2.Лізинговий договір між лізингодавцем і лізингоодержувачем.
3.Договір купівлі-продажу або наряд на постачання об’єкта угоди.
4.Договір на технічне обслуговування майна, якщо воно здійс- нюється лізингодавцем.
Важливою умовою лізингової угоди є лізингова плата. Лізингова плата — це ціна користування об’єктом лізингу. До лізингової пла- ти належать: амортизаційні відрахування; сума відсотків; винаго- рода лізингодавця; страхові платежі та інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Останнім часом лізингові відносини набувають подальшого розвитку. Створено державний лізинговий фонд, кошти якого спрямовуються переважно в сільськогосподарське машинобуду- вання. Вироблена техніка передається на умовах лізингу машино- технологічним станціям і аграрним підприємствам. Створюються лізингові компанії при деяких комерційних банках. Практика свідчить, що багато підприємств має потребу у залученні машин, обладнання та іншої техніки на умовах лізингу. Це важливо для сільськогосподарських підприємств, які мають відчутний дефіцит коштів для фінансування капітальних вкладень, а лізинг може значно поліпшити оновлення основних фондів. Надання лізинго- вих послуг необхідне селянським (фермерським) господарствам у зв’язку з їхніми невеликими розмірами та обмеженими фінансо- вими можливостями.
9.3.Одержання і погашення кредитів
9.3.1.Види кредитів
Кредит — це позика у грошовій або натуральній формі, яка надається на умовах повернення із сплатою відсотків за корис- тування однією юридичною чи фізичною особою іншій.
Об’єктивна необхідність кредиту в умовах ринкової економіки зумовлюється закономірностями кругообігу основного і обігового ка- піталу в процесі розширеного відтворення. На одних ділянках гос- подарювання вивільняються тимчасово вільні грошові капітали, які виступають джерелами кредиту, а на інших — виникає тимчасова потреба у кредитах.
В умовах ринку розрізняють такі види кредиту: банківський, ко- мерційний, іпотечний, податковий, споживчий (товарний), держав- ний і міжнародний. Кредит може надаватися у грошовій або нату- ральній формі.
231
Банківський кредит грошова позика, що надається банками та іншими кредитними установами функціонуючим підприємствам і підприємцям. Це найпоширеніша форма кредиту в період переходу до ринкової економіки.
За призначенням і характером використання серед банківських кредитів виділяють: позики торговельно-промисловим підприємст- вам; позики під нерухомість; сільськогосподарські позики; конкуре- нтний кредит; кредит під цінні папери; кредит під вексельні зо- бов’язання; міжбанківський кредит; позики органам.
Комерційний кредит це кредит, який надається споживачу по- стачальником продукції у вигляді грошей або товарів з відстрочен- ням платежу. В останньому випадку оформляється вексель як за- ставне зобов’язання покупця. У ньому зазначається сума позичених коштів і плата за кредит, терміни платежу та інші умови, узгоджені сторонами.
Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредито- рами з іпотеки є іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або поручи- телів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичаль- ника. Як іпотеку при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом за- стави за іншою угодою.
Податковий кредит це кредит, що надається фінансовим орга- нам на основі кредитної угоди, укладеної підприємством з податко- вою адміністрацією, за місцем реєстрації підприємства, для сплати податків на дохід (прибуток).
Споживчий кредит це кредит, що надається населенню у ви- гляді відстрочення платежу за товари довготермінового користу- вання, на закупівлю худоби, будівництво житла, садових будиноч- ків та інші види послуг.
Державний кредит це сукупність кредитних відносин між позичальником, в особі держави, та підприємцями і населенням як його кредиторами. Основними формами державного кредиту є державні ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання, обліга- ції, займи та грошово-речові лотереї. Через ці форми держава мо- білізує грошові кошти юридичних і фізичних осіб на умовах повер- нення і оплачування та використовує їх на покриття державних витрат.
232
Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит це позики, що одержують держава, банки, підприємці тощо від іноземних креди- торів або надають іноземним позичальникам.
У свою чергу, серед вищеназваних видів розрізняють окремі види кредитів залежно від їхнього характеру, цільового спрямування, об’єкта кредитування та інших ознак і критеріїв.
9.3.2. Кредитний договір
Кредитні відносини агропромислових підприємств з комерцій- ними банками, які передбачають планування, видачу і погашення позики, зменшення чи збільшення відсоткових ставок, будуються на основі кредитних договорів.
