- •Дієслово (the verb)
- •Часи дієслова (tenses)
- •Indefinite tenses (неозначені часи)
- •The present indefinite tense (теперішній неозначений час)
- •§ 22. Past Indefinite — часова форма дієслова, яка виражає дію, що відбулася або відбувалася в минулому (див. § 32-34).
- •§ 23. Past Indefinite правильних дієслів утворюється додаванням до інфінітива без частки to закінчення -ed, яке вимовляється так:
- •§ 24. Правила правопису Past Indefinite правильних дієслів:
- •§ 25. Past Indefinite неправильних дієслів утворюється по-різному, здебільшого чергуванням голосних і приголосних кореня:
- •§ 27. Заперечна форма Past Indefinite утворюється з допоміжного дієслова to do в Past Indefinite, заперечної частки not та інфінітива основного дієслова без частки to:
- •§ 28. У питально-заперечній формі Past Indefinite допоміжне дієслово did ставиться перед підметом, а частка not після нього; скорочена форма didn't ставиться перед
- •§ 31. Питальна форма дієслова to have у Past Indefinite має два варіанти:'
- •§ 34. Past Indefinite вживається для вираження п о-вторюваної дії в минулому:
- •§ 35. Future Indefinite — часова форма дієслова, що виражає дію, яка відбудеться або відбуватиметься в майбутньому.
- •§ 36. У питальній формі допоміжне дієслово ставиться перед підметом:
- •§ 37. Future Indefinite вживається для вираження о дноразової, постійної або повторюваної дії в майбутньому:
- •§ 39. В англійській мові майбутня дія, що розглядається з точки зору якогось минулого моменту, виражається окремою формою дієслова, яка зветься Future Indefinite-in-the-Past.
- •§ 40. Future Indefinite-in-the-Past вживається переважно в підрядних додаткових реченнях, якщо дієслово головного речення виражає минулу дію:
- •§ 41. Future Indefinite-in-the-Past вживається також у простих реченнях, коли в розповіді про минуле згадуються майбутні дії:
- •§ 58. Future Continuous-in-the-Past утворюється так само, як і Future Continuous, але замість shall/will вживаються відповідно should/would:
- •§ 58. The Future Continuous-m-the-Past is formed in the same way as the Future Continuous but should and would are used instead of shall and will.
- •§ 59. The following verbs which do not express a process are not used in the Continuous form:
- •§ 61, Present Perfect утворюється з допоміжного дієслова to have у Present Indefinite та дієприкметника минулого часу (Past Participle) основного дієслова.У
- •§ 62 Present Perfect вживається для вираження дії, яка відбулась до моменту мовлення, і той, хто говорить, має на увазі результат цієї минулої дії, її важливість на момент мовлення:
- •§ 63. Час дії, вираженої дієсловом у Present Perfect, здебільшого не зазначається, тому що у центрі уваги результат дії, а не час її перебігу:
- •§ 64. Present Perfect вживається також у реченнях з обставинами часу:
- •§ 67. У підрядних реченнях часу й умови Present Perfect вживається для вираження дії, що закінчилася до певного моменту в майбутньому:
- •§ 69. Past Perfect вживається для вираження дії, що відбулася раніше іншої минулої дії, позначеної дієсловом у Past Indefinite:
- •§ 71. Заперечна форма Past Perfect вказує на те, що до певного моменту в минулому дія ще не закінчилася:
- •§ 73. У підрядних реченнях часу й умови Past Perfect вживається для вираження передминулої дії, що була майбутньою стосовно минулого:
- •§ 74. Future Perfect утворюється з допоміжного дієслова to have y Future Indefinite та дієприкметниками минулого часу (Past Participle) основного дієслова:
- •§ 75. Future Perfect вживається для вираження м а й-б у т н ь о ї дії, що закінчиться до певного моменту або до початку іншої дії в майбутньому:
- •§ 76. У підрядних реченнях часу та умови замість Future Perfect вживається Present Perfect (див також §67):
- •§ 77. Future Perfect-in-the-Past утворюється так само, як і Future Perfect, але замість допоміжних дієслів shall і will вживаються відповідно should і would:
- •§ 78, У підрядних реченнях часу й умови замість Future Perfect-in-the-Past вживається Past Perfect (див. Також § 73):
- •§ 80. Present Perfect Continuous виражає дію, що тривала протягом певного часу до моменту мовлення, а тому його можна назвати ще Beforepresent Continuous.
