Рослинні екстракти

Для індукції первинного калюсу і рідше для підтримки його росту іноді до живильного середовища додають рослинні екстракти або соки певного складу, які мають рістактивуючі властивості. Серед них: кокосове молоко, ендосперм рослин, солодовий та дріжджовий екстракти, березовий сік і пасока інших рослин, кукурудзяний екстракт, томатний та апельсиновий сік, екстракти із стебел і листків, екстракти із пухлинних тканин.

АГАР

При вирощуванні тканин найбільш поширеним способом на твердому живильному середовищі звичайно використовують агар у концентраціях 6-10 г/л. Желатинові живильні середовища не придатні для культури, так як желатина токсична для тканин рослин.

Агар – це полісахарид, який добувають із деяких морських водоростей зростаючих біля берегів Далекого Сходу, Китаю та Японії. Звичайний агар має вигляд пластинок, зерен або жовтувато-білого порошку. Він утворює з водою гель, який плавиться при 100⁰С і загусає при 45⁰С. Агар втрачає здатність утворювати гель у кислому середовищі. Агар містить 0,15 % азоту і 3,5 % зольних елементів. У його складі також були виявлені вітаміни – тіамін і біотин.

Бактеріальний агар „Difco” містить значно менше різних домішок і дає кращі результати, ніж звичайний агар для культури тканин. Останнім часом випробовують інші гелеутворюючі речовини, які могли б замінити агар: біогелі, поліакриламідні гелі, карагінан, перліт та інші полімери.

РН – середовища

Відомо, що в нативних умовах рослинна клітина функціонує у вузьких межах коливань концентрації іонів водню. Відносна стабільність величини рН у внутрішньому і оточуючому клітину середовищах підтримується буферними системами, в яких найважливішу роль виконують білкові молекули як амфоліти. Ці особливості варто враховувати і при вирощуванні клітин тканин in vitro, бо до складу живильних середовищ входить ряд складних або активних компонентів, поглинання і функціонування яких залежить від міри протонізації всередині клітини і в оточуючому середовищі. Тому відносну стабілізацію рН середовища необхідно підтримувати введенням в нього хелатованих сполук або відповідних буферів. Стійкість і засвоєння цілого ряду компонентів живильного середовища залежить від величини рН. Найбільш чутливі до рН такі компоненти середовища: ІОК, ГА₃, вітаміни (В₁, пантотенова кислота). При низьких значеннях рН не відбувається желатинування агар-агару. Від рН середовища залежить доступність для тканин різних форм заліза.

Більшість культур ростуть на середовищах з рН 5,5–5,8. Звичайно рН готового середовища встановлюється за допомогою 10 % або 1 N розчину КОН або NaOH, або 1 N HCl перед автоклавуванням. Однак, слід враховувати, що під час автоклавування рН середовища змінюється, а саме зменшується в результаті утворення цукрових кислот.

Особлива увага надається встановленню оптимального рН в суспензійних культурах, так як останні здатні змінювати його значення за рахунок метаболітів, що вони виділяють в живильне середовище. Можливо, у зв’язку з цим культура тканин арахісу здатна рости на середовищах з рН від 3,4 до 8,2 (оптимальне значення 6,4), а клітини кореня сої – на середовищах з рН від 4,5 – 5,5.

Тканини деяких рослин при культивуванні in vitro виділяють в середовище фенольні сполуки. Середовище швидко темніє і тканина відмирає. Щоб запобігти цьому необхідно додавати в середовище активоване вугілля (1-2 г/л).