13.3. Методика визначення загальних показників економічної ефективності малого і середнього бізнесу

Економічну ефективність малого і середнього бізнесу на селі до- цільно визначати одним або кількома показниками, які найповніше враховують особливості формування доходів і витрат суб’єктів гос- подарювання і відповідають вимогам критерію ефективності. Вибір конкретного показника залежить від цілей і завдань економічного аналізу та інтересів сторін.

При обґрунтуванні рішень щодо доцільності здійснення інвести- цій у малий і середній бізнес на селі з урахуванням інших можли- вих (альтернативних) варіантів вкладень використовують показник норми прибутку (Нп), який визначається відношенням суми річного

прибутку (П) до вартості авансованого на її отримання капіталу. У сільському господарстві до складу капіталу належать необоротні активи, у тому числі земля, що є у власності підприємства (На) і

оборотні активи (Оа), %:

Цей показник використовується в оцінках за підходом інвестора. У багатогалузевих підприємствах з метою визначення найвигідні- ших для бізнесу видів виробництв (комерційний підхід) доцільно застосовувати показник норми рентабельності продукції (Нр), що

визначають діленням прибутку (П) на собівартість продукції (В), %:

Якщо підприємство малого і середнього бізнесу випускає один вид продукції, досить визначити показник середнього рівня доходу (Дс), тобто середній дохід, отриманий від реалізації одиниці продук-

ції. Його визначають діленням загального доходу (Д) на кількість одиниць реалізованої продукції (Р):

У цьому разі витрати не враховуються, бо вважаються стандарт- ними. Показник Дс застосовується для цілей комерційного підходу.

Результати розрахунку за формулою (9) порівнюються з відповід- ними показниками попереднього періоду в середньому по галузі, регіону, передових підприємствах тощо.

При обґрунтуванні рішень щодо доцільності розширення масш- табів випуску продукції (комерційний підхід) застосовують показ- ник граничного маржинального доходу (Дг), що характеризується

373

обсягом приросту загального доходу (∆Д) до зміни масштабу випус- ку продукції (∆Рп):

Суб’єкта малого і середнього бізнесу цікавить таке запитання: якщо він збільшить обсяг продукції, що буде з його витратами? Чи буде отримано додатковий дохід? З цією метою розраховують показ- ник граничних (маржинальних) витрат (Вг). Він показує, які додат-

кові витрати треба здійснити для отримання додаткової одиниці продукції, і визначається як зміна загальних витрат (∆В) при зміні обсягу випуску продукції (∆Р):

Граничний аналіз (маржинальний підхід) дає змогу знайти оп- тимальні значення показника граничного доходу порівнянням ви- трат і прибутків, які можна отримати внаслідок змін.

Більшість підприємств малого і середнього бізнесу на селі бага- тогалузеві й зацікавлені у реструктуризації виробництва з метою збільшення загального доходу. У цьому разі розраховують граничну норму трансформації (∆Р) — збільшення випуску нової продукції (Рн), яке можна отримати внаслідок скорочення виробництва тра-

диційної продукції (Рт) при постійній сумі витрат на певні цілі:

Загальні показники економічної ефективності малого і середньо- го бізнесу на селі визначають зацікавлені сторони за формулами

(7) – (12) з урахуванням особливостей застосування показників еко- номічного ефекту Е1, …, Е5 [формули (2) – (6)]. Наприклад, у чи-

сельнику показників економічного результату [формули (7) – (12)] фермеру доцільно відображати фермерський дохід або його приріст, а приватним формуванням, створеним на основі колективних сіль- ськогосподарських підприємств — прибуток, зменшений на розмір відсотка на орендоване майно.

Застосування загальних показників економічної ефективності дає змогу у конкретних випадках однозначно ухвалити рішення щодо майбутнього малого і середнього бізнесу на селі (або його під- тримки державою). Загальні показники дають можливість прак- тичного застосування вимог критерію економічної ефективності.

Водночас поряд із загальними показниками ефективності вико- ристовують інші показники, їхні групи або системи, поглиблений (спеціальний) аналіз яких забезпечує прийняття більш обґрунтова-

374

них висновків і рішень. До таких спеціальних оцінок передусім на- лежать системи показників для оцінювання фінансового стану під- приємств та інвестиційних проектів. Застосування спеціальних оцінок ми не розглядатимемо.