- •§ 81. Present Perfect Continuous вживається для вираження дії, що по чал а ся в минулому і тривала протягом певного періоду і або все ще продовжується в цей момент, або щойно закінчилася:
- •§ 82, Present Perfect Continuous може вживатися без вказівки на тривалість дії:
- •§ 87. З дієсловами, що не мають форми Continuous, замість Past Perfect Continuous вживається Past Perfect (див. § 72):
- •§ 93. Правило послідовності часів не застосовується в підрядних додаткових реченнях, які виражають загальновідомі факти:
- •§ 96. В англійській мові дієслова вживаються в а к-тивному стані (the Active Voice) і пасивному (the Passive Voice).
- •§ 97, Усі часові форми пасивного стану в англійській мові утворюються з відповідних часів допоміжного дієслова to be та дієприкметника минулого часу основного дієслова.
- •§ 98. У питальній формі допоміжне дієслово ставиться перед підметом:
- •§ 99. Часові форми пасивного стану вживаються за тими самими правилами, що й відповідні часи активного стану (див. Вживання часів активного стану).
- •§ 100. Часи групи Continuous пасивного стану, як і активного, виражають тривалу дію, що відбувається в якийсь момент або період часу в теперішньому чи минулому (див. § 45—47, 51, 52):
- •§ 102. Замість Present Perfect Continuous та Past Perfect Continuous, які не мають форм пасивного стану, відповідно вживаються Present Perfect і Past Perfect Passive.
- •§ 103. Пасивний стан вживається тоді, коли в центрі уваги співрозмовників є особа або предмет, на які спрямована дія (об'єкт дії). Суб'єкт дії при цьому здебільшого не вказується:
- •§ 107. На українську мову дієслова в пасивному етані перекладаються:
- •§ 108. В англійській мові, як і в українській, є три способи Дієслова: дійсний (the Indicative Mood), у м о в н и й (the Subjunctive Mood) і н а к а з о в й й (the Imperative Mood).
- •§ 126. The Imperative Mood expresses a request, an order, an advice, an invitation, warning, etc. The affirmative form of the Imperative Mood coincides with the infinitive without the particle to.
- •§ 127. В англійській мові є група дієслів (can, may, must, ought, shall, shouid, will, would, need, dare), які
- •§ 128. Модальні дієслова мають ряд особливостей:
- •§ 129. Дієслово can має дві форми: теперішній час can і минулий час could:
- •§ 131. Дієслово can вживається для вираження дозволу або з а бор он й (в заперечній формі).
- •§ 132. Дієслово сап вживається для вираження сумніву, здивування, невіри. У цих значеннях воно вживається лише в питальних і заперечних реченнях, але з різними формами інфінітива.
- •§ 131. Дієслово can вживається для вираження дозволу або заборони (в заперечній формі).
- •§ 132. Дієслово сап вживається для вираження сумніву, здивування, невіри. У цих значеннях воно вживається лише в питальних і заперечних реченнях, але з різними формами інфінітива.
- •§ 133. Дієслово may має дві форми: теперішній час may і минулий час might.
- •§ 134. Дієслово may найчастіше виражає припущення з відтінком сумніву, невпевненості. У цьому значенні may вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з усіма формами інфінітива.
- •§ 136. Дієслово may з неозначеним інфінітивом вживається для вираження дозволу:
- •§ 137. Для вираження докору, несхвалення, осуду звичайно вживається лише форма might:
- •§ 138. Дієслово must має лише одну форму. Дія, виражена інфінітивом у сполученні з must, може стосуватися теперішнього і майбутнього часу:
- •§ 139. Дієслово must виражає обов'язок, необхідність. У цьому значенні must вживається у стверджувальних і питальних реченнях лише з неозначеним інфінітивом:
- •§ 140. У заперечних реченнях must виражає з а б о р о-н у. У цьому значенні must вживається лише з неозначеним інфінітивом:
- •§ 141. Дієслово must вживається для вираження н а-казу і поради. У цих значеннях воно вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з неозначеним інфінітивом:
- •§ 142. Дієслово must вживається для вираження припущення, що межує з упевненістю. У цьому значенні must вживається лише в стверджувальних реченнях, але з усіма формами інфінітива.