Кредитний договір визначає взаємні зобов’язання і еко- номічну відповідальність за дотримання принципів кре- дитування двох сторін: підприємства та банку, що його обслуговує. Термін дії кредитного договору зумовлюється особливостями кругообігу обігових коштів агропромислових підприємств. Він може укладатися на рік чи на коротший період.
Укредитному договорі зазначається мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови. Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:
1.Загальні положення.
2.Права та обов’язки позичальника.
3.Права та обов’язки банку.
4.Відповідальність сторін.
5.Порядок вирішення спорів.
6.Термін дії договору.
7.Юридичні адреси сторін.
Узагальних положеннях зазначають: найменування сторін;
предмет договору вид кредиту; суму і розмір відсоткової ставки; умови забезпечення виконання зобов’язань за кредитом (застава, гарантія, поручительство); порядок надання та погашення кредиту; порядок нарахування й сплати відсотків за кредит.
Права та обов’язки позичальника:
³ підприємство-позичальник має право: вимагати від банку кре- дит в обсягах і в термін, зазначений у договорі; достроково погасити
233
заборгованість (за наявності фінансових можливостей); розірвати договір у разі невиконання банком умов;
³підприємство-позичальник зобов’язане: використовувати отри- маний кредит на цілі, обумовлені договором; повернути наданий кредит в обумовлений термін; своєчасно сплачувати банку відсотки за користування кредитом; своєчасно надавати банку баланс та інші документи для здійснення контролю за позикою; забезпечити досто- вірність відомостей, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його використанням; інформувати банк про зміни ор- ганізаційно-правової форми підприємства; виконувати інші зо- бов’язання (згідно з договором).
Права та обов’язки банку:
³банк має право: перевіряти забезпеченість наданого кредиту
ійого цільове використання; припиняти видачу нових позик і пред’являти претензії щодо раніше наданих у разі порушення підприємством умов кредитного договору і виявлення недостовір- ної звітності, недоліків у введенні бухгалтерського обліку, затри- мки сплати відсотків за кредит; стягувати з підприємств за про- лонгацію кредиту відповідну комісійну винагороду; переглядати відсоткові ставки за користування кредитом у разі зміни рівня облікової ставки НБУ; здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (за офіційної відмови під- приємства від кредиту чи його частини впродовж терміну дії до- говору).
³банк зобов’язаний: надавати підприємству кредит в обсягах і
утерміни, обумовлені договором; інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту; інформу- вати підприємство про зміни у нормативних актах з питань креди- тування і розрахунків, внесених рішенням Національного банку України.
Відповідальність сторін. У разі порушення підприємством узятих на себе зобов’язань банк може: припинити подальшу видачу креди- ту; вимагати його дострокового повернення; зменшувати суму кре- диту, обумовлену договором; збільшувати відсоткову ставку за кре- дит; за несвоєчасне повернення кредиту й відсотків стягувати пеню
урозмірі, обумовленому договором, але не більше двократного роз- міру офіційної облікової ставки НБУ.
Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли внаслідок порушення зобов’язання надання кредиту або надання його не в повному обсязі.
234
9.3.3. Умови одержання кредиту
Процедура одержання фінансового кредиту підприємством пе- редбачає: попередні переговори, подання в банк заяви та інших до- кументів на отримання кредиту, оцінювання банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства, підпи- сання кредитного договору між підприємством і банком, надання кредиту і контроль банку за виконанням підприємством умов кре- дитування.
На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори з метою можливого укладення кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий взяти документи підприємства для роз- гляду.
На другому етапі підприємство звертається в банк із заявою, яка містить такі дані: мета отримання; сума і термін кредиту; економіч- не обґрунтування необхідності кредиту; джерела погашення.
