12. Ризики підприємця та страхування у підприємництві

325

Не слід вважати, що внутрішньому середовищу не властиві еле- менти невизначеності. Наприклад, не можна уникнути таких не- сприятливих для виробництва випадків, як хвороба працівника, нещасні випадки, передчасні поломки засобів праці тощо.

Крім цього, внутрішнє середовище не є самоізольованим. Воно тіс- но залежить від зовнішнього середовища, яке значною мірою схиль- не до змін.

У цих умовах будь-який результат виробничо-господарської діяль- ності очікується з певною ймовірністю. Він зумовлюється якістю прийнятих рішень і наявністю достатньої кількості інформаційного матеріалу, причому кількість можливих рішень і результатів від їх прийняття може бути різною.

Це твердження переконливо доводить так звана «матриця рі- шень» (табл. 12.1). У таблиці наведено символи, які означають таке: S1, ..., Sm — можливі варіанти стану навколишнього середовища (дії

конкурентів, споживачів, постачальників та ін.); Р1, ..., Рm — імові-

рності можливого конкретного стану навколишнього середовища; a1,..., аn — можливі дії на підприємстві; J11, ..., Jnm — можливі ре-

зультати, одержані від дії а при стані навколишнього середовища S.

Таблиця 12.1. Матриця рішень

Отже, в умовах можливості багатоваріантного стану навколиш- нього середовища та різних дій є ймовірність появи різних резуль- татів виробничо-господарської діяльності фірм як позитивних, так і негативних.

Економічна свобода і певна невизначеність ситуації, в яку по- трапляє фірма, зумовлюють можливість несення нею втрат або одер- жання надприбутків. Інакше кажучи, підприємства ризикують. Оскільки ризик властивий підприємницькій діяльності, то його на- зивають підприємницьким ризиком. В економічній літературі під- приємницький ризик трактується по-різному. Так Б. Райзберг під підприємницьким ризиком розуміє ризик, який виникає при будь- яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, това-

326

рів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими опе- раціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково- технічних проектів. Це визначення ризику не дає відповіді на його сутність, а лише вказує на види діяльності, в яких він може виник- нути.

Більш точне і водночас лаконічне визначення ризику наводять американські економісти. На їхню думку, ризик — це шанси на по- несення втрат або збитків унаслідок здійснення будь-якої справи. Однак таке трактування ризику є однобічним. Воно характеризує його лише як імовірність певних втрат (прибутку, доходу, майна), тобто додаткових витрат виробничих ресурсів підприємництва порів- няно із заздалегідь установленими розмірами їх. Отже, підприєм- ницький ризик у цьому трактуванні розглядається як категорія, що призводить лише до негативних наслідків. Тоді виникає запитання: чому підприємці ризикують? Вони йдуть на ризик тому, що він мо- же дати як негативні, так і позитивні результати. Відомо чимало прикладів, коли підприємці, ризикуючи, одержують надприбутки. Тому, даючи визначення сутності ризику, слід мати це на увазі.

Отже, підприємницький ризик — це ймовірність понесення фірмою у процесі здійснення господарських операцій втрат або одержання додаткового прибутку, зумовлених багатоваріант- ністю прийняття можливих рішень чи невизначеністю вироб- ничих ситуацій.

Із цього визначення сутності підприємницького ризику випли- вають три важливі його риси:

³ризик — це категорія ймовірнісна. Він або може бути, або ні. Ця характеристика підприємницького ризику є принциповою. Гос- подарські ситуації, заздалегідь визначені й кількісно оцінені, не вважаються на певний момент ризикованими. Інша справа, коли внаслідок впливу непередбачених чинників можуть бути відхилен- ня реальних результатів від очікуваних. Саме в цьому і виявляється ризик;

³ризик може спричинити як негативні, так і позитивні наслідки;

³ризик може бути лише в процесі здійснення господарських операцій.

Ризик як необхідність успіху в підприємницькій діяльності. Ри- зик тісно пов’язаний з ринком. Ринок нормально функціонуватиме як мінімум за двох умов:

³бажання іти на ризик;

³бути готовим до будь-яких можливостей, які надає ринок. Підприємницький ризик є елементом, властивим ринковій еко-

номіці. Практично жоден підприємець, який хоче мати зиск, не мо-

327

же не враховувати цього. Підприємницька активність і готовність іти на ризик настільки тісно переплітаються, що їх часто розгляда- ють як синоніми. Спроби уникнути ризику можуть призводити під- приємців до великих невдач і навіть до краху.

Неминучість ризику зумовлюється такими чинниками:

³свободою дій підприємця;

³орієнтацією підприємницької діяльності на одержання високо- го прибутку;

³діяльністю фірм у конкурентному середовищі.

Неминучість ризику змушує підприємців виробляти певну стра- тегію поведінки в ринковій економіці. Вона полягає не в пошуку справи із заздалегідь відомим результатом, без ризику, а в умінні своєчасно його відчути, правильно оцінити, розробити заходи щодо зменшення рівня ризику або навіть підвищення результативності діяльності фірми. Процвітання і крах, підйом і банкрутство — це наслідки ефективного чи неефективного управління ризиком.