- •§ 143. Дієслова should і ought майже не різняться за значенням. Кожне з них має лише одну форму. Should вживається з інфінітивом без частки to. Після ought інфінітив вживається з часткою to.
- •§ 144. Дієслова should і ought іноді вживаються для вираження припущення з відтінком упевненості. Проте в цьому значенні частіше вживається дієслово must:
- •§ 146 Дієслово to have, вжите як модальне, виражає необхідність чиобов'язковість дії, зумовленої обставинами.
- •§ 147, В усному мовленні вираз to have got також вживається в модальному значенні і виражає необхідність чи обов'язок, зумовлені обставинами:
- •§ 148. Дієслово to be як модальне вживається лише в двох часах: Present Indefinite і Past Indefinite.
- •§ 149. Дієслово to be, вжите як модальне, виражає обов'язок, що випливає з попередньої домовленості, плану, розкладу, графіка і т. П.:
- •§ 151. Модальне дієслово to be, вжите з інфінітивом у пасивному стані, виражає можливість:
- •§ 152. Модальне дієслово shall, вжите з Indefinite Infinitive основного дієслова, означає дію стосовно майбутнього часу.
- •§ 153. Подібно до shall і should дієслова will і would вживаються не тільки як допоміжні для утворення Mafi6vT-нього часу й умовного способу, а й як модалін
- •§ 154, У питальних реченнях will і would вживаються у другій особі для вираження ввічливого прохання, запрошення, причому would надає проханню особливо ввічливого відтінку:
- •§ 155. Стосовно предметів will і would у заперечних реченнях вказують на те, що предмет не виконує дії, позначеної інфінітивом основного дієслова:
- •§ 156. Дієслова will і would як модальні можуть вживатися в підрядних умовних реченнях (пор. § 38, 42):
- •§ 159. Дієслово dare означає: мати сміливість або зухвальство зробити щось. Воно вживається переважно в питальних і заперечних реченнях.
- •§ 16!» Інфінітив — це неособова форма дієслова, яка тільки називає дію і відповідає на запитання що
- •§ 162. Інфінітив у формі Indefinite вживається:
- •§ 163. Continuous Infinitive виражає тривалу дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком:
- •§ 164. Perfect Infinitive виражає дію, що передує дії, вираженій дієсловом-присудком.
- •§ 165. З модальними дієсловами should, ought, could, might у стверджувальній формі, а також після was/were в модальному значенні Perfect Infinitive показує, що дія не відбулася:
- •§ 166. Perfect Continuous Infinitive виражає тривалу дію, що відбувалася протягом певного часу перед дією, вираженою діесловом-присудком:
- •§ 167. Інфінітив вживається в активному стані, якщо іменник або займенник, до якого він відноситься, означає суб'єкт дії, вираженої інфінітивом:
- •§ 168. Інфінітив із залежними від нього словами утворює інфінітивну групу;
- •§ 169. Інфінітив чи інфінітивна група може вживатися в реченні в ролі підмета:
- •§ 170. Інфінітив вживається в ролі предикат й ва (іменної частини складеного присудка):
- •§ 171. Інфінітив вживається в ролі частини дієслівного складеного присудка:
- •§ 172. Інфінітив вживається в ролі додатка до дієслів та прикметників:
- •§ 173. Інфінітив вживається в ролі означення:
- •§ 174. Інфінітив вживається у функції обставини мети:
- •§ 175. Інфінітив вживається в ролі об ста в й н й наслідку:
- •§ 183. Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами to say говорити і to report повідомляти у пасивному стані:
- •§ 190. Інфінітивний комплекс може вводитися прийменником for; такий комплекс називається прийменниковим інфінітивним комплексом (Prepositional Infinitive Complex).
- •§ 191. Прийменниковий інфінітивний комплекс вживається в різних синтаксичних функціях. У реченні він може бути:
- •§ 192. Інфінітив, як правило, вживається з часткою to, яка є його граматичною ознакою.
- •§ 193. Інфінітив вживається без to після модальних дієслів can, may, must, shall, should, will, would, часто після need і dare:
- •§ 194. Інфінітив вживається без частки to після виразів had better, would sooner, would rather краще б:
- •§ 234. The ing-form of a verb may be not only a participle and a gerund but also a verbal noun. Unlike the gerund the verbal noun has no verbal characteristics.