Отже, ґрунтуючись на загальному для всіх форм підприємни- цької діяльності критерії економічної ефективності, у практиці оцінювання малого і середнього бізнесу на селі доцільно засто- совувати показники економічного ефекту й ефективності, які найбільше враховують особливості конкретних форм підприєм- ництва і відносин власності, а також інтереси зацікавлених сто- рін.

13.4. Оцінювання фінансового стану та виробничо- фінансових результатів діяльності підприємств малого і середнього бізнесу на селі

В умовах ринкової економіки виникає потреба в об’єктивному оцінюванні фінансового стану суб’єктів малого і середнього бізнесу та їхніх партнерів. По-перше, в умовах фінансової нестабільності підприємства його власники самостійно ухвалюють рішення щодо проведення аналізу виробничо-фінансового стану цього підприємст- ва з метою розроблення стратегії діяльності підприємства, в тому числі його фінансової санації. Аналогічне рішення може прийма- тися за ініціативою кредиторів на ухвалу арбітражного суду. По-друге, оцінюючи власні ризики, партнери суб’єктів малого і середнього бізнесу вивчають їхній фінансовий стан. По-третє, оцінювання реального фінансового стану підприємства потребують потенційні інвестори та банки, що кредитують малий і середній біз- нес.

Оцінювання виробничо-фінансових результатів діяльності та фі- нансового стану підприємств малого і середнього бізнесу належить до спеціального аналізу і може здійснюватися з різним ступенем деталізації.

13.4.1. Загальні положення

Детальний (поглиблений) аналіз передбачає всебічне вивчення фінансового стану підприємства, тенденцій його зміни, джерел гос- подарських засобів, складу активів, наявності й руху основних засо- бів, структури кредиторської і дебіторської заборгованості, результа- тів виробничо-господарської діяльності, основних напрямів викори- стання прибутку тощо. Основною метою аналізу є розроблення стра-

375

тегії подальшого розвитку господарюючого суб’єкта, зокрема зміна напрямів і видів виробничо-фінансової діяльності, здійснення рест- руктуризації, санаційних заходів тощо. Поглиблений аналіз покли- каний виявити найслабші місця у стані та діяльності підприємства задля розроблення системи заходів поліпшення його фінансової стійкості та ліквідності, підвищення ефективності виробничо- фінансової діяльності.

Аналіз доцільно проводити за кілька етапів, кожен з яких має визначену мету й виконує конкретні завдання. Причому кожен на- ступний етап розширює або поглиблює результати попереднього аналізу, викриває причини виявлених раніше тенденцій.

На першому етапі здійснюється загальна характеристика під- приємства, з’ясовується його форма власності, розміри, визначається загальна структура активів і капіталу.

На другому — детально вивчається майновий стан підприємства та тенденції його зміни, досліджується наявність, рух і стан основ- них засобів, вивчається характеристика оборотних активів, визна- чається структура дебіторської заборгованості. На цьому етапі до- цільно широко використовувати показники поточного бухгалтер- ського обліку для детального вивчення не лише стану й динаміки руху активів підприємства, а й для визначення причин виникнення тих чи інших тенденцій.

На третьому — аналізується структура капіталу, визначаються розміри власних і залучених коштів, джерела фінансування капі- тальних і фінансових вкладень. Цей етап є одним з основних у про- цесі фінансового аналізу, адже з’ясовується структура кредиторської заборгованості, її терміни, склад.

На четвертому — визначається фінансовий стан підприємства, його стійкість, ліквідність, прибутковість і рентабельність капіталу. Цей етап передбачає якісне оцінювання результатів аналізу, отри- маних на трьох перших етапах.

П’ятий етап аналізу забезпечує встановлення причин (чинників), що зумовили сучасний фінансовий стан, обсяги та результативність виробничо-господарської діяльності. Водночас на цьому етапі ви- значаються напрями використання прибутку. Слід зазначити, що результати виробничо-господарської діяльності підприємства знач- ною мірою залежать від ресурсного потенціалу, наявності та якості основних й оборотних засобів підприємства, які досліджувались на першому–третьому етапах аналізу. В свою чергу, прибутковість й особливо напрями використання прибутку впливають на поліпшен- ня матеріально-технічної бази господарства.

