2. Організаційні засади створення агропромислових формувань

У сучасних умовах проблема створення АПФ ринкового типу обумовлена низкою важливіших причин, зокрема:

• необхідністю регулювання земельних відносин на рівні району, групи підприємств, оскільки, як відомо, наростає тенден­ція втрати (безповоротної) продуктивних земель (шляхом вилучення їх для різних несільськогосподарських цілей) на фоні низькоефективного використання землі в самому сільському господарстві;

• формуванням системи регіонального агропромислового менеджменту, який би забезпечив найбільш прийнятні для конкретних місцевих умов форми агропромислової інтеграції, а значить, найефективніше використання всього агропромислового потенціалу регіону;

• створенням мережі агросервісних підприємств і організацій та ринкової інфраструктури не вузькогалузевого, а інтегрованого характеру, які б працювали на задоволення соціально-еконо­мічних потреб агропромислового виробництва регіону в цілому;

• потребою організації в регіоні чіткої системи дій щодо інноваційного менеджменту, здійснення комплексної інвестиційної політики, широкого застосування новітніх методів господарювання та агротехнологій;

• наданням формам і методам організації виробництва в усіх сферах АПК маркетингового спрямування, тобто підпорядкуванням агропромислового виробництва в регіоні задоволенню потреб споживачів з урахуванням як локального (місцевого) попиту, так і можливості виходу на зовнішні ринки сировини, послуг, продовольства.

На основі об’єктивних передумов і незаперечних переваг, що забезпечує агропромислова інтеграція, можна визначити такі варіанти (моделі) створення агропромислових формувань регіонального і господарського значення:

Варіант	Умови реалізації варіанта
Спеціалізоване аграрне підприємство створює власну перебор­ну і торговельну мережу	Достатність самозабезпечення сировиною. Наявність реальних фінансових інвестицій. Гаран­тія в ринках збуту. Можливість інтеграції (залучення) інших учасників. Забезпеченість власними кадрами
Переробне підприємство через відкрите акціонування інтегрується з виробником сировини	Можливість збалансування потужності перероб­ки з сировинною базою. Незаповнена місткість ринку і незадоволений платоспроможний попит населення. Потреба міжрегіонального обміну. Територіальна доцільність. Механізм роз­поділу доходів. Паритетність міжгалузевих від­носин
Аграрні підприємства (включа­ючи й фізичних осіб) на кооперативних засадах створюють спільне (профільне) переробне підприємство	Наявність необхідних фінансових можливостей. Ресурсне і кадрове забезпечення переробки. Можливість завантаження потужностей переробки сировиною. Місткість ринку та плато­спроможний попит. Статус переробного підприємства. Механізм розподілу доходів від реалізації продукції переробки. Узгодженість інтересів
Об’єднання переробних, аграрних і торговельних підприємств регіону на засадах взаємоузгодженості та централізації управ­ління	Добровільність входження в об’єднання. Централізація управління та делегування йому особливих повноважень. Механізм утримання централізованого органу управління. Створення внутрішнього фінансово-розрахункового центру. Збалансованість і пропорційність, синхронізація дій. Підпорядкування попиту і пропозиції

Який варіант не був би обраний для організації агропромислового формування, важливо дотримуватись одного принципу: інтегроване виробництво має незаперечні переваги за умов, коли до його участі залучаються всі зацікавлені сторони на засадах, що не зачіпають їх вузькогалузеві інтереси, а гарантують дохід від кінцевого результату.

При створенні агропромислових формувань насамперед слід з’ясувати умови їх створення. Одна справа, коли в наявності є розвинуті галузі сільського господарства і переробної промисловості, і зовсім інша, коли треба знайти інвестиції, щоб створити власну (чи на кооперативних засадах) переробну базу. Не можна не брати до уваги і той факт, що в сучасних умовах дещо деформувалася сировинна база переробки: в кожному регіоні функціонуючі переробні підприємства ще зберегли свої потужності, а виробництво сировини чи скоротилося, чи зовсім припинилося або відійшло з великих господарських структур до підсобних господарств селян. До того ж, імпорт продовольства та низька платоспроможність населення значною мірою лімітують можливості інтеграції з метою нарощування вироб­ництва. Визначальним фактором слід вважати також відносне (а в сучасних умовах й абсолютне) аграрне перенаселення, що доповнюється фактором безробіття в містах. Нарешті, слід брати до уваги ступінь розвитку локального продовольчого ринку та можливість міжрегіонального обміну продукцією інтегрованого виробництва.

Складовими елементами механізму створення інтегрованої структури можуть бути такі [V. 34, с. 24] (див. табл. на с. 296).

Складові елементи	Заходи та їх основний зміст
Організаційні	Визначення мети і сфери діяльності Розробка бізнес-плану Опрацювання та реєстрація установчих документів Формування органів управління та маркетингової служби
Нормативно-правові	Дотримання вимог законодавства при створенні та функціонуванні структури Виконання вимог оподаткування та ретельне справляння податків Здійснення контролю за діяльністю
Економічні	Обґрунтування виробничої бази Регулювання цінового механізму Застосування механізму кредитування та лізингу Вибір механізму міжгалузевих відносин Оцінка ризику і страхування Участь у формуванні бюджету
Соціальні	Регулювання рівня оплати праці Визначення статусу трудового колективу Система стимулювання і мотивації праці Соціальний захист і соціальне страхування
Екологічні	Еколого-економічна оцінка проекту Виробництво екологічно чистої продукції Запровадження природозахисних технологій Система захисту навколишнього середовища

*