На вимогу банку підприємство надає йому необхідні документи, до яких належать: заява про надання кредиту; статут підприємства (нотаріально засвідчений), установчий договір (нотаріально засвід- чений); реєстраційне посвідчення (свідоцтво) або патент (нотаріаль- но засвідчені); договір оренди або інші документи щодо права влас- ності на землю або права тимчасового користування земельною ді- лянкою (нотаріально засвідчені); контракти (договори) між продав- цем і покупцем, замовником і підрядником на виконання будівель- но-монтажних робіт; довідка з банку про розмір сплаченого статут- ного фонду, а також витяги з розрахункового і валютного рахунка підприємства (позичальника); фінансова звітність: форма № 1 «Ба- ланс підприємства»; форма № 2 «Звіт про фінансові результати і їх використання»; форма № 5 «Звіт про стан майна підприємства»; ви- сновок аудиторської фірми щодо фінансового стану підприємства, техніко-економічне обґрунтування угоди або проекту; ліцензія на проект, який кредитується (якщо така потрібна); підтвердження Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України про наявність квоти; підтвердження наявності складських приміщень; підтвер- дження наявності виробничих площ і потужностей; договір застави; поручительство, гарантія, договір страхування (один із цих доку- ментів); клопотання місцевих і державних органів влади про на- дання підприємству кредиту; розрахунок наявних грошових надхо- джень.
На підставі поданих клієнтом документів установа банку прово- дить оцінювання кредитоспроможності та фінансового стану під- приємства.
Для підприємств, які є надійними і постійними клієнтами банку, перелік документів може бути дещо меншим.
235
На третьому етапі банк: вивчає формальну і неформальну інфо- рмацію про підприємство; оцінює його ділову репутацію та імідж; аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику; визна- чає перспективи розвитку підприємства; перевіряє наявність дже- рел і гарантій погашення кредиту.
У разі прийняття схвального рішення підписується кредитний договір між позичальником і банком, надається кредит і здійсню- ється контроль банку за виконанням підприємством умов кредиту- вання.
9.3.4. Способи погашення кредиту
Порядок погашення кредиту це спосіб погашення основної йо- го суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Від- соток нараховується на суму непогашеного кредиту.
За способом погашення позики можуть бути: до запитання; з по- гашенням у відповідний термін; з довготерміновим погашенням.
За позиками до запитання термін повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.
Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства).
За характером погашення кредити поділяються на такі види:
³дисконтні;
³позики, які погашаються поступово щомісячно, щоквар- тально, раз на півроку, щорічно;
³позики, які погашаються одноразовим платежем, після закін- чення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;
³амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного бор- гу та відсотків рівномірними внесками);
³можуть бути й інші способи погашення, які визначаються у кредитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту). На відміну від звичайних, надання дисконтних позик передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.
Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено. За погашення періодичними внесками деяка частина основної суми кредиту сплачується однаковими внесками упродовж терміну
дії кредитної угоди, а більша частина його після закінчення тер- міну кредиту.
236
За «амортизаційного» погашення основну суму кредиту підпри- ємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Разом з останнім внеском погашають залишкову суму кредиту.
Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступ- ний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.
Інші способи погашення кредиту:
³порядок погашення може бути пов’язаний з доходами від захо- ду, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільго- вим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);
³внески для погашення основної суми кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами.
Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, мо- жуть бути: виручка від реалізації продукції, що її отримає підпри- ємство в процесі реалізації проекту кредитування; виручка від реа- лізації продукції власного виробництва, не пов’язаного з проектом кредитування; інші кошти від господарської діяльності.
Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком, виходячи з: цільового спрямування кредиту; обсягів та терміну позики; порядку та термінів надходжен- ня коштів на рахунок підприємства; сезонності та циклічності ви- робництва; рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.
Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому кредитним договором. Відсотки сплачуються за фактичну кількість днів користування позикою.
Підприємство може звернутися до банківської установи з про- ханням переглянути графік погашення заборгованості та нараху- вання відсотків. Банк може зважити на клопотання, якщо підпри- ємство доведе об’єктивну неможливість отримання передбаченого бізнес-планом доходу в обсязі, достатньому для погашення позики. За згоди банку підприємство укладає з ним або додаткову кредит- ну угоду, або коригує лише графік зміни термінів часткових пла- тежів.
Умови погашення кредитів істотно впливають на фінансовий стан суб’єктів господарювання.
237
9.3.5. Спотові, форвардні і ф’ючерсні контракти
Біржові угоди з реальним товаром (спот, форвард) укладаються з метою фізичного переходу товару від продавця до покупця на умо- вах, передбачених угодою.
