1. Ситуативні моменти, при патологічних станах у дрібних тварин, при яких показане використання колоїдних розчинів та карболайну:

• а)колоїдні розчини, в терапії дрібних тварин, використовують при потребі втримати рідину у судинному руслі, для підвищення тиску, перфузії кисню для утримання адекватного онкотичного тиску. Приклади випадків у яких використання колоїдів є більш необхідним а ніж кристалоїдів:

• гіпопротеїнемія;

• травми, що призводять до гіповолемічног шоку;

• гіпотензія при шоці;

• сильний сепсис;

• асцит і периферичні набряки;

• гіпотонія під час анестезії.

б) сорбенти використовують з метою зв’язування та виведення з організму токсичних сполук, наприклад при:

- інтоксикації ендокринного походження;

- інтоксикації екзогенного походження;

- алергіях;

- імунозалежних станах.

Травми поділяються на:

1. ізольовані - ураження одного органу чи в межах одного сегменту опорно-рухового апарату;

2. множинні - одно типові ураження кінцівок, тулуба, голови;

3. поєднана травма - ураження опорно-рухового апарату і одного чи кількох внутрішніх органів, включаючи головний мозок;

4. комбінована травма - ураження внаслідок дії механічних і одного чи більше немеханічних факторів на організм тварини (перелом кісток в поєднанні з опіками і т.д.

В залежності від виду анатомічних структур, тканин, органів та характеру уражень, що виникають під дією механічного чинника, виділяють таки види уражень:

1)ураження мяких тканин: ушиби, подкожні гематоми, садна, рани, розриви тощо.

2) ураження апарату суглобів :розтяги і вивихи суглобів, гемартрози, розриви менісків і зв'язок колінного суглобу;

3) травматичні вивихи всіх суглобів;

4)переломи кінцівок;

5) ураження внутрішніх органів: черепа, грудей і живота ( черевної порожнини і поза черевного простору).

За ступенем ураження виділяють такі види уражень:

1. легкі - незначні ураження, що з часом уходять самі собою;

2. середнього ступеня важкості - не є небезпечні для життя, але потребують довготривалого лікування;

3. важкі - являють загрозу для життя, що потребують довготривалого лікування;

4. дуже важкі ураження - травми не сумісні з життям.

Гематоми - накопичення крові у утвореному просторі, при закритому механічному ураженні, що супроводжується розривом судин. Зустрічається при переломах кісток, забоях 2го ступеня, проколах вен і артерій, неповній зупинці кровотечі у післяопераційній рані.

Гематоми розрізняють: -артеріальні;

• венозні;

• змішані;

• пульсуючі

За локалізацією : - підшкірні;

• підфасціальні;

• міжмязові;

• внутрішньо органні;

• внутрішньочерепні;

• пара ректальні;

• поза черевні гематоми.

За поширенням: дифузні і обмежені.

В гематомах кров з часом згортається, випадає фібрин, що з часом проростає сполучною тканиною. На цьому місці може сформуватись капсула, у якій відкладаються солі кальцію і з часом утворюється кисти, а при підсіюванні інфекційних агентів розвивається абсцес чи флегмона.

Для клінічних ознак флегмони характерним є утворення припухлості,що флюктує, болючість, при пульсуючій гематомі - пульсація судини, на 4-5добу больова реакція знижується, в центрі лишаться флуктуація, у нижній частині - фібринозна крепітація, по краях - потовщення. При дифузних гематомах спостерігають анемію, при внутрішньочерепних - параліч, при пара ректальних - ускладнення акту дефекації.

Прогноз про обмежених поверхневих гематомах благо приємний, при дифузних, внутрішньочерепних і поза черевних - не благоприємний.

Гіповолемічний шок - такий вид шоку, що характеризується зниженням обьему циркулюючої крові, зменшенням хвилинного об’ему серця, диспропорції між киснем що поступає і що використовується.

Причинами є: - крововтрати внутрішні і зовнішні. Частіше за все утворюються додаткові контузії тканин і втратою плазми крові;

• зневоднення, дегідратаційний шок внаслідок втрати води і електролітів назовні ( рвота, пронос) чи всередину ( асцит, непрохідність кишечника, перитоніт, травматичні ураження внутрішніх органів );

• шок при опіках що супроводжується значною втратою плазми крові, дегідратацією організму внаслідок ресорбції токсичних продуктів розпаду.

Ураження при гіповолемічному шоці пов’язані зі зниженням ефективної перфузії, що погіршує транспорт кисню, трофіку тканин і призводить до важких метаболічних уражень.

