витрати. При нарахуванні таких податків дебетують рахунки 92 «Адміністративні витрати» або 93 «Витрати на збут» і кредитують рахунок 64.

Суб’єкти підприємницької діяльності мають утримувати із заро- бітної плати працівників прибутковий податок. При його утриманні дебетують рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» і кредитують рахунок 64. Цей податок перераховують при одержанні в банку грошей для виплати заробітної плати: дебет рахунка 64, кредит ра- хунка 31.

Порядок утримання прибуткового податку з громадян та його розмір визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 груд- ня 1992 р. № 13-92 (із внесеними змінами) «Про прибутковий пода- ток з громадян» та відповідною інструкцією.

Об’єктом оподаткування у громадян є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік. З оподатковуваного доходу вилучаються:

³допомога по державному соціальному страхуванню і держав- ному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій не- працездатності;

³допомога на поховання, у тому числі, яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб;

³суми одержуваних аліментів;

³державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій;

³виграші за облігаціями державних позик та державними ло- тереями, відсотки і виграші по іменних вкладах в установах банків, по іменних ощадних сертифікатах та державних казначейських зо- бов’язаннях;

262

³доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсоб- ному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянках про- дукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної обробки;

³суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх влас- них заощаджень на поточних (депозитних) рахунках банків Украї- ни, у тому числі в іноземній валюті;

³суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних ви- ховних закладах, закладах початкової загальної, професійно-техніч- ної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юри- дичних осіб;

³суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відпо- відно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

³інші види доходів, перелічені в декреті.

Суми виплат, які не вносяться до складу сукупного оподаткову- ваного доходу громадян, не враховуються при визначенні основи оподаткування податками і зборами, які нараховуються на фонд оплати праці відповідно до законодавства. Це означає, що підпри- ємство може збільшити суму допомоги родичу померлого, заплатити за перебування дитини в дитячому садку, навчання у першому — четвертому класах початкової школи, навчання у закладах профе- сійно-технічної освіти та вищих навчальних закладах, не здійсню- ючи нарахування на ці платежі до пенсійного фонду, фонду со- ціального страхування.

Неоподаткування прибутковим податком з громадян сум одер- жаних дивідендів зумовлює те, що підприємству значно вигідніше виплачувати дивіденди замість оплати праці, бо в такому разі змен- шуються платежі до бюджету. Однак при цьому потрібно чітко до- тримуватися норм чинного законодавства. Так, закон України «Про господарські товариства» регламентує, що акціонерне товариство виплачує частину прибутку (дивіденди) один раз на рік за підсум- ками календарного року. Решта товариств, тобто товариства з об- меженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства, виплачують дивіденди у порядку, передба- ченому їхнім статутом. Терміни виплати дивідендів законом не встановлені.

Вигідність заміни оплати праці виплатою дивідендів покажемо конкретним розрахунком.

263

Приклад. Виручка від реалізації становила 1500 грн, матеріально-гро- шові витрати 500 грн, звідси оподатковуваний дохід 1000 грн

(1500 – 500 = 1000).

Якщо в цьому разі буде нараховано ще й оплату праці в сумі 500 грн, то на- рахування на неї становитимуть 185 грн (37 % від 500), прибутковий податок з громадян — 85,55 грн, внески в пенсійний фонд — 5 грн (1 % від 500), внески на соціальне страхування на випадок безробіття — 2,50 грн (0,5 % від 500), у фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — 2,50 грн (0,5 %

від 500), сума до видачі — 404,45 грн (500 – 85,55 – 5 – 2,50 – 2,50 = 404,45), опо-

датковуваний дохід — 315 грн (1000 – 500 – 185 = 315), податок на прибуток 94,50 грн (30 % від 315 = 94,50). Отже, підприємство має заплатити в бюджет та в різні фонди 375,15 грн (185 + 85,55 + 5 + 5 + 94,50 = 375,05).

Якщо в наведеному прикладі оплата праці не нараховуватиметься, то опода- тковуваний дохід становитиме 1000 грн, а податок на прибуток — 300 грн (30 % від 1000). Таким чином, у разі нарахування оплати доведеться сплатити 375,05 грн, а якщо її не нараховувати, — 300 грн, тобто менше на 75,05 грн (24,8 %). Звідси очевидно, що оплату праці вигідно замінювати дивідендами.