При поглибленому аналізі доцільно використовувати не лише дані річної звітності підприємства, а й показники поточного бухгал-

376

терського обліку. Повний і детальний аналіз слід виконувати лише тоді, коли підприємство буде на стадії очевидного банкрутства і по- требуватиме негайної санації. В інших випадках доцільно здійсню- вати аналіз з використанням основної річної та квартальної звіт- ності.

Для проведення найбільш повного аналізу слід використовувати дані синтетичного й аналітичного обліку основних засобів. Адже у разі застосування лише показників форми № 1 «Баланс підприєм- ства» та форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» не можна визначити реальний рівень зносу основних засобів і час їх використання, частку найбільш ліквідних основних засобів у їх за- гальній кількості.

При визначенні рівня забезпеченості підприємства основними матеріальними ресурсами використовують дані аналітичного обліку палива, мінеральних добрив тощо. Їх порівнюють з потребою під- приємства з кожного виду ресурсів.

Обов’язковим є використання даних аналітичного обліку дебіто- рів і кредиторів. Слід виявити тривалість терміну заборгованості, її причини, перелік основних дебіторів і кредиторів, старіння рахун- ків тощо. Це набуває особливо вагомого значення при фінансовому оздоровленні підприємства, а також при ймовірності відкриття справи про банкрутство.

Основна частина аналізу ґрунтується на вихідних даних, наве- дених нижче.

13.4.2. Основні вихідні дані для проведення аналізу

Для здійснення аналізу використовують показники таких форм фінансової звітності:

³форма № 1 «Баланс підприємства»;

³форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;

³форма № 4 «Звіт про власний капітал»;

³форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»,

атакож спеціальні форми бухгалтерської звітності сільськогоспо- дарського підприємства:

³форма № 6-АПК «Виробництво продукції і продуктивність

праці»;

³форма № 7-АПК «Реалізація сільськогосподарської продукції»;

³форма № 9-АПК «Виробництво і собівартість продукції рос- линництва», 7. Землекористування (за даними державного обліку земель).

Перелік показників для аналізу наведено в табл. 13.1 – 13.6.

377

Таблиця 13.1. Форма № 1 «Баланс підприємства»

160Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги: чиста реалі- заційна вартість

161Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги: первісна вартість

162Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги: резерв сум-

нівних боргів 170 Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом

180 Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами

190 Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів

200Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розра- хунків

210 Інша поточна дебіторська заборгованість

220 Поточні фінансові інвестиції

230 Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті

240 Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті

260 Усього за розділом ІІ (активу балансу)

270 ІІІ. Витрати майбутніх періодів

300 Статутний капітал

310 Пайовий капітал

320 Додатковий вкладений капітал

330 Інший додатковий капітал

380 Усього за розділом І (пасиву балансу)

430 Усього за розділом ІІ (пасиву балансу)

440 Довготермінові кредити банків

450 Інші довготермінові фінансові зобов’язання

460 Відстрочена податкова заборгованість

470 Інші довготермінові зобов’язання

480 Усього за розділом ІІІ (пасиву балансу)

500 Короткотермінові кредити банків

510 Поточна заборгованість за довготерміновими зобов’язаннями

520 Векселі видані

530 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

540Поточні зобов’язання за розрахунками:

зодержаних авансів

378

Продовження табл. 13.1

Таблиця 13.2. Форма № 2 «Звіт про фінансові результати» І. Фінансові результати

Таблиця 13.3. Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» ІІ. Основні засоби

379

Таблиця 13.4. Форма № 6-АПК «Виробництво продукції

* Показники довідки.

Таблиця 13.5. Форма № 7-АПК «Реалізація сільськогосподарської продук- ції»

Примітки: колонка 2 — «Продано — всього: повна собівартість проданої про- дукції»; колонка 3 — «Продано — всього: виручено»; колонка 4 — «Продано — всього: фінансові результати: прибуток»; колонка 5 — «Продано — всього: фінансові резуль- тати: збиток».

Таблиця 13.6. Форма № 9-АПК «Виробництво і собівартість продукції рослинництва», 7. Землекористування (за даними державного обліку земель)

13.4.3. Загальна характеристика підприємства

Для проведення аналізу будь-якого підприємства сторонньому суб’єкту оцінювання потрібно насамперед з’ясувати найменування підприємства, його підпорядкованість, форму власності, територіаль- не розташування, адресу, основний вид діяльності тощо, тобто спочат- ку ознайомитися з господарюючим суб’єктом. Таке ознайомлення до- цільно здійснювати за наведеною нижче стандартною формою 1.

