13. Функції, правова природа і місце колізійної норми в мпп

Функції колізійної норми характеризуються як напрями її впливу на процес регулювання. Як правило, вирізняють три різновиди функцій, що забезпечуються колізійними нормами:

а) стимулюючу, змістом якої є створення умов щодо найбільш повної реалізації правових приписів;

б) інформаційну, що надає можливість суб'єктам права визначити, яким чином долаються прогалини у праві та яку норму з конфліктуючих повинен застосувати суб'єкт;

в) системостворюючу, основним призначенням якої є забезпечення узгодженості законодавства та визначення його змісту.

Колізійні норми є і в міжнародних угодах, наприклад у Гаазькій конвенції про колізію законів стосовно форми заповідальних розпоряджень від 5 жовтня 1961 р.; Гаазькій конвенції про право, що застосовується до аліментних зобов'язань від 2 жовтня 1973 р.; Мінській конвенції про правову допомогу 1993 р.

Сьогодні Україна має розгорнуту систему колізійних норм. Вона побудована на загальновизнаних у світі принципах міжнародного приватного права, таких, як: автономія волі сторін правовід-ношення, можливість широкого та повного застосування іноземного права, максимально повне урахування інтересів фізичної особи щодо її особистого та сімейного статусу, застосування до правовідносин права країни, що має з ними найбільш тісний зв'язок, надання судові чи іншому органові можливості творчо застосовувати колізійне право.

Колізійні норми України систематизовані в Законі України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р., який набув чинності 1 вересня 2005 р. Деякі колізійні норми містяться в окремих нормативно-правових актах України, наприклад, у Сімейному кодексі України 2002 р. (розділ VI).

Існує наступна класифікація колізійних норм:  такі, що в односторонньому порядку визначають межі застосування свого власного права до відносин, ускладнених іноземним елементом. Відсилають тільки до свого права;  двосторонні. Містять загальне правило, на основі якого можна застосовувати норми іноземного чи вітчизняного права. Прив’язка в двосторонній колізійній нормі отримала назву “формула прикріплення”. Колізійні норми можна розділити на:  імперативні. Носять незаперечний характер, відхід від них карається відповідальністю.  диспозитивні. Надають учасникам правовідносин можливість самостійно врегулювати свої відносини, в разі відсутності подібного врегулювання, визначають певні обов’язкові для виконання правила поведінки.  альтернативні. Визначають декілька варіантів вирішення колізії, сторони можуть обрати один з них.  комулятивні. Відсилають до декількох правопорядків за раз.

14. Принцип найбільш тісного зв’язку в мпп

Принцип найбільш тісного зв’язку – відносини, ускладнені «іноземним елементом» повинно регулюватися правом країни, яка має найбільш тісний зв'язок з цими відносинами. Тому законодавці вибудовують систему колізійних норм на основі принципу.  У міжнародній практиці правового регулювання договірних відносин за участю іноземного елемента визнаним є правило, за яким законодавець надає право сторонам самостійно обирати правопорядок, що регулюватиме ці відносини. Проте такий вибір може бути обмежений імперативними нормами, що містяться у відповідному законодавст-169Розділ VІІ. Правочини та зобов’язання в міжнародному приватному праві країн світу. Така норма є й у законодавстві України (ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Однак, використавши принцип найбільш тісного зв’язку, законодавці зарубіжних країн наповнили його іншим змістом. Передбачивши застосування цього принципу як субсидіарної прив’язки (за умови відсутності згоди сторін про застосовуване право), законодавець формулює конкретні прив’язки, які, на його думку, презюмують найбільш тісний зв’язок.

Стаття 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» містить колізійні прив’язки для видів договорів (ч. 1 пп. 1–23), стосовно яких визначення країни, що має найбільш тісний зв’язок з договором, здійснюється залежно від виду договору. Інакше, ніж за загальним правилом доктрини характерного виконання вирішується питання вибору права, що застосовується до договорів:

а) про нерухоме майно — застосовується право тієї держави, в якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, — право держави, де здійснено реєстрацію;

б) про спільну діяльність або виконання робіт — право держави, в якій така діяльність провадиться або створюються передбачені договором результати;.

в) укладених на аукціоні, за конкурсом або на біржі застосовуються правові норми держави, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

Принцип найбільш тісного зв’язку в сучасній доктрині та законодавстві держав світу застосовується не для всіх категорій договорів. Так, в Україні він не застосовується до договорів споживання та засновницького договору юридичної особи з іноземною участю (статті 45 і 46 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

До договорів за участю споживача застосовується правило, передбачене в ст. 45 Закону «Про міжнародне приватне право». Вибір права, що застосовується до договору, стороною якого є споживач, який набуває або замовляє споживані товари (послуги) для особистих потреб, не може обмежити захисту його прав, що надається імперативними нормами в країні його місця проживання (перебування або місяця знаходження), якщо мала місце хоча б одна з таких обставин:

1) укладенню договору в цій країні передувала оферта, адресована споживачеві, або реклама, споживач здійснив у цій країні всі дії, необхідні для укладення договору; або

2) контрагент споживача прийняв замовлення від споживача в цій країні; або

3) споживач здійснив подорож за кордон з метою укладення споживчого договору з ініціативи контрагента.

До договорів про створення юридичної особи з іноземною участю (засновницького договору) застосовується право держави, в якій буде створено цю юридичну особу (ст. 46 Закону «Про міжнародне приватне право»). Ця норма за своєю правовою природою є імперативною і виключає можливість вибору засновників іншого права, ніж право тієї держави, де буде створено юридичну особу. Слід зазначити, що це правило застосовується виключно до створення юридичної особи з іноземною участю. Щодо інших договірних відносин, зокрема відносин між юридичною особою та іншими суб’єктами МПП, право обирається за загальними правилами, що містяться у законодавстві певної держави.