13

Сучасні форми агропромислових формувань

1. Основні види агропромислових формувань

2. Організаційні засади створення агропромислових формувань

1. Основні види агропромислових формувань

Практика агропромислової інтеграції (вітчизняна і зарубіжна) зайвий раз переконує, що за будь-яких умов формування зовнішнього економічного середовища виграють ті структури, в яких процесу реалізації кінцевої продукції прямо підпорядковані попередні (проміжні) ланки. Конкретизація цих можливостей залежить, в основному, від того, в який спосіб здійснено інтегрування і який склався вид (тип) агропромислового формування.

Залежно від обраного напряму агропромислової інтеграції та реальних можливостей організаційного оформлення інтегрованого виробництва всі види агропромислових формувань можна класифікувати так^*:

Критерій класифікації	Напрям АПІ	Вид і тип АПФ	Характер АПФ
Можливість створення на базі окремо взятого аграрного підприємства	Внутрі- господарський	Агроторговельне Агропромислове Агрофірма	Господарський
Створення на основі синтезу аграрних, переробних, торго-вельних і сервісних підприємств	Міжгосподар-ський Міжгалузевий	Агропромислове об’єднання Агропромисловий комбінат Агропромисловий концерн Аграрнопромислово-фінансова група Виробнича система	Міжгосподар-ський (терито-ріальний)

Господарський характер агропромислового формування визначається синтезом у межах аграрного підприємства спеціалізованої галузі сільського господарства, мініпереробної галузі промисловості та торгівлі кінцевою продукцією (як у свіжому вигляді, так і після промислової переробки сировини). Як правило, кожна інтегрована галузь (виробництво сировини, її переробка, реалізація) є внутрішніми структурними одиницями.

«Територіальні аграрно-промислові формування — це об’єд­нання за участю виробників і переробників сільськогосподарської сировини, торговельних та інших юридичних і фізичних осіб, що створюються з метою підприємницької діяльності, підвищення ефективності виробництва та випуску конкурентоспроможної продукції і передбачають координацію господарської діяльності, добровільну централізацію ряду функцій технологічного і науково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоеко­номічної та торговельної діяльності, матеріально-технічного пос­тачання тощо» [IV. 24, с. 257].

1.1. Господарські агропромислові формування

Такі формування представлені агроторговими та агропромисловими підприємствами та агрофірмами.

Агроторгове підприємство являє собою господарсько-вироб­ничу структуру, в якій інтегровано виробництво сільськогосподарської продукції та її реалізація в основному у свіжому вигляді (переважно плодоовочева продукція, картопля, виноград, цільне молоко). Формується воно на основі ефективного розвитку спеціалізованої сільськогосподарської галузі і власної торговельної мережі (чи просто продажу продукції). Інколи таке підприємство здійснює первинну переробку (доробку) продукції, а отже, має відповідну виробничу інфраструктуру (елементи оптової та роздрібної торгівлі, сховища, склади, холодильні камери). Умовою функціонування такого підприємства є наявність реального покупця та близькість розташування до ринків збуту продукції.

Агропромислове підприємство — це виробничий тип (вид) агропромислової інтеграції, який відзначається наявністю у струк­турі виробництва окремо взятого підприємства аграрної, перероб­ної і торговельної ланки певного продуктового спрямування (за характером кінцевої продукції). «Агропромислове виробниче підприємство — це така форма суспільної організації виробничих відносин в їх неперервному зв’язку з продуктивними силами сільського господарства і промисловості на рівні первинної ланки виробництва, за якої аграрне і промислове виробництво, що здійснюються індустріальними методами, мають в однаковій мірі розвинуту матеріально-технічну і наукову основу, зрослися так, що утворили якісно новий — аграрно-промисловий спосіб вироб­ництва сільськогосподарського продукту, а аграрна і промислова праця перетворилися в особливий вид синтезованої діяльності, яка здійснюється новим соціальним типом сільських працівників» [IV. 3, с. 104]. Як правило, такі підприємства повинні мати добре розвинуту спеціалізовану галузь сільського господарства, сучасну промислову переробку сировини і власну оптову та роздрібну торгівлю. В окремих випадках агропромислове підприємство для завантаження переробної потужності вдається до заготівлі сировини на стороні (в інших аграрних підприємствах, в особистих підсобних господарствах). Як правило, в таких підприємствах виробляється продукція, яка може зберігатися тривалий час і транспортуватися на значні відстані (соки, вина, плодо-, овоче- і м’ясні консерви). Цей вид формування потребує досить потужної виробничої інфраструктури — сучасних промислових сховищ, надійного і зручного тарного забезпечення, своєчасного транспортування сировини і готової продукції, пристосованого до специфіки галузі торговельного обладнання тощо. Як і для агроторговельних підприємств, особливої ваги набуває проблема формування виробничої стратегії і визначення надійних ринків збуту продукції.

Агрофірма — порівняно новий вид агропромислового формування галузевого характеру. Спочатку агрофірми створювалися на основі економічно міцного аграрного підприємства із залученням інших господарств. Виробляли вони не лише продукцію для продажу (в свіжому чи переробленому вигляді), а й надавали різні виробничі послуги (забезпечували елітним насінням, транспортним обслуговуванням, науково-практичними консультаціями тощо). Обов’язковою організаційною ланкою агрофірм згодом стала ринкова інфраструктура, служба маркетингу.

Сучасні аграрно-промислові фірми і підприємства за своєю економічною суттю є виробничою формою інтеграційного процесу, яка на основі організаційно-виробничої і економічної єдності забезпечує в господарстві органічне поєднання сільськогосподарських галузей і промислових підприємств з переробки, доробки і зберігання сільськогосподарської продукції та випуск товарів широкого вжитку, потоковість і ефективність технологічного процесу виготовлення кінцевого товарного продукту» [V. 15, с. 59].