У розвитку гіповолемічного шоку виділяють такі фази:

• дефіцит об’єму циркулюючої крові;

• стимуляція симпатико-адреналінової системи;

• власне шок.

Гемодинаміка  В наслідок симпатико-адренергічної реакції відбувається звуження кровоносних судин, особливо артерій. Депо крові спустошується, сила і частота серцевих поштовхів підвищується, кров мобілізується з легень, відкриваються артеріальні шунти. Об’єм внутрішньо судинного водного сектора частично збільшується внаслідок притоку інтерстиціальнох рідини. Внаслідок чого, на перших етапах гіповолемічного шоку може спостерігатись гіпердинамічна реакція кровообігу, що обумовлена зниженням подачі кисню до тканин.

• І стадія шоку - компенсований шок, характеризується нормальним артеріальним тиском, тахікардією, зниженням місцевої температури.

Якщо кровотеча продовжується, то знижується не лише ударний об’єм але і хвилинний об’єм серця.

Одночасно зі зниженням серцевого викиду крові, підвищується загальний периферичний тиск у кровоносних судинах. Вазоконструкція перед- і послткапілярних кровоносних судин призводить до зниження капілярного кровоточу. З розвитком шоку відбувається накопичення кислих продуктів обміну, що супроводжується розширенням пре капілярних сфінктерів, в той час як пост капілярні сфінктери залишаються звуженими і велика частина крові починає накопичуватись у капілярах.

Феномен кровообігу супроводжується синдромом поліорганної недостаточності.  Сниження кровоточу, що веде до ішемічних уражень органів і тканин відбувається у такій послідовності: шкіра, скелетні мязи, кінцівки, нирки, органи черевної порожнини, легені, серце, мозок. Це друга фаза шоку, некомпенсована.

Сексестрація крові і зниження капілярного кровоточу призводять до спонтанного згортання крові у капілярах. Стаз крові і вихід з уражених клітин субстанцій, що активують згортання крові, сприяє виникненню коалугопатій, активне використання тромбоцитів, фібриногену, протромбіну, і виникненню синдрому десимінованого внутрішньо судинного згортання крові.

Транспорт кисню: при гіповолемічному шоці стимулюється анаеробний метаболізм, що призводить до ацидозу, що призводить до зниження вмісту кисню в крові тварини. При незначній крововтраті кисень в організм потрапляє завдяки гіпердинамічному режиму кровообігу, про сильній крововтраті іде зниження серцевого вибросу і як наслідок при шоці спостерігаємо різке зниження подачі кисню до тканин.

Транспорт кисню при гіповолемічному шоці:   насичення киснем крові і парціальний тиск кисню в крові знжені в наслідок порушення вентиляційно-перфузійного співвідношення в легенях;

 вміст кисню в крові знижена за рахунок зниження глобулярного об’ему кисню і парціально тиску кисню в крові;

 постачання кисню в тканини знижується з моменту переходу гіпердинамічного стану кровотворення в нормо- і гіподинамічний тип;

 вживання кисню тканинами знижується з моменту переходу гіпердинамічного стану кровообміну в гіподинамічний тип;

 вживання кисню тканинами знижено.

Симптоми гіповолемічного шоку при втраті крові до 20мл на 1 кг маси тіла чи втрата рідини тіла частіше за все компенсуються безсимптомно.

Перші ознаки шоку є: прискорений пульс, анемічність слизових оболонок,прискорене але поглиблене дихання, знижена температура тіла, холодні кінцівки і вуха, тварина поводить себе не властиво. Приблизно за 6 годин починає палати гематокрит та білок плазми. Сечовиділення знижуеться до рівня 0,4-0,6 мл/кг/год чи нижче. Питома вага сечі в нормі, і вміст сечовини у сироватці поки в нормі. Підвищується рівень лейкоцитів.

Симптоми при втратах рідини 6-8% маси тіла такі як і в попередньому випадку, та ще спостерігають зниження тургору шкіри і слизових оболонок, а гематокрит і білок в плазмі підвищуються внаслідок гемо концентрації.

Виражених шокові симптоми будемо спостерігати при втраті крові більших за 30мл на кг маси тіла чи при зневодненні більше 10% Вони включають в себе: загальну слабкість, коматозний стан, колапс, прискорене дихання, пульс пришвидшений,ледь відчутний, тони серця спочатку посилені, далі приглушені, поверхня тіла холодна, температура низька. Сечовиділення знижене. Слизові оболонки анемічні, матові; тургор шкіри знижений.