380

Форма 1

Загальна характеристика підприємства

Повне найменування ________________________________________________

Скорочене найменування ____________________________________________

_________________________________ за ЄДРПОУ________________________

Підпорядкованість __________________________________________________

_________________________________ за СПОДУ ________________________

Вид діяльності __________________ за ЗКГНГ__________________________

Форма власності ________________ за ЗКФВ __________________________

Територія _______________________ за СПАТО ________________________

Адреса підприємства ________________________________________________

Монопольне становище _______ Дата, № узгодження з АМКУ _________

(так, ні)

Банківські реквізити ________________________________________________

Адреса місцевої податкової адміністрації _____________________________

Керівник підприємства ______________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

телефон _____________________________________________________________

Головний бухгалтер _________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

телефон _____________________________________________________________

Потім слід проаналізувати розміри (потенціал) підприємства за формою табл. 13.7. Установлюють і аналізують розмір валової про- дукції, що виробляється підприємством, обсяг реалізації, прибутко- вість або збитковість господарства, чисельність працюючих, розмір земельних ресурсів. З’ясовують, якою з галузей (рослинництвом чи тваринництвом) виробляється більша частка валової продукції сіль- ського господарства.

Таблиця 13.7. Розміри сільськогосподарського підприємства

381

Важливим моментом оцінювання фінансового стану є аналіз ди- наміки та структури валюти балансу, що здійснюється за формою табл. 13.8. Цей аналіз дає найбільш загальні відомості про склад господарських засобів підприємства. За даними таблиці можна ви- значити співвідношення оборотних і необоротних активів господар- ства, частку грошових коштів і розрахунків у загальному обсязі ак- тивів. На цьому етапі також виявляють частку власного капіталу, довго- та короткотермінових зобов’язань у загальному обсязі госпо- дарських засобів.

Таблиця 13.8. Динаміка та структура валюти балансу (розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства»)

382

Оцінювання показників табл. 13.8 є початком аналізу фінансово- го стану підприємств. Надалі слід ґрунтовніше вивчити стан активів господарства.

13.4.4. Оцінювання майнового стану та виробничого потенціалу підприємства

На другому етапі вивчають майновий стан підприємства, наяв- ність, склад і структуру основних засобів, забезпеченість ними гос- подарства, виявляють найбільш ліквідну частину їх. Досліджують забезпеченість господарства оборотними активами, структуру оборот- них засобів і дебіторської заборгованості.

За формою табл. 13.9 здійснюють загальне оцінювання майново- го стану підприємства, виявляють частку запасів і витрат у мобіль- них активах. Особливо важливим показником є частка дебіторської заборгованості в загальній вартості активів, її високий рівень по- требує ретельного вивчення і виявлення причин такого стану.

Оцінюючи майновий стан підприємства особливу увагу слід звер- нути також на наявність і рух грошових коштів. Їх високий рівень або збільшення у динаміці розглядають як позитивну тенденцію.

Таблиця 13.9. Зміни майнового стану підприємства (розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства»)

Важливе значення для виробництва, у тому числі й для сільсь- когосподарського, мають наявність і стан основних засобів, тому їх слід вивчити глибше. Так, спочатку вивчають наявність і рівень зносу основних засобів, їх придатність і рух. Аналіз здійснюють за формою табл. 13.10.

383

Таблиця 13.10. Характеристика наявності та руху основних засобів*

* Розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства» та форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», ІІ. Основні засоби.

Аналізуючи основні засоби, особливу увагу звертають на активну частку, чим вона вища, тим краще. Позитивним також є високий рівень коефіцієнта придатності, тим часом як велике значення кое- фіцієнта зносу, навпаки, свідчить про негативні тенденції. Підви- щене значення коефіцієнта вибуття можна вважати позитивним лише за умови високого рівня оновлення основних засобів.

На особливу увагу заслуговує останній показник табл. 13.10, адже висока частка високоліквідних основних засобів позитивно характеризує фінансовий стан підприємства і сприяє отриманню кредитів, а також залученню ресурсів для цілей санації.

