45. Звичаї та узвичаєння в сфері міжнародної поставки. Інкотермс. Заведений порядок

Звичаї та узвичаєння в сфері міжнародної поставки

Звичайні правила й у цей час широко використаються для регламентації правовідносин, у тому числі в області міжнародної торгівлі. Так, наприклад, в Англії визнається чинність за древніми місцевими звичаями, торговельними порядками, а також сільськими звичаями, що стосуються відносин між землевласниками й орендарями, між самими орендарями й т.п. Під торговельним звичаєм мається на увазі правило, що зложилося в сфері зовнішньої торгівлі на основі постійного й однакового повторення даних фактичних відносин. А. Тинель. Я. Функ, В. Хвалєй виділили дві головних підстави застосування звичаєвих правил у міжнародній практиці. Першим є воля сторін, коли сторони самостійно встановлюють обов''язковість застосування певного звичаю до їхньої угоди. Другою підставою використання звичаю є його використання судом або арбітражем, коли сторони не обмовили застосування звичаю до їхньої угоди, але суд визнав за необхідне його застосування, виходячи із загальних норм законодавства або судової практики.

Особливо значні розбіжності в трактуваннях при розгляді звичаїв в області торгівлі. Специфічним для англійського права є розмежування між звичаєм (custom) і торговельним звичаєм (trade custom або trade usage). Розходження між ними зводяться в основному до того, що для торговельних звичаїв не існує обов''язкової вимоги давності, дія торговельних звичаїв не повинне бути обов''язково обмежене просторово або конкретним колом осіб. Крім того, торговельний звичай, що суперечить діючому праву, не може бути санкціонований судом, у той час як властиво звичай може в певних межах не відповідати вимогам загального права королівства.  Найбільш часто вказуваними в англійській правовій літературі ознаками торговельного звичаю є наступні: торговельний звичай повинен носити характер загального правила (тобто дотримуватися в переважній більшості відповідних ситуацій); він повинен бути настільки відомим у відповідній галузі торгівлі, щоб виправдати презумцію, що сторони, укладаючи контракт, мали намір зробити даний звичай його невід''ємною частиною; торговельний звичай повинен бути визначеним по своєму змісту, а також розумним. Іноді відзначається, що торговельний звичай не може суперечити імперативним нормам, що містяться в законі, торговельного права. У той же час існує ряд звичаїв, що суперечать імперативним нормам законодавства. Що ж стосується неправових звичаїв (поводжень), то, наприклад, француз Карбоньє визначає їх як практику, що часто відрізняється залежно від місця або професії, що дотримується особами в угодах, що укладаються ними. Основними факторами, що сприяють формуванню звичаєвих правил в області міжнародної торгівлі, є типові контракти й загальні умови продажу. При цьому основну роль грає ступінь їхнього поширення в конкретній області торгівлі. Разом з тим метою включення в типовий контракт якої-небудь умови може бути прагнення уникнути застосування того або іншого усталеного звичаю або поводження. Також важливу роль у формуванні звичаєвих правил грають суди й арбітражі. Невизнання останніми існування звичаю або поводження може в значній мірі перешкодити подальшому становленню відповідної практики їхнього використання. І навпаки, підтвердження судом або арбітражем наявності сформованої практики може сприяти її поширенню й зміцненню як звичаю.

Від міжнародних звичаїв слід відрізняти узвичаєння, зокре­ма міжнародного торговельного обігу, тобто практику міжна­родної торгівлі. Ці правила хоч і виражають волю учасників правовідносин та використовуються у міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, у морських пор­тах, проте вони не є правовими нормами. Узвичаєння можуть регулювати взаємовідносини лише в тих випадках, коли сто­рони в якійсь формі визнали за необхідне застосувати певне правило поведінки. Вони можуть використовуватися для тлумачення юридичних угод. Загалом, узвичаєння не є джерелом міжнародного приватного права

Інкотермс

"Інкотермс". "Інкотермс" - це типові умови договору купівлі-продажу. Правила "Інкотермс" застосовуються у всіх випадках, коли сторони зробили посилання на них у договорі.

 

Метою Інкотермс є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.

  

 

Інкотермс узагалі не мають справи з наслідками порушення договору і звільненням від відповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні дозволятися іншими умовами договору купівлі - продажу і відповідних законів.

 

Інкотермс споконвічно завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для постачання через національні границі: таким чином, це міжнародні торговельні терміни. Однак, Інкотермс на практиці найчастіше включаються в договори для продажу товарів винятково в межах внутрішніх ринків. У тих випадках, коли Інкотермс використовуються таким чином, як статті А.2. та Б.2. і будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту й імпорту, звичайно, стають зайвими.

З урахуванням змін, час від часу внесених у Інкотермс, важливо забезпечити, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір уключити Інкотермс у свій договір купівлі - продажу, завжди було зроблене чітке посилання на діючий у даний час варіант Інкотермс. Цьому можна з легкістю не додати значення, коли, наприклад, робиться посилання на більш ранній варіант у стандартних формах договору або в бланках замовлення, використовуваних торговцями. Відсутність посилання на поточний варіант може потім привести до розбіжностей щодо того, чи мають намір сторони включити даний варіант або більш ранній варіант у якості складового їхнього договору. Торговці, що бажають використовувати Інкотермс 2000 повинні чітко вказати, що вони в договорі купівлі - продажу керуються Інкотермс 2000.

Заведений порядок

Від звичаю і звичаю необхідно відрізняти практику , усталену у взаєминах сторін ( course of dealing ) або заведений порядок ( practice ) . З точки зору Дж. Хонольд , заведений порядок встановлюється " поведінкою, яка створює очікування того , що така поведінка буде продовжено " . М. Бонель наводить приклади заведеного порядку : прийняття штампованої підпису - факсиміле (за умови , що це не суперечить національному праву ), прийняття іноземних заходів обчислення ваги або обсягу товару , варіації в контрактах щодо процедури направлення іншій стороні сповіщень та ін

Крім національного права , міжнародних договорів , міжнародних торгових звичаїв до контракту підлягають застосуванню правила , що визначаються попередньої практикою взаємовідносин сторін даного контракту . Мова йде про так званому заведеному порядку. І.С. Зикін визначає заведений порядок як " практику взаємовідносин , сталу між сторонами договору , але не знайшла в ньому прямого відображення . Заведений порядок застосовується , якщо контракт дозволяє припустити намір сторін ним керуватися " .

Згідно п. 1 ст. 9 Віденської конвенції 1980 р. " сторони пов'язані будь-яким звичаєм , щодо якого вони домовилися, та практикою , яку вони встановили у своїх відносинах". І лише тільки за відсутності таких правопріменітель буде звертатися до п. 2 ст. 9 Конвенції і встановлювати утримання торговельного звичаю , в тому числі за допомогою таких збірників , як Інкотермс : "за відсутності домовленості про інше вважається , що сторони мали на увазі застосування до їх договору чи до його укладення звичаю , про який вони знали або повинні були знати і який в міжнародній торгівлі широко відомий і постійно дотримується сторонами в договорах даного роду у відповідній

.