- •§ 235. На українську мову герундій перекладається:
- •§ 235. There is no gerund in Ukrainian. The English gerund is rendered in Ukrainian in the following ways:
- •§ 236. Іменники в англійській мові поділяються на злі чувані (countable nouns) і незлічувані (uncountable nouns).
- •§ 237. Більшість іменників у англійській мові утворюють множину додаванням до форми однини закінчення -(e)s. Це закінчення вимовляється:
- •§ 238. На письмі більшість іменників мають у множині закінчення -s
- •§ 239. У деяких іменниках, що в однині закінчуються на -f або -fe, у множині f змінюється на V з додаванням закінчення -(e)s; буквосполучення -ves вимовляється [vz]:
- •§ 247. Відмінок — це форма іменника, що виражає зв'язок цього іменника з іншими словами в реченні.
- •§ 250. У/ присвійному відмінку вживаються в основному іменншаи, що означають назви істот:
- •§ 252. Означення, що стоїть перед означуваним словом, називається препозитивним (prepositive attribute) : the Kiev Metro київське метро.
- •§ 253. У функції означення може вживатися:
- •§ 254. В англійській мові перед іменниками вживається особливе службове слово — артикль.
- •§ 259. Іменник вживається з означеним артиклем, коли мова йде про певний предмет (або предмети), виділений із класу предметів, до якого він належить.
- •§ 260. Неозначений артикль вживається, якщо особа чи предмет згадуються вперше. При їх повторному називанні перед відповідним іменником вживається означений артикль:
- •§ 262. Неозначений артикль вживається здебільшого перед іменником-предикативом (іменною частиною складеного присудка). У цій синтаксичній функції іменник, як
- •§ 263. Неозначений артикль звичайно вживається перед іменником-прикладкою, яка вказує на те, ким є особа або чим є предмет, позначений іменником, до якого відноситься прикладка:
- •§ 265. У деяких випадках неозначений артикль зберігає своє колишнє значення — один.
- •§ 266. Неозначений артикль вживається також у значенні будь-який, всякий:
- •§ 268. Іменник вживається з означеним артиклем, якщо з ситуації, попереднього досвіду або з контексту зрозуміл®, про який предмет іде мова:
- •§ 284, Іменники, що означають речовини, вживаються, як правило, без артикля:
- •§ 285. Незлічувані абстрактні іменники, як правило, вживаються без артикля:
- •§ 286. Прізвища та імена людей, а також клички тварин і птахів вживаються без артикля: Tom Brown, John Smith. Victor Pavlenko.
- •§ 291. Назви континентів, кра'ш, міст і сіл вживаються, як правило, без артикля: Europe, Poland, Paris, Borodino.
- •§ 298. Прикметники в англійській мові не змінюються ні за числами, ні за родами, ні за відмінками:
- •§ 299. Форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників можуть бути, як і в українській мові, простими і складеним й.
- •§ 300. Прості форми ступенів порівняння мають:
- •§ 301 Правила правопису простих форм ступенів порівняння прикметників:
- •§ 302. Ступені порівняння прикметників good добрий, хороший і bad поганий утворилися від інших коренів:
- •§ 307. Числівники в англійській мові поділяються на кількісні (cardinal numerals) і порядкові (ordinal numerals).
- •§ 308. Похідними називаються числівники, утворені за допомогою суфіксів. Це числівники від 13 до 19 і назви десятків.
- •§ 309. Назви десятків утворюються додаванням суфікса -ty до відповідних числівників першого десятка, при цьому деякі з них зазнають змін у вимові і написанні:
- •§ 310. Числівники, що позначають числа, які складаються з десятків і одиниць, а також числа, що мають одиниці вищих розрядів (сотні, тисячі, мільйони), є складеними.
- •§ 314, У простих дробах чисельником є кількісний числівник, а знаменником — порядковий. Якщо чисельник більший від одиниці, то знаменник має закінчення -s:
- •§ 315. У десяткових дробах ціла частина відокремлюється від дробової не комою, а крапкою, яка читається point [point].
- •§ 316. За значенням і граматичними особливостями займенники в англійській мові поділяються на одинадцять груп
- •§ 318. Особові займенники в називному відмінку виконують функцію підмета:
- •§ 319. Займенник it не завжди замінює іменник. Він вживається також:
- •§ 320. В англійській мові присвійні займенники мають дві форми: залежну (conjoint) і незалежну (absolute).
