- •1.Поняття міжнародного приватного права (за конспектом)
- •2. Предмет і методи міжнародного приватного права.
- •3. Функції та принципи міжнародного приватного права.
- •4. Система мпп
- •5. Місце міжнародного приватного права у системі права
- •6. Поняття і класифікація джерел мпп
- •7. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права
- •8. Внутрішньонаціональне законодавство як джерело міжнародного приватного права
- •9. Судові прецеденти і судова практика як джерело міжнародного приватного права
- •10. Правові звичаї як джерело міжнародного приватного права.
- •11. Роль доктрини міжнародного приватного права.
- •12. Поняття і структура колізійної норми в міжнародному приватному праві
- •13. Функції, правова природа і місце колізійної норми в мпп
- •14. Принцип найбільш тісного зв’язку в мпп
- •15. Вибір права та автономія волі в мпп
- •16. Правова кваліфікація в міжнародному приватному праві
- •17. Тлумачення колізійних норм і проблема понять: «конфлікт кваліфікацій», «множинність колізійних прив’язок»
- •19. Застосування іноземного права і порядок встановлення його змісту
- •20. Недопустимість обходу колізійних норм закону в міжнародному приватному праві
- •21. Обмеження застосування іноземного права: імперативні норми (mandatory rules), публічний порядок, взаємність
- •22. Правовий статус фізичної особи в міжнародному приватному праві
- •23. Поняття і правове положення іноземних громадян та осіб без громадянства (ОбГ) в Україні
- •24. Особистий закон фізичної особи в міжнародному приватному праві
- •25. Правоздатність та дієздатність (цивільна, трудова, шлюбно-сімейна) іноземців в Україні(сорі ,тут багато інфи)
- •27. Соціальне забезпечення іноземців в міжнародному приватному праві
- •28. Правові режими іноземців
- •29. Правове положення українських громадян за кордоном
- •30. Поняття держави як суб’єкта міжнародного приватного права
- •31. Імунітет держави. Види імунітету держави, їх зміст
- •34. Джерела правового регулювання відносин власності, ускладнених іноземним елементом: внутрішнє законодавство та міжнародні договори
- •35. Правова характеристика колізійної прив’язки «закон місця знаходження речі» (lex rei sitae)
- •36. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав у міжнародному приватному праві
- •37. Правові питання націоналізації в міжнародному приватному праві. Екстериторіальна дія законів про націоналізацію.
- •38. Правове регулювання експропріації власності (майна) іноземного інвестора за українським правом і міжнародним приватним правом.
- •39. Поняття, правова природа, класифікація договорів у міжнародному приватному праві.
- •40. Особливості матеріально-правового і колізійного регулювання договорів міжнародним та українським законодавством
- •41. Lex mercatoria в договірних зобов’язаннях
- •42. Поняття та елементи зовнішньоекономічних угод
- •43. Колізійне і матеріально-правове регулювання контрактів міжнародної купівлі-продажу
- •45. Звичаї та узвичаєння в сфері міжнародної поставки. Інкотермс. Заведений порядок
- •46. Поняття та види договорів міжнародного перевезення
- •47.Джерела регулювання договорів міжнародного перевезення
- •48. Особливості відповідальності перевізника за договором міжнародного перевезення
- •49. Міжнародні грошові зобов’язання та міжнародні розрахункові правовідносини: загальна характеристика
- •50. Правовідносини по документарному акредитиву в міжнародному приватному праві
- •51. Банківські гарантії в міжнародних грошових зобов’язаннях
- •52. Колізійно-правове регулювання недоговірних зобовязань
- •53. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •54. Поняття, зміст, об’єкти права інтелектуальної власності у міжнародному приватному праві.
- •58. Право, що застосовується до спадкових відносин
- •59. Право, що застосовується до трудових відносин
- •60. Виконання іноземних судових доручень
- •61. Визнання та виконання рішень іноземних судів
- •62. Поняття і юридична природа міжнародного комерційного арбітражу
- •63. Юридична природа міжнародного комерційного арбітражу
- •61. Нормативна база - зу про мпп та цпк. Нижче витяги з нпа.
