46. Поняття та види договорів міжнародного перевезення

Договір міжнародного перевезення – це договір про перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу між двома й більше державами, що здійснюється за умовами, установленими міжнародними угодами.

Міжнародні угоди в галузі перевезень містять вимоги до документації, визначають порядок прийому вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності сторін, процедуру подання позовів тощо.

Дійсним вважається перевезення, стосовно якого уклали договір міжнародного перевезення з видачею необхідного транспортного документа.

Сторони договору міжнародного перевезення:

- перевізник - зобов'язується доставити вантаж відправника до пункту призначення та передати його особі (одержувачу), уповноваженій отримати вантаж;

- відправник - зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, видані перевізником відправникові вантажу, є, по-перше, доказом прийому вантажу, а по-друге - обіговим документом. Вони дають змогу відправникові вантажу отримати від банку платню за проданий товар.

Ознаки міжнародних перевезень:

- переміщення вантажів, пасажирів та їхнього багажу територіями різних держав;

- регламентація таких перевезень міжнародними угодами. Перевезення не є міжнародними, якщо вони не регламентовані належними міжнародними угодами. У цьому випадку процесс переміщення здійснюють окремими етапами з укладанням двох відповідних договорів перевезення:

1) до прикордонної станції - за внутрішніми правилами держави відправлення;

2) після перетину кордону - за правилами внутрішнього законодавства тієї чи іншої іноземної держави.

ВИДИ:

Договори міжнародних перевезень поділяються перш за все на договори перевезень: пасажирів, вантажу, багажу, пошти…

За технічним критерієм залежно від виду транспорту на договори: морських, річкових, залізничних, автомобільних, повітряних, трубопровідних перевезень.

Також можна сказати що для договорів міжнародних перевезень можна застосовувати загально правові класифікації, такі як і для інших видів договорів, короткострокові, довгострокові і так далі…

47.Джерела регулювання договорів міжнародного перевезення

Правове регулювання міжнародних перевезень здійснюється в основному нормами міжнародних договорів як багатосторонніх, так і значної кількості двосторонніх та нормами національного законодавства. Іноді використовують міжнародні звичаї.

Міжнародні багатосторонні договори на сьогодні зазнали численних змін, що призвело до появи нових редакцій деяких з них. Серед міжнародних багатосторонніх договорів залежно від виду транспорту, яким здійснюються перевезення, значне поширення отримали такі договори:

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) в редакції Бакинської Угоди між залізничними адміністраціями держав - учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки від 1 жовтня 1997 року "Про особливості застосування окремих норм УМВС". Зазначена Угода була введена в дію з 1 листопада 1951 р. До неї неодноразово вносилися зміни і доповнення. З останніми змінами набула чинності 1 січня 1998 р.;

Угода між залізничними адміністраціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки від 1 жовтня 1997 року "Про особливості застосування окремих норм Угоди міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)". Зазначена Угода набула чинності 1 липня 1998 р.;

Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) в редакції Таллінської Угоди між залізничними адміністраціями держав - учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки і Естонської Республіки від 28 травня 1997 року "Про особливості застосування окремих норм УМПС". Зазначена Угода була введена в дію з 1 листопада 1951 р. До неї неодноразово вносилися зміни і доповнення. З останніми змінами набула чинності 30 травня 1999 р.;

Угода між залізничними адміністраціями держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки від 28 травня 1997 року "Про особливості застосування окремих норм УМПС". Угода набула чинності 1 вересня 1997 р.;

Конвенція УЩЦРУА від 19 травня 1956 р. "Про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" (Женева);

Конвенція УНІДРУА від 1 березня 1973 р. "Про договори міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАШІ)" (Женева);

Конвенція СНД від 9 жовтня 1997 р. "Про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу (КМАПП)" (Бішкек);

Конвенція від 12 жовтня 1929 р. "Про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень" (Варшава);

Конвенція від 18 вересня 1961 р. "Про уніфікацію деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особою, яка не є перевізником за договором" (Гвадалахара);

Конвенція від 28 травня 1999 р. "Про уніфікацію деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень" (Монреаль). Набула чинності 4 листопада 2003 р.;

Конвенція від 25 серпня 1924 р. "Про уніфікацію деяких правил про коносамент" (Брюссель);

Конвенція ООН від 31 березня 1978 р. "Про морське перевезення вантажів" (Гамбург). Норми цієї Конвенції називають "Гамбурзькими правилами";

Конвенція ГМО від 13 грудня 1974 р. "Про перевезення морем пасажирів та їх багажу" (Афіни).

Серед міжнародних багатосторонніх конвенцій, присвячених окремим питанням перевезень, відомі, зокрема: Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі від 19 квітня 1991 р. (поки що чинності не набула); Конвенція ГМО від 6 травня 1993 р. "Про морські застави та іпотеки" (Женева); Конвенція ГМО від 2 травня 1996 р. "Про обмеження відповідальності по морських вимогах" (Лондон); Конвенція від 10 травня 19S2 р. "Про уніфікацію деяких правил, які стосуються арешту морських суден" (Брюссель); Конвенція ІМО по обміру суден від 23 червня 1969 р. (Лондон); Конвенція ООН від 24 травня 1980 р. "Про міжнародні змішані перевезення вантажів", (Женева), (поки що чинності не набула); Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 1 лютого 1990 р.; Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних перевезень 1997 р. У 1998 р. Україна ратифікувала багатосторонню Угоду про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів.

У СНД діє чимало нормативних актів, як, наприклад, Правила резервування місць та оформлення проїзних документів у міжнародному сполученні через автоматизовані системи управління пасажирськими перевезеннями на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджені Протоколом сорок дев'ятого засідання Ради по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності (Київ, 20-21 листопада 2008 р.).

Україна брала і продовжує брати участь переважно у міжнародних двосторонніх договорах, які регулюють питання міжнародних перевезень. Це можуть бути договори, у яких встановлено принципи взаємовідносин у галузі міжнародного транспорту або врегульовано конкретні умови перевезень. Наприклад, принципи перевезень встановлено в Угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Македонія про співробітництво в галузі залізничного транспорту від 27 червня 2005 р.; Угоді між Кабінетом Міністрів України і Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі залізничного транспорту від 7 червня 2005 р.

Конкретні умови перевезень залежно від виду транспорту регулює значно більша кількість двосторонніх договорів. Так, за участю України укладено Угоду між Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Боснії і Герцеговини про міжнародні автомобільні перевезення від 7 лютого 2006 р.; Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Сирійської Арабської Республіки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 8 червня 2004 р. та ін.

Іноді у міжнародних договорах зосереджено норми, які регулюють міждержавні перевезення одразу кількома видами транспорту. Прикладом є Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про організацію військових міждержавних перевезень та розрахунки за них від 25 листопада 1995 р., ратифікована Законом України від 12 вересня 2002 р.1 її норми присвячені здійсненню перевезень залізничним, повітряним і автомобільним транспортом. Угода містить колізійну норму, відповідно до якої перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом регулюється законодавчими актами і нормативними документами тієї держави, територією якої вони здійснюються (ч. 4 ст. 4). Стосовно перевезень небезпечних і розрядних вантажів залізничним транспортом в Угоді є відсилочна норма до чинних у галузі міждержавних сполучень нормативних документів (ч. 2 ст. 4), а перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом здійснюється згідно з Технічними інструкціями Міжнародного Комітету цивільної авіації щодо безпечного перевезення вантажів. Угода містить норми і про військові міждержавні перевезення транзитом.