- •§ 324. Зворотний займенник oneself вживається з інфінітивом дієслів, а також тоді, коли підмет виражено неозначеним займенником one (див. § 346):
- •§ 327. В англійській мові, на відміну від української, вказівні займенники у функції підмета узгоджуються в числі з іменною частиною складеного присудка, наприклад:
- •§ 329. Займенник that (those) вживається замість раніше згаданого іменника, щоб уникнути його повторення:
- •§ 330. Вказівні займенники such і the same вживаються як займенники-ім€мники і як займенники-прикметшїки:
- •§ 331. В англійській мові є такі питальні займенники: who хто; what що, який; which який, котрий; whose чий.
- •§ 332. Питальний займенник who має два відмінки: називний (the Nominative Case)—who і об'єктний (the Objective Case) — whom.
- •§ 333. Питальний займенник what вживається як за-йменник-іменник що і займенник-прикметник який:
- •§ 338. Сполучні займенники who (whom), whose, what, which вживаються в підметових, присудкових і додаткових підрядних реченнях і мають ті самі значення, що й відповідні питальні займенники:
- •§ 339. Сполучні займенники who (whom), whose, which, that вживаються в підрядних означальних реченнях.
- •§ 340 До неозначених займенників належать some, any, one? а також складні займенники somebody, someone, something, anybody, anyone, anything.
- •§ 341. Займенники some і any вживаються:
- •§ 342. Займенник some, вжитий перед злічуваним іменником у множині або замість нього, означає кілька, деякі, дехто:
- •§ 344. Займенники some, somebody, someone, something вживаються: . А) у стверджувальних реченнях:
- •§ 348. До заперечних займенників належать: по, nobody, no one, nothing, none, «either,
- •§ 349 Заперечний займенник по є займеннижш-прикметником; він вживається перед іменниками:
- •§ 350. Складні заперечні займенники nobody, no one ніхто, нікого; nothing ніщо, нічого є займенниками-імен-никами, що вживаються у функції підмета і додатка:
- •§ 351. Заперечний займенник попе є займенником-іменником. Він вживається стосовно істот і неістот і виконує в реченні функції підмета або додатка:
- •§ 352. Заперечний займенник neither ні той, ні другий, жоден вживається як займенник-іменник і займенник-прикметник стосовно істот і неістот:
- •§ 353. Займенники all всі, весь, вся, все; both обидва; each, every, everybody, everyone кожний; everything все; either кожний (з двох); another, other інший є означальними.
- •§ 354. Займенники all і both вживаються як займенни-ки-іменники і займенники-прикметники.
- •§ 355. Займенник each кожний вживається як займенник-іменник і як займенник-прикметник:
- •§ 356. Займенник every кожний відрізняється від each т*ш, що, вживаючи each, мають на увазі кожного зокрема, тоді як every означає кожний в розумінні всі.
- •§ 357. Займенник either стосується двох осіб або предметів і має два значення: а) один з двох;
- •§ 359. До кількісних займенників належать: many, much багато; few, little мало; a few, a little кілька, трохи. Усі вони мають ступені порівняння:
- •§ 360. Кількісні займенники вживаються як займенни-ки-прикметники і як займенники-іменники.
§ 170. Інфінітив вживається в ролі предикат й ва (іменної частини складеного присудка):
The point is to achieve the aim.-
Головне — досягти мети.
The only thing to be done was to sit and to wait until someone came by, (Jerome) .- Єдине, що залишалося робити, це сидіти і чекати, поки хтось пропливатиме повз нас.
§ 171. Інфінітив вживається в ролі частини дієслівного складеного присудка:
а) з модальними дієсловами:
We must stay at home. Ми повинні залишатися вдома.
You should have been here last night.-
Учора ввечері вам слід було бути тут.
Something had to be done. Щось треба було зробити.
What are we to do? Що ми маємо робити?
І shall not be able to sleep to-night.
Я не зможу спати цієї ночі.
б) з дієсловами, що мають модальне значення (тобто вживаються у сполученні з інфінітивом іншого дієслова): to want хотіти; to wish бажати; to intend мати намір; to try намагатися; to expect, to hope сподіватися, надіятися та ін.:
І want to paint. Я хочу малювати.
He tried to see the men. Він намагався побачити цих людей.