У разі виплати заробітної плати в натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір у складі місячного сукупного опода- тковуваного доходу працівника обчислюється за відпускною ціною такої продукції стороннім споживачам у поточному місяці, в якому нараховано заробітну плату. Якщо у поточному місяці така продук- ція не реалізовувалася, то її розмір обчислюється за відпускною ці- ною попереднього місяця.

Натуральна продукція інших виробників оцінюється за цінами її придбання. Така сама продукція інших виробників, одержана по бартерних (товарообмінних) операціях у галузі зовнішньоекономіч- ної діяльності й спрямована на оплату праці, оцінюється у складі місячного оподатковуваного доходу працівника за митною вартістю, сплаченою при її ввезенні в Україну і перерахованою в гривні за курсом Національного банку України на дату одержання натураль- ного доходу.

Законодавство надає пільги по прибутковому податку різним ка- тегоріям громадян, що потрібно враховувати при визначенні суми податку.

Прибутковий податок із сукупного оподатковуваного доходу гро- мадян за місцем основної роботи обчислюється за встановленими ставками (див. табл. 9.1). Як видно з наведеної таблиці, ставки по- датку збільшуються при збільшенні розміру доходу. Отже, якщо ставка перевищує 20 % (при доходах понад 1020 грн за місяць), то можна зменшити суму податку, розбивши дохід на кількох осіб, що зробити нескладно в малому підприємстві.

З метою спрощення розрахунків для утримання прибуткового податку можна користуватися спеціальною таблицею.

Упродовж року прибутковий податок обчислюють із суми місяч- ного сукупного оподатковуваного доходу. Після закінчення кален-

264

дарного року перераховують податок по річному доходу. Перераху- нок роблять до 1 лютого наступного за звітним року, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подають до податкової інспек- ції за місцем проживання платника.

Прибутковий податок перераховується в бюджет одночасно з одержанням в установі банку грошей для виплати оплати праці.

Із суми доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, податок нараховується за ставкою 20 %. Сюди належать до- ходи за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, що ви- конуються на основі договорів підряду та інших договорів цивільно- правового характеру.

Підприємства і фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяль- ності, які проводять виплати не за місцем основної роботи, зо- бов’язані не пізніш як через 30 днів після виплати заробітної плати надіслати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості за встановленою формою про виплачені суми доходів і су- ми утриманого з них податку.

Якщо трудовий договір підтверджувався довідкою організації, за участю якої він укладався, наприклад профспілкою, а також до- відкою про сплату збору до фонду державного соціального стра- хування, то фізична особа може обкладати прибутковим податком виплачувані таким працівникам доходи за шкалою ставок прогре- сивного оподаткування доходів громадян, тобто як за місцем основ- ної роботи. За відсутності таких довідок фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності утримують прибутковий податок з до- ходів, що виплачувались громадянам, які у нього працюють, за ставкою 20 % як із доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, з наступним повідомленням (не пізніш як через 30 днів після виплати) податкових органів за місцем проживання громадян про суми виплаченого їм доходу і утриманого податку за формою № 2.

Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності ведуть тру- дові книжки на найманих за трудовим договором працівників. Тру- довий договір має укладатися у письмовій формі й у тижневий тер- мін з моменту фактичного допущення працівника до роботи і реєст- руватися суб’єктом підприємницької діяльності у державній службі зайнятості за місцем його проживання.

Громадяни, які одержували доходи не за місцем основної роботи, зобов’язані до 1 березня наступного року подати до податкового ор- гану за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного за основним і не основним місцями роботи.

Згідно з поданими деклараціями податкові органи перерахову- ють розмір прибуткового податку по сукупному річному доходу.

265

190 грн. Дохід не за місцем основної роботи був 600 грн, з нього утримано подат- ку 120 грн. За таких умов перерахунок робиться так:

(1800 грн + 600 грн) : 12 = 200 грн (середньомісячний сукупний дохід); прибутковий податок із 200 грн становить 25,55 грн; 25,55 грн × 12 = 306,60 грн (прибутковий податок із сукупного річного доходу).

Отже, в цьому разі з громадянина утримано зайву суму прибуткового подат- ку в розмірі 3,40 грн (190,00 + 120,00 – 306,60 = 3,40), яка має бути повернута або зарахована при розрахунку податку в наступні місяці.