Угоди з коротким терміном поставки, або спот, передбачають не- гайне передавання товару покупцеві на умовах контракту. Вико- нання угод починається з моменту їх укладання, а поставка здійс- нюється у термін від 1 до 30 днів. При таких угодах важливою є практика розподілу витрат на зберігання та страхування товару. Так, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносяться на рахунок продавця, а після укла- дання угоди, тобто після продажу — на рахунок покупця.
Механізм використання угод на умові спот досить простий. То- вар, який є на зберіганні (що підтверджено відповідними докумен- тами, наприклад, ф. ІЗ-ХПП), виставляється на продаж. Покупці відповідно підтверджують свою платоспроможність. Після укладан- ня угоди покупець перераховує кошти на поточний рахунок біржі і тільки після цього починається відвантаження товару. У разі не- сплати за угодою у визначені терміни угода анулюється, а гаран- тійний внесок покупця (не менш як 0,5% від суми угоди) спрямову- ється на користь продавця.
Угоди з відстроченою поставкою, або форвард, — це взаємне пе- редавання прав і обов’язків на реальний товар з відстроченим тер- міном поставки. Такі угоди оформляються як договори поставки. Продавець бере зобов’язання здійснити поставку закупленого това- ру у термін, обумовлений угодою, а покупець бере зобов’язання прийняти товар і оплатити його за цінами контракту у разі, якщо немає повного розрахунку чи передоплати при укладанні угоди.
Особливість угоди на умові форвард полягає в різниці між часом укладання угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладання угоди та поставкою товару встановлюєть- ся кожною біржею залежно від його асортименту. Так, на аграрну продукцію передбачається 3, 6 і 9 місяців.
Об’єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки.
Переваги укладання таких угод виявляються в значній економії витрат на зберігання продукції, а основне — дають змогу товарови- робнику самому авансувати майбутнє виробництво.
Однак при укладанні угоди з відстроченою поставкою існує ри- зик непостачання товару в обумовлені терміни та кінцевих розра- хунків у разі передбаченої угодою передоплати. На товарних біржах
238
України застосовується механізм страхування від таких ризиків з використанням послуг вітчизняних та іноземних страхових компа- ній.
Ф’ючерсні угоди — це взаємне передавання прав і зобов’язань щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару, отже, передбачається купівля або продаж не реального товару, а тільки контракту на нього впродовж певного періоду. Реалізується не то- вар, а контракт. Такі угоди укладаються не з метою купівлі- продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін ціни. Вони укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів щодо кожного виду товару. Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид про- дукції визначеної якісної характеристики.
Ф’ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на визначену кількість контрактів. Сумарні обсяги певного виду товару за ф’ючерсними угодами визначаються кількістю контрак- тів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандарти- зовані.
Мета укладання ф’ючерсної угоди полягає в одержанні різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то продавець програє. Для виплати різниці між ціною в контракті та реальною ціною, що склалася на ринку, продавець укладає офсетну, або зу- стрічну (протилежну), угоду, тобто угоду на закупівлю такої самої партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент закінчення терміну ф’ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої самої партії товару за новою ціною і одержує ви- грану різницю. При укладанні офсетної угоди ф’ючерсна угода лік- відовується.
Однією з умов ф’ючерсної торгівлі є наявність обслуговування з боку Розрахункової палати. Після реєстрації ф’ючерсної угоди її ко- нтрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємовідносини як сторони, оскільки відтепер мають відносини виключно з Розрахун- ковою палатою.
У момент укладання ф’ючерсної угоди покупець і продавець вно- сять гарантійну заставу в розмірі до 18 % вартості контракту на окремий рахунок. У місяць поставки товару за цим контрактом га- рантійний завдаток має становити 100 % вартості товару.
Щоденно за всіма ф’ючерсними контрактами, які не були лікві- довані впродовж біржового дня, проводяться розрахунки. У разі підвищення цін сторона, яка продала контракт (продавець), повин- на до початку наступного біржового дня (сесії) виплатити брокеру,
239
а той — Розрахунковій палаті різницю між ціною, зареєстрованою при закритті попереднього біржового дня, та ціною, зареєстрованою при закритті поточного біржового дня.
Розрахункова палата, у свою чергу, нараховує або сплачує броке- ру-покупцю, а він — своєму клієнтові позитивну для нього різницю. Якщо ціна знижується, то відбувається навпаки: покупець вносить різницю цін брокеру, а той — Розрахунковій палаті, яка направляє їх продавцю.
240