10. Облік і звітність у підприємницькій діяльності

та його особливості в аграрній сфері

241

Підприємство самостійно обирає форму ведення і організації бух- галтерського обліку, зокрема, здійснює:

1)введення до штату підприємства посади бухгалтера або ство- рення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2)користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

3)ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку центра- лізованою бухгалтерською або аудиторською фірмою;

4)самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звіт- ності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися.

Згідно із законом підприємство самостійно: ³ визначає облікову політику підприємства;

³ обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регіст- рів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації

вних з додержанням єдиних засад, установлених законом, і з ура- хуванням особливостей своєї діяльності й технології опрацювання облікових даних;

³ розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управ- лінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, ви- значає права працівників на підписання бухгалтерських документів; ³ затверджує правила документообігу і технологію опрацювання облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналі-

тичного обліку; ³ може виділяти на окремий баланс філії, представництва, від-

ділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бух- галтерський облік, з наступним внесеннях їхніх показників до фі- нансової звітності підприємства.

Законом визначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, слу- жбами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформ- лення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика підприємства передбачає сукупність принци- пів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Узаконі наведено визначення бухгалтерського і внутрішньогос- подарського (управлінського) обліку.

Бухгалтерський облік — це виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення, зберігання та переда- вання інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внут- рішнім користувачам для прийняття рішень.

242

Управлінський облік — це система опрацювання та підгото- вки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх ко- ристувачів у процесі управління підприємством. Офіційне ви- значення управлінського обліку в Україні наведено вперше.

Чітко визначено і перераховано десять принципів бухгалтерсько- го обліку та фінансової звітності, а саме: обачність; повнота висвіт- лення; автономність; послідовність; неперервність; нарахування та відповідність доходів і витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; пе- ріодичність. Ці принципи відповідають міжнародній практиці ве- дення бухгалтерського обліку.

Законом установлено, що питаннями методології бухгалтерсько- го обліку та фінансової звітності регулює Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгал- терського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бух- галтерського обліку та складання фінансової звітності. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетен- ції відповідно до галузевих особливостей розробляють на основі на- ціональних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методич- ні рекомендації щодо їх застосування.

Міністерство фінансів України затвердило такі Положення (стан- дарти) бухгалтерського обліку:

1.Загальні вимоги до фінансової звітності.

2.Баланс.

3.Звіт про фінансові результати.

4.Звіт про рух грошових коштів.

5.Звіт про власний капітал.

6.Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах.

7.Основні засоби.

8.Нематеріальні активи.

9.Запаси.

10.Дебіторська заборгованість.

11.Зобов’язання.

12.Фінансові інвестиції.

13.Фінансові інструменти.

14.Оренда.

15.Дохід.

16.Витрати.

17.Податок на прибуток.

18.Будівельні контракти.

19.Об’єднання підприємств.

20.Консолідована фінансова звітність.

21.Вплив змін валютних курсів.

22.Вплив інфляції.

23.Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін.

24.Прибуток на акцію.

25.Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва.

243

Міністерство фінансів України наказом від 30 листопада 1999 р. № 291 затвердило План рахунків бухгалтерського обліку підпри- ємств і організацій та Інструкцію по його застосуванню, а наказом від 19 квітня 2001 р. № 186 — спрощений План рахунків бухгалтер- ського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських опера- цій суб’єктів малого підприємництва.

10.2. Фінансова звітність, її склад та вимоги до неї

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Мета, склад і принципи підго- товки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Фінансова звітність складається з балансу (форма № 1), звіту про фінансові результати (форма № 2), звіту про рух грошових коштів (форма № 3) і звіту про власний капітал (форма № 4).

Згідно з «Порядком подання фінансової звітності», який затвер- джено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 149, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики. Фінансова звітність щодо використання бюджетних аси- гнувань, одержаних з державного бюджету, надсилається органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одер- жаних з місцевих бюджетів — відповідно фінансовим органам райде- ржадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обла- сних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважаєть- ся день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штем- пелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звіт- ним року. Якщо дата подання звітності випадає на неробочий день, то термін подання переноситься на перший після вихідного робочийдень.

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове прове- дення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства. Інвента- ризація також обов’язково проводиться у разі:

³ передавання майна державного підприємства в оренду, при- ватизації майна державного підприємства, перетворення державно- го підприємства в акціонерне товариство;

244

³зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання— передавання справ);

³установлення фактів крадіжок або зловживань, псування цін- ностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

³пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

³ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передба- чених законодавством.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохід- ливою, достовірною, однозначно тлумачитися її користувачами, міс- тити лише доречну інформацію, давати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти різних підприємств і за різні періоди.

Фінансова звітність формується з дотриманням таких принципів:

1)автономності підприємства, за яким кожне підприємство роз- глядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

2)неперервності діяльності, що передбачає оцінювання активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяль- ність триватиме далі;

3)періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства за певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4)історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оці- нювання активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5)нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для ви- значення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отри- мання цих доходів;

6)повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має міс- тити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7)послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосу- вання підприємством обраної облікової політики;

8)обачності, згідно з яким методи оцінювання, що застосовуються

вбухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобо- в’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9)превалювання змісту над формою, за яким операції мають облікову- ватисьвідповіднодоїхсутності, анелишевиходячизюридичноїформи;

10)єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в єдиній грошовій одиниці.

Склад і порядок складання фінансової звітності для суб’єктів ма- лого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господар- ської діяльності встановлено Положенням (стандартом) бухгалтер- ського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Фінансовий звіт заповнюється у тисячах гривень з одним десят- ковим знаком у складі двох форм: № 1-м «Баланс» і № 2-м «Звіт про фінансові результати». Форми фінансового звіту наведено нижче.

245

Додаток до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 25

ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ суб’єкта малого підприємництва

КОДИ Дата (рік, місяць, число)

246

247

Примітка: звіт подано у редакції Міністерства фінансів України (наказ № 101 від 24 лютого 2001 р. ).

Баланс відображує на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал підприємства. Баланс складається із двох частин: активу і пасиву. В активі показують ресурси, використання яких, як очіку- ється, сприятимуть отриманню економічних вигод у майбутньому, — основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, гроші тощо. Тут має бути дана відповідь на запитання: що є в господарстві? В пасиві показують власний капітал та зобов’язання, тобто має бути дана відповідь на запитання: чиє воно? Підсумки активу і пасиву балан- су підприємства завжди рівні між собою.

Залишки по бухгалтерських рахунках використовують для запов- нення балансу: дебетові — записують в актив, а кредитові — в пасив.

Звіт про фінансові результати складається із двох розділів: 1. Фінансові результати; 2. Елементи операційних витрат. У пер- шому розділі відображують дохід, витрати та визначають чистий фінансовий результат (прибуток або збиток).

Дохід показують у момент надходження активу або погашення зобов’язання, що приводить до збільшення власного капіталу під- приємства.

Устатті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» (рядок 010) відображують загальний дохід (виручку) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, враховуючи ПДВ, акциз, знижки, повернення бракованого товару тощо.

Устатті «Непрямі податки та інші нарахування з доходу» (рядок

020)показують ПДВ, акциз, надані знижки, повернення товарів тощо. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) визначають відніманням від доходу непрямих податків (ря- док 010 – рядок 020 = рядок 035).

У статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, по- слуг) показують виробничу собівартість реалізованої продукції.

248