в) з дієсловами, що означають початок або продовження дії: to begin, to start починати(ся); to continue продов-жувати(ся) та ін.:
She began to talk. Вона почала говорити.
§ 172. Інфінітив вживається в ролі додатка до дієслів та прикметників:
Не asked me to wait. Він попросив мене почекати.
І shall be happy to accept your invitation. (Hornby) -
Я буду щасливий при- йняти ваше запрошення.
§ 173. Інфінітив вживається в ролі означення:
І have no right to ask. Я не маю права запиту-
(Неут) вати.
Suddenly she felt the need Раптом вона відчула по-
to speak. (Wilde) требу говорити.
- Інфінітив у функції означення часто має модальне значення, виражаючи можливість або повинність; у таких випадках інфінітив перекладається на українську мову підрядним означальним реченням:
We made a list of the things to be taken. (Jerome)-
Ми склали список речей, які треба було взяти з собою.
The car to be used did not belong to Sparcer. (Dreiser)-
Автомашина, якою мали їхати, не належала Спарсеру.
Інфінітив у функції означення може вказувати на призначення предмета, вираженого іменником або займенником, до якого відноситься інфінітив:
Have you got anything to eat? У вас є що-небудь поїсти?
She brought me a book toread, Вона принесла мені noчитати книжку.
Інфінітив-означення після слів the first, the second, the last та ін. перекладається на українську мову особовою (предикативною) формою дієслова:
Не was the first to come. Він прийшов першим.
§ 174. Інфінітив вживається у функції обставини мети:
І have come here to meet Я прийшов сюди, щоб
her. (Hemingway) зустрітися з нею.
То earn a living, he be- Щоб заробити на про-
came a salesman. (Carter) життя, він став продавцем.
§ 175. Інфінітив вживається в ролі об ста в й н й наслідку:
She is old enough to go to Вона вже досить дорос-
work. (Dreiser) ла, щоб іти працювати.
It was too hot to go out Було надто жарко, щоб
into the town. (Hemingway) іти в місто.
§ 176. Перед інфінітивом у ролі підмета, іменної частини присудка, додатка й означення можуть вживатися займенники what, whom, whose, which, прислівники where, when, how, why і сполучники whether та if. Такі інфінітивні групи вживаються найчастіше у функції додатка:
І knew where to look for Я знав, де її шукати, her. (Dickens)
І don't know how to do it. Я не знаю, як це зробити.
We don't know what to do Ми не знаємо, що робити
with these people. (Heym) з цими людьми.
§ 168—176. In the sentence the infinitive is used:
a) as a subject. If the subject of the sentence is an infinitive phrase it is often placed after the predicate and the sentence begins with the introductory it;
b) as a predicative;
c) as a part of the compound verbal predicate;
d) as an object to verbs and abjectives;
e) as an attribute. The infinitive in the function of an attribute may have a modal meaning;
f) as an adverbial modifier of purpose or result. The infinitive may be preceded by the pronouns what,
whom, whose, which, by the adverbs where, when, how, why and by the conjunction whether and if. The infinitive phrases of this kind are most frequently used in the function of an object.
ОБ'ЄКТНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС
(THE OBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)
§ 177. У реченні І like Helen to sing this song (Мені подобається, як Олена співає цю пісню) інфінітив to sing виражає дію, яку виконує особа, позначена іменником, що стоїть перед інфінітивом — Helen, тобто інфінітив відноситься до іменника, що стоїть перед ним, як присудок до підмета. Отже, Helen to sing являє собою єдине ціле, або синтаксичний комплекс. У реченні цей комплекс виконує роль складного додатка, оскільки на запитання What do I like? відповідь має бути не Helen, a Helen to sing — як Олена співає.
Саме тому, що такий комплекс має у своєму складі інфінітив і вживається в функції додатка (object), він називається об'єктним інфінітивним комплексом (Objective Infinitive Complex).
Першою частиною цього комплексу може бути не тільки іменник, як у наведеному реченні, а й особовий займенник в об'єктному відмінку:
І like her to sing. Мені подобається, як вона співає.
Отже, об'єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин. Перша частина комплексу — іменник у загальному відмінку або особовий займенник в об'єктному відмінку. Друга частина комплексу — інфінітив, що виражає дію, яку виконує або якої зазнає особа або предмет, позначений іменником чи займенником, що стоїть перед інфінітивом.