У разі низького рівня забезпеченості високоліквідними основни- ми засобами та негативних тенденцій їх руху доцільно з’ясувати склад основних засобів та роки експлуатації найважливіших із них. Такі відомості можуть дати більш реальну картину, ніж розрахунок наведених вище коефіцієнтів.

Далі аналізують оборотні засоби підприємства за формою табл. 13.11.

Позитивним є високий рівень забезпеченості власними оборот- ними засобами. Проте результати аналізу в табл. 13.11 дають лише загальні уявлення про стан оборотних засобів. При виявленні нега- тивних тенденцій важливо визначити рівень забезпеченості основ- ними видами оборотних засобів. Так, користуючись даними обліку,

384

слід з’ясувати, на скільки відсотків була забезпечена потреба госпо- дарства у мінеральних добривах, пально-мастильних матеріалах, засобах захисту рослин і тварин тощо. Потрібно також з’ясувати причини незадовільного стану забезпечення технологічних процесів і заходи підприємства щодо виправлення ситуації.

Таблиця 13.11. Характеристика оборотних засобів (розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства»)

Для більш повного аналізу оборотних активів проаналізовують наявність і рух дебіторської заборгованості та її вплив на господар- ські процеси у господарстві. Форму аналізу наведено у табл. 13.12.

Таблиця 13.12. Характеристика дебіторської заборгованості (розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства» та за даними бухгалтерії щодо обліку дебіторської заборгованості)

385

Аналізуючи дебіторську заборгованість, слід звертати особливу увагу на найважливіші зобов’язання. У разі потреби з’ясовують причини і термін основних статей заборгованості, склад основних дебіторів, а також досліджують основні шляхи подолання негатив- них тенденцій у зростанні заборгованості.

13.4.5. Оцінювання капіталу

На третьому етапі аналізу оцінюють джерела формування госпо- дарських засобів підприємства. Спочатку аналізують загальний об- сяг капіталу підприємства і особливо детально власний капітал за формою табл. 13.13.

Таблиця 13.13. Оцінювання капіталу (розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства»)

На цьому етапі оцінюють також розмір статутного та додаткового капіталу, що особливо важливо у нових умовах господарювання (починаючи з 2000 р.). При вагомих змінах розміру та структури власного капіталу потрібно виявити причини таких змін за допомо- гою форми № 4 «Звіт про власний капітал».

Надалі вивчають склад і структуру довготермінових зобов’язань підприємства за формою табл. 13.14. Тут звертають увагу на такі зобов’язання, як відстрочена податкова заборгованість. За потреби з’ясовують умови, термін і причини відстрочки сплати податкової заборгованості тощо.

386

Таблиця 13.14. Структура довготермінових зобов’язань (розраховується на основі форми № 1 «Баланс підприємства»,

ІІІ розділ пасиву)

Якщо є потреба, то встановлюють умови надання довготерміно- вих кредитів, розміри плати за користування кредитними ресурса- ми й терміни їх погашення. Проте наявність довготермінових кре- дитів банків може визначатись як позитивна тенденція, адже вона свідчить про можливість підприємства отримувати банківський ка- пітал на довготермінових умовах. Важливими можуть стати відомо- сті про ефективність їх використання.

В аналізі фінансового стану сільськогосподарських підприємств найважливіше місце належить оцінюванню структури і руху корот- котермінової заборгованості. Аналізуючи кредиторську заборгова- ність, слід виявити тенденції її зміни, при цьому зростання може оцінюватися негативно за умови стабільності цієї тенденції, а також при збільшенні термінів і обсягів простроченої заборгованості.

Аналіз здійснюють за формами табл. 13.15 – 13.17. З’ясовують, якій заборгованості (внутрішній чи зовнішній) належить найбільша частка, вивчають причини виникнення і термін заборгованості з опла- ти праці (якщо оплата праці виплачується невчасно тривалий час).

Слід виявити частку кредиторської заборгованості у майні під- приємства. Нижчий рівень цього показника характеризує кращий фінансовий стан підприємства. Важливим є співвідношення креди- торської і дебіторської заборгованості. Якщо він більший за одини- цю, то стан підприємства є відносно стабільним, хоча може свідчити про недосконалість відносин із партнерами по бізнесу.