- •Глава 1
- •Глава 2
- •65. Арбітражна угода в міжнародному приватному праві.
- •66. Визнання і виконання арбітражних рішень.
25. Правоздатність та дієздатність (цивільна, трудова, шлюбно-сімейна) іноземців в Україні(сорі ,тут багато інфи)
Конституція України проголошує принцип національного режиму щодо здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. У ст. 26 вказано, що іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. В ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначається,що іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Цивільна правоздатність проявляється,зокрема, у можливості іноземців можуть мати у власності майно; отримувати і передавати його у спадок та мати широке коло особистих прав. Тобто іноземці мають рівну цивільну правоздатність з громадянами України. Однак є обмеження, наприклад іноземець не може займати певні посади тощо. Правовий статус іноземців, окрім правоздатності, включає і їхню дієздатність.. Відповідно до ст. 566 Цивільного кодексу України до визначення цивільної дієздатності іноземного громадянина застосовується закон країни його громадянства. Проте цивільна дієздатність іноземних громадян щодо угод, які укладаються в Україні, та зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за її законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці можуть укладати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Іноземці мають рівні з громадянами України права та обов’язки у шлюбних і сімейних відносинах. Перш за все слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України “Про міжнародне приватне право” право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу на території України застосовуються вимоги Сімейного кодексу України.. Отже, для того, щоб зареєструвати шлюб на території України потрібно, зокрема, щоб особи досягли шлюбного віку, була вільна згода обох осіб на укладення такого шлюбу, дотримана вимога щодо одношлюбності, тобто, щоб особи не перебували в іншому шлюбі тощо.Слід також зазначити, що шлюби між громадянами України та іноземцями, що укладені за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні за умови додержання вищезазначених вимог.
Гарнатія рівності іноземців та громадян стосується і права на трудову дільність. Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Кодексом законів про працю України передбачено.що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право". Згідно зі статтею 54 цього закону 1. Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:
1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі
дипломатичних представництв іноземних держав або представництв
міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено
міжнародним договором України;
2) іноземці та особи без громадянства за межами України
уклали з іноземними роботодавцями - фізичними чи юридичними
особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше
не передбачено договорами чи міжнародним договором України.
Однак, трудова правосуб’єктність іноземців є обмеженою: іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства Укра-їни, призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов’язане з належністю до громадянства України. Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на певний термін (працівники-мігранти), можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до отриманого у встановленому порядку дозволу на працевлаштування
26. Колізійні питання безвісної відсутності та оголошення особи померлою в міжнародному приватному праві Чинний Цивільний кодекс України не містить колізійних норм щодо визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою. Угодами України про правову допомогу, насамперед двосторонніми, більш детально регламентується порядок та наслідки визнання осіб безвісно відсутніми чи оголошення померлими. У справах про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою компетентним є суд держави, громадянином якої була особа. Дана справа може бути розглянута й судами тієї держави, де особа мала місце проживання, за заявою зацікавлених осіб, що проживають на території цієї держави та права яких основані на її законодавстві. При цьому кожен суд у даному випадку застосовуватиме своє національне законодавство.
Згідно ст. 20 Закону України "Про міжнародне приватне право". підстави та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.
Спеціальні закони, що регулюють порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, прийняті у ФРН Австрії, Італії та деяких інших державах. Разом з тим праву окремих держав (наприклад, Франції) невідомий інститут визнання безвісно відсутньої особи померлою. У таких країнах можливе лише оголошення особи безвісно відсутньою у порядку судової ухвали, що має обмежені майнові наслідки (тимчасове введення у володіння "спадковим майном"), але не розірвання шлюбу безвісно відсутнього. Праву Великобританії та США взагалі невідомий інститут безвісної відсутності: можливим є лише встановлення для даної конкретної справи презумпції факту смерті особи, щодо якої не було відомостей протягом семи років. Вказані суттєві відмінності в матеріальному праві окремих держав можуть стати підґрунтям для виникнення такого небажаного у правовому регулюванні явища, як "кульгаючі" правовідносини (особа буде визнана померлою за правом однієї держави, а за правом іншої вона буде вважатися живою).