На українську мову об'єктний інфінітивний комплекс перекладається здебільшого підрядним додатковим реченням. Перша частина комплексу — іменник чи займенник — відповідає підмету підрядного речення, а друга частина -інфінітив — присудку.
Об'єктний інфінітивний комплекс вживається не після будь-якого дієслова, а лише після певних груп дієслів.
§ 178. Об єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають сприймання за допомогою органів чутті в: to see бачити; to hear ц to feel почувата; to watch, to observe спостерігати- і© »-«-• помічати. Після цих дієслів інфінітив у об'єк^ко" . тивному комплексі вжи . без частки to:
Suddenly I heard her call Раптом я почув, що вона
my name. (Вгаіпе) назвала моє ім'я.
They all watched him Вони всі спостерігали, як
walk up the hill. (Heming- він сходив на пагорб. way)
§ 179. Об'єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають бажання, намір, почут-т я: to want хотіти; to wish, to desire бажати; to like любити, подобатися; to dislike не любити, не подобатися; to hate ненавидіти; to intend мати намір; should/would like хотів би та ін.:
She wanted them to read that book.-
Вона хотіла, щоб вони прочитали цю книжку.
He intended me to go with him to the theatre.-
Він хотів, щоб я пішов з ним до театру.
§ 180. Об'єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають думку (погляд), п р й п у-щенн я, сподівання: to consider, to believe вважати; to think думати; to find знаходити; to know знати; to expect сподіватися; to suppose припускати та ін. Після дієслів цієї групи (крім to expect) найчастіше вживається інфінітив дієслова to be:
We consider him to be the best pupil of our school. He expected her to return.
Ми вважаємо його найкращим учнем нашої школи.
Він сподівався, що вона повернеться.
§ 181. Об'єктний інфінітивний комплекс вживається після дієслів, що виражають наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус: to order наказувати; to ask, to request просити; to allow, to permit дозволяти, to advise, to recommend радити, рекомендувати; to cause, to force, to make примушувати; to let веліти, дозволяти. Після дієслів to make i to let інфінітив вживається без частки to:
We made George work. (Jerome) -
Ми примусили Джорджа працювати.
Nick's father ordered some water to be put on the stove. (Hemingway)-
Батько Ніка наказав поставити води на плитку.
The teacher allowed us to use dictionaries.-
Учитель дозволив нам користуватися словниками.
§ 177—181. The Objective Infinitive Complex consists of a noun in the Common Case or a personal pronoun
in the Objective Case and the infinitive. The nominal part of the complex denotes the subject or the object of the action expressed by the infinitive.
In the sentence this complex has the function of a complex object.
The Objective Infinitive Complex is used:
a) after verbs denoting perceptions of senses;
b) after verbs denoting wish, intention, emotions;
c) after verbs denoting mental activity;
d) aftej verbs denoting order, request, permission, advice, compulsion.
СУБ'ЄКТНИЙ ІНФЕШТИВНИЙ КОМПЛЕКС
(THE SUBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)
§ 182. Якщо речення We saw him run to the train (Ми бачили, як він біг до поїзда), до складу якого входить об'єктний інфінітивний комплекс, перетворити на пасивне — Не was seen to run to the train (Бачили, як він біг до поїзда), то інфінітив to run виражатиме дію, яку виконує особа, позначена займенником he. Отже, he і to run утворюють синтаксичний комплекс. Цей комплекс має функцію складного підмета, тому що присудок речення was seen відноситься не лише до займенника he, а до всього комплексу he... to run (як він біг). Через те що до складу комплексу входить інфінітив, а весь комплекс виконує роль підмета речення (subject), він називається суб'єктним інфінітивним комплексом (Subjective Infinitive Complex).
Першою частиною суб'єктного інфінітивного комплексу може бути займенник і іменник у загальному відмінку.
The boy was seen to run there. Бачили, як хлопець біг туди.
Отже, суб'єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин. Перша частина комплексу — іменник у загальному відмінку або особовий займенник у називному відмінку. Друга частина комплексу — інфінітив, що виражає дію, яку виконує або якої зазнає особа або предмет, позначений іменником або займенником.
Особливістю суб'єктного інфінітивного комплексу є те, що перша і друга його частини відокремлені одна від одної присудком речення (в наведеному прикладі was seen).
Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з певними групами дієслів.