Важливо також виявити, чи користується підприємство коротко- терміновими кредитами банків і короткотерміновими позиковими коштами, та їхню частку у загальній вартості майна підприємства. Оскільки сільське господарство є кредитомісткою галуззю, наявність банківських кредитів може розцінюватись позитивно, проте слід урахувати умови надання та повернення кредитів.

387

Таблиця 13.15. Структура поточної заборгованості (розраховується на основі форми № 1

«Баланс підприємства», IV розділ пасиву)

Короткотермінові кредити банків Поточна заборгованість за довго- терміновими зобов’язаннями Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

Поточні зобов’язання за розра- хунками:

зодержаних авансів

збюджетом

зпозабюджетних платежів зі страхування

зоплати праці

зучасниками

Одночасно потрібно звернути увагу на наявність короткотермі- нових кредитів і позик, не погашених вчасно, а також виявити їхню частку у вартості майна підприємства. Наявність їх і особливо висо- ка частка у вартості господарських засобів підприємства є негатив- ним явищем і може потребувати детальнішого вивчення стану, що склався.

388

За формами табл. 13.16 та 13.17 продовжують оцінювання кре- диторської заборгованості підприємства. З’ясовують склад основних кредиторів і терміни заборгованості. Якщо підприємство перебуває у скрутному фінансовому стані, то результати такого аналізу дадуть уявлення про можливий розвиток подій у майбутньому.

Найбільшу увагу слід приділяти старінню кредиторської заборго- ваності більше ніж на 90 днів, оскільки після закінчення терміну мо- раторію на визнання сільськогосподарських підприємств банкрутами й відкриття ліквідаційних процедур у процесі провадження справи про банкрутство (з 1 січня 2004 р.) таке старіння рахунків може стати підставою для відкриття справи про банкрутство підприємства.

Дані попереднього аналізу й особливо третього етапу дають де- тальну картину щодо складу господарських засобів підприємства, рівня і тенденцій зміни його заборгованості складу кредиторів, тер- мінів прострочення заборгованості тощо.Після такого аналізу пере- ходять до основного етапу оцінювання стану сільськогосподарського товаровиробника.

13.4.6. Аналіз фінансового стану підприємств

Цей етап є основним, оскільки дає узагальнені уявлення про фі- нансовий стан підприємства та ефективність використання капіта- лу. Аналіз здійснюють за формою табл. 13.18.

Для повного й ґрунтовного аналізу наведених показників слід ураховувати таке. В нормальній економічній ситуації високий рівень коефіцієнта концентрації власного капіталу та навпаки — низький рівень концентрації залученого капіталу свідчать про нормальний розвиток підприємства та його економічну незалежність і є позитив- ною тенденцією. Встановлено, що коефіцієнт «автономії» не повинен перевищувати своє критичне значення 0,5, адже сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування.

Нормативне значення коефіцієнта фінансової стабільності, що характеризує співвідношення власних та позикових коштів, має бу- ти більшим від одиниці. Перевищення власних коштів над позико- вими засвідчує, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і не залежить від зовнішніх фінансових джерел.

Проте такі теоретичні положення не завжди виправдовують себе у сучасному сільському господарстві України. Тут слід ураховувати не лише рівень автономії господарства, а й насамперед структуру залу- чених ресурсів, яка визначалась попередньо проведеним аналізом.

Позитивним є високий показник маневреності власного капіта- лу. Важливе значення у процесі аналізу має показник фінансового лівериджу, який характеризує залежність підприємства від довго- термінових зобов’язань. Зростання значення цього показника свід- чить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. У цьому разі слід детальніше проаналізувати показники ІІІ та IV розділу пасиву балансу.

389

Таблиця 13.18. Оцінювання фінансової стійкості, ліквідності та рентабельності капіталу (на основі форми № 1

«Баланс підприємства» і форми № 2 «Звіт про фінансові результати»)

390

Численні дослідження підприємств аграрної сфери економіки України засвідчують, що в сучасних умовах низька спроможність підприємств залучати позикові кошти є одним з визначальних чин- ників занепаду виробничих процесів у галузі. Враховуючи той факт, що сільське господарство є кредитомісткою галуззю, низький рівень залучення позикових коштів є негативним явищем. Проте залуче- ними є не лише кредити банків й інші позикові кошти, а й креди- торська заборгованість і прострочені позички. Тому серед показни- ків табл. 13.18 особливу увагу звертають на коефіцієнт структури залученого капіталу. Позитивним слід вважати відносно високий рівень залучення саме довготермінового капіталу.