При звільненні з основного місця роботи бухгалтерія підприєм- ства складає остаточний розрахунок за відпрацьований період та видає громадянину довідку за формою № 3 про суми сукупного до- ходу, нарахованого в поточному році, та утримані суми податку. При влаштуванні на іншу роботу громадянин подає цю довідку в бухгалтерію. Після закінчення календарного року податок із сукуп- ного річного доходу перераховується за новим місцем роботи з ура- хуванням одержаних доходів і утриманих податків за попереднім місцем роботи.

Коли працівник іде у відпустку, прибутковий податок утримуєть- ся в такому порядку:

а) окремо утримують податок із заробітку за минулий місяць, якщо до часу, коли працівник іде у відпустку, цей податок ще не утримувався;

б) окремо утримують податок із відпускної суми і заробітку за по- точний місяць, якщо працівник перебуватиме у відпустці до кінця місяця;

в) із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку податок не утримується. Це робиться після повернення з відпустки за сукупністю із заробітком за весь цей місяць за загальним порядком.

плата у нього з 1 по 10 травня становила 100 грн, відпускні з 11 по 31 травня — 180 грн, а з 1 по 7 червня — 60 грн. У цьому разі із заробітної плати за квітень утримано прибутковий податок при виплаті 3 травня. Підраховується оподаткову- ваний дохід за травень. Він становить 280 грн (100 грн заробітна плата + 180 грн відпускні = 280 грн). Береться прибутковий податок із 280 грн, який становить 41,55 грн. Отже, працівник одержить 289,95 грн (280 грн плюс 60 грн — відпускні за червень мінус 41,55 грн — прибутковий податок мінус 6,80 грн — збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2 % мінус 1,70 грн — збір на соціальне страхування на випадок безробіття = 289,95 грн). Із відпускних з 1 по 7 червня (60 грн) та оплати праці з 8 по 30 червня (300 грн) прибутковий по- даток буде утримано 3 липня, коли видаватиметься заробітна плата. Сума при- буткового податку із 360 грн (60 грн + 300 грн = 360 грн) становитиме 57,55 грн.

2. Працівник іде у відпустку з 1 липня по 26 серпня. Дні видачі заробітної плати на підприємстві 3 і 17 числа. При виході у відпустку податок утримується із заробітку за червень, який видається разом із відпускними, і відпускних за липень. Після повернення з відпустки податок утримується 3 вересня із сукуп- ного заробітку за серпень (відпускні за серпень і заробітна плата за дні роботи в серпні).

266

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1232 «Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номе- рів фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових пла- тежів» передбачено, що первинні, звітні та облікові документи, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролю- ються державними податковими адміністраціями, повинні мати ідентифікаційні номери Державного реєстру платників податків та інших обов’язкових платежів. На виконання цієї постанови Держав- на податкова адміністрація України затвердила форму довідки «Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів фізичних осіб юридичними особами всіх форм власності та фізичними особами — суб’єктами підприємниць- кої діяльності» (форма № 8ДР).

Така довідка подається до місцевих державних податкових орга- нів за місцем реєстрації юридичної або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності щокварталу в 15-денний термін після закінчення звітного кварталу. Щоб скласти цю довідку на підпри- ємстві, потрібно мати ідентифікаційні номери всіх працюючих.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачують юридичні й фізичні особи. Це регулюють такі документи:

1.Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р., № 400/97-ВР з наступними змі- нами і доповненнями.

2.Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постано- вою правління Пенсійного фонду України від 3 червня 1999 р. № 4-6.

3.Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне стра- хування з окремих видів господарських операцій, затверджений по-

становою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р.

№1740.

Платники збору, об’єкт оподаткування і ставки наведено в табл. 10.4. Платники збору щокварталу до 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня,

15 січня подають до органу пенсійного фонду за місцем реєстрації платника збору «Звіт про нарахування збору на обов’язкове держав- не пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду» (форма № 4-ПФ). «Інформація про розрахунки з Пенсійним фондом України» (форма № 5-ПФ) подається до органу пенсійного фонду щомісяця до 10 числа. Ця форма звітності містить інформацію про нарахування та сплату збору на обов’язкове держа- вне пенсійне страхування у разі видавання заробітної плати у на- туральній формі та з виручки від реалізації.

267

Таблиця 10.4. Платники збору до пенсійного фонду

268