В умовах командно-планової економіки ризик теж був. Однак порівняно з ринковою економікою він характеризувався такими особливостями:

1)об’єктом ризику виступала держава. Вона встановлювала і до- водила до первинних ланок народного господарства планові за- вдання, визначала правила і норми, в межах яких відбувалася ви- робничо-господарська діяльність підприємств. Якщо навіть вико- нання доведених директив і було ризикованою справою, ніхто за це не ніс індивідуальної відповідальності. Збитки списувались за ра- хунок держави. Тому в колишньому СРСР було чимало ризикова- них об’єктів, за спорудження яких не взявся б жоден серйозний під- приємець. Автор книги «Предринимательство и деньги» С. Жизнін зауважує, що він побував у різних районах СРСР, проте найбільш негативне враження справила на нього ТЕЦ в Анадирі, що на Чу- котці. Вона споруджена на тому березі Анадирської затоки, де є ма- ло промислових підприємств. Усі виробничі потужності та вугільні шахти були на другому боці. Прокладення ліній електропередач уздовж затоки, враховуючи характер місцевості, було неможливим,

апідводного кабелю по її дну могло спричинити значні негативні екологічні наслідки. Отже, ризик проекту, пов’язаний із викорис- танням підводного кабелю, великий. Зарубіжний підприємець не наважився б здійснювати такий варіант спорудження ТЕЦ.

Оскільки держава виступала об’єктом ризику, то вона проводила політику дотування збиткових підприємств. У ринковій економіці об’єктами ризику є підприємства, об’єднання і фірми. У разі банк- рутства вони підлягають ліквідації або реорганізації;

2)ризик здебільшого набував негативної форми. Про це свідчить той факт, що показники державного плану рік у рік недовиконува-

328

лись (за обсягом виготовленої продукції, зростанням продуктивності праці, прибутком тощо);

3)керувати ризиком було неможливо. Примусове формування економічної поведінки підприємств і об’єднань виключало можли- вість вибору постачальників, покупців, своєчасне реагування на зміну господарської ситуації. Командно-планова економіка навіть не користувалась термінами, які характеризують ризик. Він повніс- тю належав до явищ капіталістичного господарства. До 1990 р. не було опубліковано жодної серйозної праці з питань оцінювання і управління ризиком;

4)виявлення наслідків ризику в таких негативних формах, як дефіцит певних виробів, низька їх якість, затовареність неякісною продукцією. Нині кожна фірма діє у межах законів за своїми пра- вилами і змушена враховувати нестабільність економічної ситуації, передбачати результати конкурентної боротьби, можливі зміни за- конодавчих актів. Це зумовлює підвищений рівень підприємниць- кого ризику. Він властивий будь-яким господарським операціям, зокрема поставкам продукції, сировини, матеріалів, напрямам ви- користання фінансових ресурсів, робочої сили тощо. Завдання фір- ми полягає не в уникненні ризику взагалі, а в передбаченні, оціню- ванні й зведенні його негативних наслідків до мінімального рівня.

Вихідні поняття, що використовуються для характеристики ри- зику. Вивчення підприємницького ризику потребує чіткого розме- жування таких понять, як «планові витрати», «планові збитки» і «втрати».

Планові витрати — це передбачувані витрати живої та уре- чевленої праці, пов’язаної з виробництвом продукції, її реаліза- цією або фінансовою діяльністю.

До таких витрат належать витрати виробничих ресурсів, які є неминучими, раціональними, необхідними і зараховуються до собі- вартості продукції. Вони можуть бути плановими і фактичними. Розмір планових витрат встановлюється завчасно, наперед. Фактич- ні витрати ресурсів можуть бути більшими або меншими, ніж їхній плановий розмір.

Планові збитки — це запланований негативний результат виробничо-господарської діяльності фірми.

Наприклад, у період панування командно-планової економіки збитковими було чимало підприємств промисловості будівельних матеріалів, підприємств з виробництва дитячих виробів та ін. Так само як і витрати, збитки можуть бути плановими і фактичними.

329

В умовах ринкової економіки планово-збиткових підприємств стало значно менше. Вони, як правило, збанкрутували. Проте у державному секторі, в окремих структурних підрозділах великих компаній тимчасово можуть бути збиткові ланки.

Втрати — це додаткові непередбачувані витрати виробничих ресурсів, які призводять до зниження прибутку, доходу, зрос- тання збитків порівняно з очікуваними розмірами.

Слід зазначити, що є певні види втрат, які систематично повто- рюються. Їх можна завчасно передбачити і віднести до витрат. Вони не повинні вважатися втратами.

Як саме співвідносяться наведені категорії та ризик?

Розмір планових витрат, так само як і планових збитків, не може характеризувати рівень ризику. Лише порівнюючи їхні фактичні показники з плановими, можна встановити абсолютний розмір пе- ревищення витрат чи збитків, який і є нічим іншим, як втрати.

Отже, ризик характеризується розміром втрат виробничих ресурсів. Планові показники витрат і збитків є вихідною базою, порівняно з якою і визначається розмір втрат (ризику).

Втрати від ризику складаються з трьох основних частин:

³випадкові втрати, які є результатом перевищення фактичних витрат ресурсів над їх передбачуваним розміром. До них належать втрати від пожежі, втрати, пов’язані з хворобою працівників, пору- шенням умов матеріально-технічного постачання тощо. Окрему групу становлять втрати, зумовлені причинно-наслідковими залеж- ностями між певними подіями — носіями втрат;

³втрати, що виникають унаслідок змін технічного рівня вироб- ництва (впровадження нових технологій, реконструкції цехів), іс- нуючого законодавства, курсів валют, акцій тощо;

³втрати від допущених прорахунків окремими службовими осо- бами. Причинами їх можуть бути:

а) відсутність належного досвіду роботи працівника; б) недостатній рівень його теоретичної підготовки; в) відсутність, нестача або неточність інформації; г) суб’єктивні помилки.

Втрати, а отже, і ризик можуть вираховуватись як в абсолютному (різниця між фактичними і плановими показниками), так і у віднос- ному виразі (зіставлення абсолютного розміру втрат з відповідними плановими показниками).

330