Для аналізу забезпечення підприємства власними коштами ва- жливе значення має коефіцієнт забезпечення власними коштами. Його нормативне значення має бути більше ніж 0,1.

У разі банкрутства або санації підприємства слід звернути увагу на показники покриття, загальної та абсолютної ліквідності. Високі значення цих показників, а також їх зростання в динаміці треба розцінювати позитивно.

Показники другої частини табл. 13.18 відображують результа- тивність використання капіталу. Тому їхні високі значення і зрос- тання є позитивними. Проте такі тенденції зумовлюються ефектив- ною роботою підприємства. Отже, для найбільш повного аналізу до- сліджують також результати виробничо-господарської діяльності підприємства.

13.4.7. Аналіз результатів виробничо- господарської діяльності

Важливе місце належить аналізу господарської діяльності та до- триманню технологічних процесів виробництва, адже це впливає на ефективність виробничо-господарської діяльності.

Бажано виявити наявність збиткових виробництв і частку їх со- бівартості у загальній собівартості реалізованої продукції. Цей по- казник розраховують за даними форми № 7-АПК «Реалізація сіль- ськогосподарської продукції» так:

∑гр. 2 збиткових галузей .

Гр. 2, код 0510

Цей показник розраховують за три останні роки. Слід з’ясувати, чи існують напрями діяльності, збиткові упродовж усього періоду, що аналізується, і якщо так, то виявити причини, що зумовили їх збереження. Якщо такими причинами є збереження цілісності тех- нологічного процесу (сівозміни, ефективне використання техніки тощо), то підприємству треба надати рекомендації щодо вдоскона- лення методів забезпечення технологічних вимог сільськогосподар-

391

ського виробництва. У разі, коли збереження збиткових галузей не зумовлено такими технологічними вимогами, ці процеси свідчать про нездатність товаровиробника пристосуватися до роботи у рин- ковому середовищі.

Потрібно розглянути, в якому обсязі забезпечувалися техноло- гічні потреби виробництва в минулому й поточному роках і які кро- ки були зроблені керівництвом підприємства для недопущення не- ефективного використання основних засобів виробництва, в тому числі землі, а також як це вплинуло на результативність виробни- чо-господарської діяльності.

Надалі досліджують основні характеристики діяльності підпри- ємства, а саме: обсяг виробництва й реалізації продукції, рівень її товарності, з’ясовують обсяг бартерних угод господарства. Такий аналіз здійснюють за формою табл. 13.19. Він є найбільш загальним ознайомленням із роботою підприємства щодо виробництва і реалі- зації продукції.

Таблиця 13.19. Характеристика виробничо-господарської діяльності підприємства (на основі форми № 2 «Звіт про фінансові ре- зультати» і даних поточного обліку)

Потрібно також детальніше вивчити стан реалізації сільськогос- подарської продукції, виявити прибуткові й збиткові галузі, середні ціни реалізації, обсяги реалізації продукції окремих підгалузей, ви- значити, які з видів продукції є основними в обсягах реалізації під- приємства, виявити кількість реалізованої продукції в натурі тощо. Такий аналіз здійснюють за формою табл. 13.20.

Після цього детальніше аналізують фінансові результати за фор- мою табл. 13.21.

На цьому аналіз виробничо-господарської діяльності може бути завершено.

392

ȀȎȏșȖȤȭ 13.20. ǮțȎșȳȕ ȞȓȎșȳȕȎȤȳȴ ȜȟțȜȐțȖȣ ȐȖȒȳȐ ȝȞȜȒȡȘȤȳȴ (ȕȎ ȒȎțȖȚȖ ȢȜȞȚȖ Ɋ 7-ǮǽǸ «ǾȓȎșȳȕȎȤȳȭ ȟȳșȪȟȪȘȜȑȜȟȝȜȒȎȞȟȪȘȜȴ ȝȞȜȒȡȘȤȳȴ» ȳ ȝȜȠȜȥțȜȑȜ ȜȏșȳȘȡ)