Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Final_otvety_na_mpp_zima_2014_red.docx
Скачиваний:
186
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
216.71 Кб
Скачать

25. Правоздатність та дієздатність (цивільна, трудова, шлюбно-сімейна) іноземців в Україні(сорі ,тут багато інфи)

Конституція України проголошує принцип національного режиму щодо здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. У ст. 26 вказано, що іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. В ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначається,що іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Цивільна правоздатність проявляється,зокрема, у можливості іноземців можуть мати у власності майно; отримувати і передавати його у спадок та мати широке коло особистих прав. Тобто іноземці мають рівну цивільну правоздатність з громадянами України. Однак є обмеження, наприклад іноземець не може займати певні посади тощо. Правовий статус іноземців, окрім правоздатності, включає і їхню дієздатність.. Відповідно до ст. 566 Цивільного кодексу України до визначення цивільної дієздатності іноземного громадянина застосовується закон країни його громадянства. Проте цивільна дієздатність іноземних громадян щодо угод, які укладаються в Україні, та зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за її законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці можуть укладати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Іноземці мають рівні з громадянами України права та обов’язки у шлюбних і сімейних відносинах. Перш за все слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України “Про міжнародне приватне право” право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу на території України застосовуються вимоги Сімейного кодексу України.. Отже, для того, щоб зареєструвати шлюб на території України потрібно, зокрема, щоб особи досягли шлюбного віку, була вільна згода обох осіб на укладення такого шлюбу, дотримана вимога щодо одношлюбності, тобто, щоб особи не перебували в іншому шлюбі тощо.Слід також зазначити, що шлюби між громадянами України та іноземцями, що укладені за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні за умови додержання вищезазначених вимог. 

Гарнатія рівності іноземців та громадян стосується і права на трудову дільність. Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Кодексом законів про працю України передбачено.що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право". Згідно зі статтею 54 цього закону 1. Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:

1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі

дипломатичних представництв іноземних держав або представництв

міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено

міжнародним договором України;

2) іноземці та особи без громадянства за межами України

уклали з іноземними роботодавцями - фізичними чи юридичними

особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше

не передбачено договорами чи міжнародним договором України.

Однак, трудова правосуб’єктність іноземців є обмеженою: іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства Укра-їни, призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов’язане з належністю до громадянства України. Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на певний термін (працівники-мігранти), можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до отриманого у встановленому порядку дозволу на працевлаштування

26. Колізійні питання безвісної відсутності та оголошення особи померлою в міжнародному приватному праві Чинний Цивільний кодекс України не містить колізійних норм щодо визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою. Угодами України про правову допомогу, насамперед двосторонніми, більш детально регламентується порядок та наслідки визнання осіб безвісно відсутніми чи оголошення померлими. У справах про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою компетентним є суд держави, громадянином якої була особа. Дана справа може бути розглянута й судами тієї держави, де особа мала місце проживання, за заявою зацікавлених осіб, що проживають на території цієї держави та права яких основані на її законодавстві. При цьому кожен суд у даному випадку застосовуватиме своє національне законодавство.

Згідно ст. 20 Закону України "Про міжнародне приватне право". підстави та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, яка зникла.

Спеціальні закони, що регулюють порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, прийняті у ФРН Австрії, Італії та деяких інших державах. Разом з тим праву окремих держав (наприклад, Франції) невідомий інститут визнання безвісно відсутньої особи померлою. У таких країнах можливе лише оголошення особи безвісно відсутньою у порядку судової ухвали, що має обмежені майнові наслідки (тимчасове введення у володіння "спадковим майном"), але не розірвання шлюбу безвісно відсутнього. Праву Великобританії та США взагалі невідомий інститут безвісної відсутності: можливим є лише встановлення для даної конкретної справи презумпції факту смерті особи, щодо якої не було відомостей протягом семи років. Вказані суттєві відмінності в матеріальному праві окремих держав можуть стати підґрунтям для виникнення такого небажаного у правовому регулюванні явища, як "кульгаючі" правовідносини (особа буде визнана померлою за правом однієї держави, а за правом іншої вона буде вважатися живою).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]